За понад 110-літню історію ФІФА перетворилася зі звичайної профспілки набираючого популярність футболу до корпоративного гіганта, який майже монопольно керує спортом номер один у світі зі всіма його мільярдними прибутками і видатками. І не праві ті, хто запевняє, що футбол поза політикою. ФІФА давно є вагомим політичним гравцем. Своїми рішеннями щодо місць проведення футбольних мундіалів вони здатні впливати на дипломатичні відносини між державами, вносити корективи у бюджети країн, ВВП, спричиняти багатотисячні мітинги, як це було у Бразилії, або ж стати співучасниками сотень смертей індуських робітників на будовах спортивних об'єктів Катару.
Йозеф Блаттер є головною людиною у цій структурі ось уже 17 років. Перед ним широко відкривалися двері до кабінетів найвпливовіших людей світу – була це вечеря з Папою Римським чи перегляд матчу у дружніх обіймах Володимира Путіна. Такий довгий, фактично диктаторський термін перебування на посаді Блаттер забезпечив завдяки геніальному у своїй простоті рішенню – на виборах ФІФА голос асоціації з умовного Сальвадору або Гватемали прирівнювався до голосів Німеччини, Англії або ж Франції. А тому, попри багаторічну критику з боку провідних футбольних і економічних держав, Блаттер почувався як риба у воді завдяки підтримці країн третього світу. На папері ФІФА розвивало у цих місцях спортивну інфраструктуру, допомагало бідним дітям, але як насправді Блаттер домовлявся з чиновниками тих країн здогадатися не важко.
Йозеф Блаттер и Володимир Путін Фото: bykvu.com
Здається, з часом швейцарець повністю повірив у свою могутність і недоторканість. Так і було, аж допоки ФІФА відверто не перейшла дорогу стратегічним інтересам США.
Формальним приводом розпочати розслідування щодо діяльності Всесвітньої футбольної федерації для Сполучених Штатів і швейцарської прокуратури стали сумнівні фінансові операції ФІФА з використанням американських банків. Однак, якщо відкинути формальності, зрозуміло, що у США увірвався терпець після того як господарями футбольних чемпіонатів світу були оголошені Росія та Катар. Америка заплющувала очі на минулі сумнівні рішення ФІФА щодо проведень мундіалів у Південній Африці та Бразилії, однак залишатись осторонь коли через Блаттера лобіюють свої інтереси "стратегічні вороги" – Росія та Катар, Штати не змогли. Обрання Катара господарем ЧС-2022 виглядає сумнівним не лише з політичних, а й з раціональних міркувань – у маленької держави посеред пустелі взагалі не було спортивної інфраструктури, а спека влітку (час проведення змагань) сягає 50 градусів. Саме тому цинічність і віра у власну безкарність Блаттера просто вражала.
По справжньому тривожний дзвінок для Блаттера пролунав навесні 2015, коли було заарештовано через корупцію кількох високопосадовців ФІФА. Всі були впевнені, що наступного разу прийдуть за швейцарцем. Однак Блаттер зумів зберегти "хорошу міну при поганій грі" і замість того, щоб піти у відставку, висунув свою кандидатуру на чергові вибори і, звичайно, здобув на них перемогу. Тоді голова ФІФА пафосно заявив, що попри усі спроби недругів він і організація стали лише сильнішими. Тим сенсаційнішою стала заява Блаттера всього через три дні – він залишає посаду президента. Сумнівів не було – на Йозефа Блаттера таки знайшли сильний компромат.
Фото: Reuters
Вибори нового президента мають відбутися 26 лютого 2016 року. Головним претендентом вважався президент УЄФА Мішель Платіні. На фоні старого і дискредитованого Блаттера, Платіні мав куди позитивніший імідж – успішного футболіста і прогресивного чиновника. На відміну від Блаттера, Платіні користувався підтримкою Франції та Британії.
Попри те, що француз багато у чому завдячує своєю кар'єрою в УЄФА саме Блаттеру, йому вдавалося грамотно уникати сумнівного іміджу. Коли набув розголосу скандал у ФІФА, Платіні одним з перших публічно закликав Блаттера піти у відставку.
Йозеф Блаттер и Мішель Платіні Фото: ВВС
Звичайно, як і у більшості високопоставлених футбольних чиновників, Платіні не мав бездоганної репутації, однак рішення комітету з етики ФІФА відсторонити француза на 90 днів від діяльності прозвучало, як грім серед ясного неба. Перший висновок, який можна з цього зробити – загнаний у кут Блаттер вирішив потягнути з собою на дно усіх, з ким мав справу.
Разом із Блаттером Платіні став фігурантом кримінального розслідування: на початку 2011 року ФІФА перевела президенту УЄФА 2 мільйони швейцарських франків. Сторони досі не дали виразних пояснень цьому платежу, тому найпопулярніша версія стосується політичних ігор: нібито Блаттер заплатив Платіні за те, що той не заважав йому на президентських виборах у травні 2011-го.
Мішель Платіні, зрозуміло, відкинув ці звинувачення і заявив, що отримав гроші за роботу в ФІФА в 1998-2002 роках. Але швейцарській прокуратурі, яка зайнялася розслідуванням, цього виявилося недостатньо, вона провела додатковий обшук у штаб-квартирах ФІФА та УЄФА.
Всіх насторожує різниця в часі. Робота, про яку говорить Платіні, була завершена в 2002-му, а гроші прийшли тільки через 9 років - як на зло, безпосередньо перед президентськими виборами, про участь в яких Платіні якийсь час розмірковував.
"У 1998-2002 роки я отримав тільки частину від обумовленої зарплати. Тоді ФІФА проінформувала мене про те, що не зможе виплатити всю суму", - каже на своє виправдання Платіні.
Його доводи виглядають досить переконливо, якщо не ознайомитися з фінансовими звітами ФІФА за 1999-2002 роки. За цей період організація заробила 11 500 0000 швейцарських франків, а на її банківських рахунках залишалося 35 3000 000.
Чому Платіні не платили ні тоді, ні потім - ніхто пояснити так і не зміг. "Я не боюся ніяких дискваліфікацій, бо не робив нічого поганого", - запевняв усіх француз.
До виборів 26 лютого дискваліфікація Платіні закінчиться, але кандидатуру француза ще має затвердити спеціальний комітет. Для цього потрібно пройти додаткову перевірку і саме вона може затягнутися і не дозволити Платіні стати наступним президентом ФІФА.
За відсутності Платіні найвірогіднішим кандидатом на посаду є член королівської сім'ї Бахрейна Салман бін Ібрагим Аль-Халіфа.
Однак і його репутація далека від бездоганної. Нінішнього голову Азіатської федерації футболу звинувачують у кривавому придушенні простестів у Бахрейні в 2011 році.
Салман бін Ібрагим Аль-Халіфа Фото: aljazeera
Розслідування причин перемоги Росії та Катару у проведенні чемпіонатів світу стало справжньою скринькою пандори. Весь бруд, що роками не виходив на поверхню, раптово став надбанням громадськості і постраждав, у першу чергу, імідж самої гри.
Чемпіонат світу 2022 року у Катару, скоріш за все, заберуть. У Росії, через організаційні терміни, не встигнуть. Однак мине багато років, перш ніж пересічні люди зможуть знов повірити у ті ідеали, якими керувалися засновники ФІФА понад 110 років тому.
Днями, даючи показання, Йозеф Блаттер заявив, що у 2010 році існували певні домовленості, що ЧС-2018 відбудеться у Росії, а ЧС-2022 пройде у США. Тоді ще Путін не мав репутації "поганого хлопця" через напад на Україну і виглядає, що дві супердержави вирішили по черзі пограти у футбол. А ви ще вірите, що футбол поза політикою?
Віктор Марушенко,
журналіст iPress.ua
