Спробуємо вияснити, чому це місто на півночі Сирії, яке знаходиться далеко від столиці Дамаска і біля турецького кордону виявилось в центрі всезагальної уваги?
Чому до Алеппо прикуті погляди наймогутніших держав світу?
Алеппо - друге за величиною місто Сирії після столиці - Дамаску. До початку громадянської війни в ньому проживали близько 2,4 млн чоловік.
Це найдавніше місто Леванту (так часто називають країни, розташовані у східній частині Середземноморського регіону: у вузькому розумінні вживається по відношенню до Сирії та Лівану), яке існує ще з 6 тисячоліття до нашої ери. До війни Алеппо мало унікальне історичне значення завдяки своїм історичним пам’яткам, але в останні тижні було знищене російськими бомбардуваннями.
Сьогодні Алеппо - символ антиасадівського повстання. Тут зосереджені основні сили, на які покладають надії західні держави на чолі зі США - Вільна Сирійська армія (ВСА), головна "прозахідна" група серед сирійської збройної опозиції. Саме з цими людьми Захід хоче і готовий домовлятись і саме їх визнає як заміну режиму Асаду.
Якщо поглянути на карту Сирії, то очевидно, що той, хто володіє Алеппо, той і контролює виходи до турецького кордону. Вихід на Ракку - столицю "Ісламської держави" теж можливий лише за умови контролю над містом.
Фото: yongo.biz
У цьому стратегічному місті розташовані також аеродроми та військові бази.
Це використовує "Вільна Сирійська армія" (ВСА), яка більше року утримує східні кордони Алеппо. На боці повстанців, що виступають проти режиму Асада воюють близько 10 тисяч осіб. Варто наголосити, що жодна із частин ВСА не виступає на боці "Ісламської держави", що неодноразово намагалась довести російська пропаганда.
Фото: timesofisrael.com
Чому переговори є заздалегідь неефективними?
ООН разом зі США, Францією, Великобританією звинувачують Росію у зриві мирних переговорів по Сирії. Росія, натомість, звинувачує сирійську опозицію.
Переговори щодо вирішення сирійського питання постійно зриваються. І основна вина лежить саме на Путіні, який без упину гатить по містам, які контролює сирійська опозиція. Росія намагається знищити прозахідну опозицію вже і зараз повністю і встановити єдину владу уряду Асада. Очевидно, що Кремль хоче зробити із сирійських переговорів щось на зразок Мінських угод, які на папері діють, а в реальності є фікцією.
Досить стриманою виглядає позиція Сполучених Штатів. Барак Обама добуває свій президентський строк, і нобелівському лауреату премії миру, наприкінці своєї каденції, дуже б не хотілось "запалювати новий котел" на Близькому Сході.
Фото: Reuters
Очевидно, що Білий дім, як у випадку із Іраном, традиційно намагається знайти дипломатичний вихід із ситуації. Обама сподівається знайти соломонове рішення, що влаштує усі сторони. От тільки сторін багато, і у них усіх занадто різні цілі. Росія та Туреччина, розійшовшись не на жарт у своїх геополітичних амбіціях, не хочуть йти на поступки і продовжують загострювати конфлікт.
Навіщо Туреччині вторгатись на територію Сирії і чому все ймовірнішим стає пряме зіткнення між Кремлем та Анкарою.
Буквально вчора, інформаційні агентства із посиланням на сирійський уряд повідомили про вторгнення турецьких збройних сил в Сирію. Колона із 12 пікапів, обладнаних кулеметами, проїхала на територію Сирії через кордон із Туреччиною. Хоча в Туреччині і відкинули звинувачення в інтервенції, раніше неодноразово Анкара стверджувала, що готова до вторгнення.
Фото: EPA
Нічого надзвичайно в подібних новинах бути не може, адже Туреччина як мінімум другий день поспіль обстрілює позиції курдів, які перебувають у провінції Алеппо. США та Франція наполягали на припиненні обстрілів, однак Анкара поставила умову: курди повинні покинути базу у міста Аазаз. Як повідомляли в Reuters, курди відкинули ультиматум Ердогана.
Як і передбачалось нинішній перебіг подій може спровокувати Реджепа Ердогана на пряму інтервенцію в Сирію. Туреччина тепер може спробувати вибити з під уряду Асада його головну опору - Росію.
Навіщо Туреччині вторгнення в Сирію? По перше, Ердоган вже давно чекав на шанс розправитись із курдськими бойовиками (які знаходяться на кордоні Сирії). Турки багато поставили на поразку Асада, а тепер у них на кордоні може з'явитися курдська держава. Навіть невелика ймовірність становлення незалежного Курдистану поруч із південним кордоном Туреччини не входило в плани Ердогана.
Фото: english.alarabiya.net
Нещодавно, не втрачаючи часу, у відповідь на просування військ Асада до північного кордону в напрямі Алеппо, Анкара оголосила, що збирається будувати нове місто для біженців на сирійській території. Таким чином, Туреччина намагається втілити проект буферної зони на території Сирії. Президент Ердоган, виступаючи перед журналістами 7 лютого, відзначив, що буферна зона може займати близько 98 км.
На фоні таких, дій Туреччини, ми не випадково чуємо заяви, що лунають із Москви про неприпустимість сухопутної операції в Сирії. Медведєв недвозначно натякнув на світову війну, у випадку такої ситуації.
Очевидно, що зараз як ніколи можливе військове зіткнення Росії і Туреччини на території Сирії, адже сторони знаходяться у постійній конфронтації і не вистачає лише однієї іскорки для того, щоб спалахнув увесь Близький Схід.
Чи є вихід із патової ситуації?
Після того як громадянська війна досягла свого апогею, Сирія де-факто розпалася на окремі частини, які до того ж є неоднорідними за складом населення, політичними та релігійними поглядами. По суті єдиним вирішенням Сирійської кризи, запобігання розширенню цього конфлікту може стати введення міжнародних сил, які могли б захистити Сирію від "Ісламської держави" і розділити воюючі сторони - алавітів, християн, мусульман-сунітів, курдів. І потім під егідою ООН допомагати їм відновлювати економічні зв'язки.
Фото: latimes.com
Інше питання наскільки реально це втілити у життя. Сьогодні така пропозиція ймовірно виглядає утопічною. Очевидно, що на даний момент політичної волі у основних учасників конфлікту мабуть, немає.
Зрозумілим є одне: взяття Асадом та Росією міста може стати переломним моментом на шахматній дошці Близького сходу.
Британське видання The Guardian повідомляє, що на даний момент Алеппо загрожує оточення, голод і масова різанина. Можливо, подібної гуманітарної катастрофи в XXI столітті ще не було. Алеппо може чекати доля Сараєво чи навіть Сталінграду.
Однак, питання масштабної гуманітарної катастрофи в Алеппо, за наявності таких принципових розбіжностей, відходить на другий план.
Фото: sib-catholic
Бомбардування і оточення Алеппо вже зараз призвело до виникнення критичної ситуації, з міста масово тікають біженці, накопичуючись на кордоні в Туреччиною, а згодом тисячами "затоплюють" країни Європи. Власне тому, європейським державам, поки не пізно, варто взяти на себе роль ініціаторів мирних переговорів, оскільки не США чи Росія, а саме ЄС страждає від міграційної кризи через громадянську війну в Сирії.
