Екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі зробив серйозну заявку на пост прем’єр-міністра України. У минулу суботу на організованому ним Антикорупційному форумі в Одесі Саакашвілі назвав «найбільших корупціонерів України», через яких бюджет країни недоотримує 5 мільярдів доларів щороку.
Насправді нічого нового: прізвища Жванії, Коломойського, Фірташа, Мартиненка та Ахметова звучать з уст Саакашвілі регулярно. Як і твердження, що олігархів патронує саме Арсеній Яценюк.
Єдина відносна новизна у заяві Саакашвілі – цифри збитків держави від корупційних оборудок. Хоч і вони не новина для тих, хто стежить за політичними новинами.
Чому заява Міхеїла Саакашвілі наробила стільки галасу?
11 січня уряд має прозвітувати у парламенті про підсумки роботи за рік. Цього ж дня спливає рік з часу, коли Верховна Рада схвалила програму діяльності Кабінету міністрів, а отже рік не могла відправити його у відставку. І вже 12 грудня депутати мають намір чи то переформатувати уряд, чи то відправити його у відставку.
До цього дня опоненти прем’єра та потенційний його наступник, якому відверто тісно в Одесі, готувалися давно. Фактично, масована кампанія, покликана сформувати у масовій свідомості стереотип «Яценюк – головний корупціонер» розпочалася доволі давно – щонайменше влітку. Фактично, у кожному своєму публічному виступі Саакашвілі так чи інакше повертався до теми корумпованості Яценюка та його оточення. Паралельно із сольною програмою Саакашвілі регулярно відбувалися виступи виконавців дрібнішого калібру. Наприклад, народного депутата з фракції БПП Сергія Лещенка, який увесь свій антикорупційний запал скерував на Миколу Мартиненка – одного із найближчих соратників Арсенія Яценюка. А видання «Українська правда», в якому раніше працював Лещенко, присвятило цілу низку викривальних матеріалів як самому Мартиненку, так і Арсенію Яценюку. Саакашвілі, Лещенка та «УП» поєднує один і той же продюсер – російський олігарх Костянтин Григоришин.
Друг Порошенка і любитель «Української правди» з російським паспортом
Григоришин – російський бізнесмен, більшість активів якого зосереджено в Україні: «Укррічфлот», «Дніпроспецсталь», «Запорізький завод надпотужних трансформаторів «Супер», «Запорізький завод феросплавів», «Запоріжтрансформатор», «Вінницяобленерго», «Черкасиобленерго», «Чернігівобленерго» та ряд інших. Постійно проживає в Москві, громадянин Російської Федерації та Кіпру.
Він – давній партнер Петра Порошенка: ще з часів президентства Віктора Ющенка. Тоді чинний президент займав посаду секретаря Національної безпеки і оборони і допомагав Григоришину відстоювати його бізнес-інтереси в енергетиці у конфлікті з братами Суркісами.
За інформацією «Радіо Свобода», Порошенко та Григоришин є кінцевими власниками ТОВ «Підприємство «Київ», яке орендує 6,4 гектара землі у самісінькому серці Києва – біля Києво-Печерської лаври.
Після перемоги Петра Порошенка на президентських виборах, люди, що мають тісний зв’язок із Григоришиним, зайняли декілька ключових місць у владі. Спочатку за квотою пропрезидентської партії – «Блоку Петра Порошенка» – наприкінці 2014-го міністром енергетики став Володимир Демчишин. Він обрав нового керівника стратегічного державного підприємства «Укренерго» Юрія Касіча, який до цього працював на Григоришина в його підприємствах.
За неперевіреною інформацією Сергій Лещенко також потрапив у виборчий список БПП за сприяння Костянтина Григоришина. Теплі стосунки пов’язують Григоришина і «Українську правду». За словами відомого блогера Сергія Іванова, «власниця видання Олена Притула особисто розповідала про свою особисту дружбу з цією людиною і пропонувала познайомити. Звичайно, я відмовився, оскільки на ФСБшників і бандитів я надивився на Донбасі. Після цього Притула мене вилаяла, а мій блог прибрали з головної сторінки, через що я припинив з нею всяке спілкування». До речі, головний редактор «Української правди» Севгіль Мусаєва-Боровик була одним із спікерів «антикорупційного форуму Саакашвілі».
«Головний» по енергетиці
У липні 2015 року «Укренерго», яке, нагадаємо, очолює людина Григоришина, вирішило витратити в рамках 4 млрд грн. на трансформатори, які в Україні виробляє лише завод «Запоріжтрансформатор» Костянтина Григоришина. При чому, купувати їх державна компанія мала намір за ціною, вдвічі завищеною від ринкової. Тобто 2 млрд грн. мали потекти в кишеню Григоришина. Однак після скандалу, що спалахнув, сума закупівлі була зменшена до 2,1 млрд. грн.
За інформацією, озвученою одним з керівників Адміністрації президента на зустрічі з оффрекордс з керівниками українських ЗМІ, приблизно тоді ж Григоришин став активно лобіювати призначення прем’єр-міністром Міхеїла Саакашвілі. В уряді якого він мав намір стати віце-прем’єром з енергетики. Заради цього Григоришин навіть збирався відмовитися від такого любого йому російського громадянства.
Із Яценюком у Григоришина та його ставленика Демчишина стосунки не складалися з першого дня роботи уряду. Уже через місяць після призначення останнього Арсеній Яценюк погрожував йому відставкою.
«Я офіційно дав місяць міністру енергетики, щоб він взяв під контроль кадрові призначення в міністерстві, аби він забезпечив порядок у структурах міністерства. Або я буду змушений пропонувати парламенту зробити кадрове рішення ... Російських громадян за прикладом Григоришина там не буде», – заявив прем’єр.
У січні 2014 року Яценюк звинуватив Демчишина у підписанні «шкідницького» контракту на постачання електроенергії до Криму. У документі окупований півострів було названо «Кримським федеральним округом Російської федерації».
Володимир Демчишин
Демчишин і Яценюк регулярно конфліктували і надалі. Тому міністр енергетики завжди був номером один у списку міністрів «на виліт». І при переформатуванні уряду – у випадку, якщо Яценюк залишиться прем’єром, його відставка була неминучою.
Тому єдиний варіант для Григоришина зберегти контроль над Міненерго і посилити свій вплив на енергетичний сектор України загалом – відставка Яценюка. А також – усунення від справ Миколи Мартиненка – багаторічного голову комітету ВР з питань енергетики і також впливового гравця на енергетичному ринку.
«Антикорупційний» Міхо
Наостанок кілька фактів про «антикорупційний форум» імені Саакашвілі.
Перший. Захід відбувся у готелі, який належить одіозним одеським бізнесменам Кауфману і Грановському. Ставши керівником Одеської ОДА Саакашвілі погрожував забрати у них Одеський аеропорт, який вони нібито вкрали у держави. Але згодом Кауфман став одним чільних із спонсорів фонду Саакашвілі і екс-президент Грузії миттєво змінив риторику.
Саакашвілі навіть орендував у партнерів приміщення для Центру обслуговування громадян – свого улюбленого піар-дітища. Причому за великі гроші – 4,4 млн. грн в місяць, що мінімум удвічі перевищує ринкову орендну ставку в Одесі.
Другий. На початку грудня інформаційне агентство РБК повідомило, що Костянтин Григоришин має намір виступити на «антикорупційному форумі» в Одесі, де хоче представити свою схему тіньової економіки України. За підрахунками бізнесмена, мова йде про 4-5 млрд. доларів щорічно.
Але на форумі схему представив не Григоришин, а Саакашвілі. І він же заявив про втрати в розмірі 5 мільярдів…
Третій. Міхеїл Саакашвілі у своєму полум’яному спічі не назвав жодного ймовірного корупціонера з оточення Петра Порошенка, про яких регулярно пишуть ЗМІ, розповідають активісти та політики.
«Де Григоришин та його «трансформаторні» та енергетичні схеми?
Де Свинарчук-Гладковський і Романови з дерибаном мільярдів «Укроборонпрому»?Де Бойко з його обленерго? Де Жеваго та інші «бізнесмени», які розікрали рефінансування? Де Пінчук та його 600 млн боргу перед «Нафтогазом»?Де Гройсман з потоками «Укрпошти»?
Список можна продовжити, якщо хочете. І головним у ньому має бути начальник Міші, на прохання якого, мабуть, і малювалася ця схема, – написав, коментуючи виступ Саакашвілі Олександр Дубинський, автор програми журналістських розслідувань «Гроші». – Що цікаво при цьому – Яценюк у кріслі прем’єра залишиться. Але повністю облитий лайном. Мабуть, в цьому і є сенс «рішучих реформ», оголошених Порошенком після місцевих виборів. Реформують систему метання лайна, яку з Петра Олексійовича намагаються перенаправити на Арсенія Петровича. Вони просто не розуміють, що давно вже по вуха у лайні. І туди ж пірнає Саакашвілі, ставши однією з сторін у цій боротьбі».
Ці факти якнайкраще характеризують Саакашвілі-«борця з корупцією» і Саакашвілі-політика. Людину, яка уміє палко і красиво говорити, вселяючи марні надії мільйонам своїх тимчасових співгромадян, але яка, однак, не може похвалитися жодним реальним досягненням на посту керівника області. Після його призначення в Одесу симпатики Саакашвілі стверджували, що він перетворить регіон у зразок і лише після цього замахнеться на усю країну. В Одесі Саакашвілі зламав калька парканів, які обгороджували приватні пляжі, запросив у команду громадянку Росії і призначив молоду симпатичну дівчину керувати митницею. Власне, на цьому здобутки Саакашвілі, якими він міг би похвалитися, закінчуються. Але при цьому він хизується своєю репутацією «великого реформатора» і уже націлився на Київ – при підтримці одіозного російського олігарха і не менш одіозних місцевих спонсорів...
***
В України чимало проблем – і корупція одна з головних. В тому числі на найвищому рівні. Але замість того, щоб боротися з хворобою, йти до лікаря і приймати визначене медичними протоколами лікування, ми чомусь вперто йдемо до афериста-знахаря, який обіцяє вилікувати недуг настоянкою з щурячого лайна.