Різниченко: "Єдине, що об'єднує опозицію - Янукович"
Був на "Політклубі" у Портнікова. Сподобалось. Люблю сидіти, пити халявну каву, п*здіти на різні відсторонені теми, відчуваючи, що роблю суспільно-важливе діло.
Цього разу п*зділи на тему згуртованості опозиції. Тобто, чи готова опозиція після виборів об'єднатися та ефективно протистояти антинародному режиму. Вже з перших фраз стало ясно, що і на пів-пальця не готова, - майже весь вечір представники різних опозиційних партій завзято гнали один на одного, не перериваючись на каву та рекламні паузи.
Хтось підписав якийсь меморандум, хтось не підписав, хтось в односторонньому порядку виконав, хтось забив, хтось зняв своїх кандитатів, хтось теж зняв, але не тих, хтось щось декларував, - келеш-мелеш, списки, соціологічні дослідження, праймеріз, жонглювання мажоритарниками. Все ця дискусія йшла на тлі загальної думки, що домовлятися необхідно, бо п*здец, Лукашенко і Путін. Необхідно конструктивно вибудовувати конструктивну спільну платформу для конструктивної роботи з конструктивної розбудови держави, і разом, як єдиний кулак, протистояти антинародному режиму. А хто діє, виходячи з власний вузьких інтересів - тому ганьба. Вам, наприклад, ганьба. І вам ганьба. І вам. І прошу не перебивати, я ще не закінчив!
...А скромний блогер собі сидів та думав: яка, з біса, спільна платформа може бути у Яценюка, Тягнибока та примкнувшого до них Кличка?.. Ну справді, - ось Тягнибок, ось Яценюк. Вони мають створити коаліцію та провадити єдину політику. Анекдот. Ось Кличко. У нього є якась політична платформа. Подвійний анекдот.
В грудні 2004 року Віталій Кличко вийшов на бій проти Денні Вільямса, прикріпивши до трусів помаранчеву хустинку. У той же рік Арсеній Яценюк очолює НБУ, бо його безпосередній шеф Сергій Тігіпко призначений керувати передвиборчим штабом Януковича. У той же рік Олега Тягнибока виключено з фракції "Наша Україна" за радикальні висловлювання. Тепер цих людей називають "Об'єднана демократична опозиція" і вимагають від них взаємної любові. Та з якого переляку?!
Невже не ясно, що вони опинилися в одному човні лише під тиском обставин? Єдине, що їх по-справжньому об'єднує - складні стосунки з Віктором нашим Федоровичем, та його командою провінційних інтелектуалів. Спільно узгоджувати кандидатів, йти на взаємні поступки опозиціонерів штовхнула не добра воля, а залізна необхідність. Тож який сенс збиратися та товкти воду в ступі, перебирати якісь законопроекти, щось оголошувати та декларувати, якщо зроблено буде тільки той мінімум, без якого Федорович всіх просто зжере? А сенс простий - скоро ж вибори.
Правила гри такі: всі роблять вигляд, ніби не помічають очевидного - часу після виборів не існує. Все, що робиться зараз, всі слова, які кажуться зараз, всі папери, які підписуються, мають на меті одну дату - 28 жовтня. Після неї - темрява. Ніхто не знає, скільки мандатів отримає та чи інша сила. Ніхто не знає, які мажоритарники прорвуться у парламент. Ніхто взагалі нічого не знає. Після виборів, коли фракції будуть пораховані по головах, відгремлять скандали та суди, реальний розклад сил стане ясний, всіми цими меморандумами можна буде підтертися.
Оригінал: reznichenko-d.livejournal.com
