Британський фізик довів неможливість приховувати правду тривалий час
Згідно з його рівнянням, будь-яке масштабне "приховування правди" (наприклад, про висадку на Місяць) приречене на викриття впродовж декількох років. Свої розрахунки вчений представив у журналі PLoS One.
У рівнянні Девіда Граймса (David Grimes) враховуються три чинники: число змовників, час, що минув з моменту приховування правди, і ймовірність розкриття змови.
Почав фізик з розподілу Пуассона - стандартного статистичного інструменту по вимірюванню ймовірності подій за проміжок часу. Однак Граймсу не вистачало точних засобів для оцінки шансів на провал змови. Тому він взяв цифри з життя, розглянувши реальні випадки викриття засекреченої інформації.
Йдеться насамперед про американську програму стеження за користувачами інтернету PRISM (30 тисячучасників, викрита Едвардом Сноуденом через шість років після запуску), медичному експерименті з дослідження сифілісу в Алабамі, від учасників якого спеціально приховували факт відкриття антибіотиків (6 500 учасників, оприлюднений через 25 років).
Граймс застосував своє рівняння до чотирьох знаменитих теорій змови: про фіктивність висадки людини на Місяць, фальсифікації даних по глобальному потеплінню, впливу щеплень на розвиток аутизму і приховуванні фармацевтичними компаніями дієвих ліків від раку.
Середні шанси на провал змови Граймс оцінив в чотири на мільйон. Проте з часом і зростанням числа знаючих про змову ця ймовірність неухильно зростає. Наприклад, якщо проект імітації польоту на Місяць стартував у 1965 році, а в ньому брало участь приблизно 410 тисяч співробітників НАСА, то про фальсифікацію дізналися б через три роки і сім місяців. Приховувати ліки від раку вдалося б лише три роки і три місяці.
Рівняння Граймса наочно демонструє, що змови планетарного масштабу приречені на швидке викриття - для їх реалізації потрібно занадто багато людей.
