На даний час у Європі – 150 млн дітей, а в Україні майже 8 млн дітей. У світі 16 тис дітей помирає щодня, 1 млн дітей у всьому світі вмирає в день свого народження, 230 млн (більшість з них в Африці) не доживає до свого 5-річчя, насамперед, у зв’язку із недостатнім харчуванням, - стверджує Ірина Софінська.
Очевидно, що кожна дитина від народження має рівні права: фундаментальні (право на життя, на захист від будь-якої експлуатації), цивільні, політичні і громадські права (право на громадянство та ім’я), економічні, соціальні та культурні права (право на освіту, на гідний рівень життя, свободу думки совісті і релігії) тощо.
Згідно із статистикою, 79% дітей "багатих" батьків є зареєстровані (отримали свідоцтво про народження), а в "бідних" батьків зареєстровані лише 51% дітей. "Відтак, кожна друга така дитина є незареєстрованою, тобто не має ні імені, ні громадянства, є "неіснуючою" для держави та "невидимою" для суспільства", – зауважила тренер.
Також кожна дитина має як особистісні права (право дитини на збереження індивідуальності, знати своїх батьків і на їх піклування, жити зі своїми батьками, на освіту, вільно висловлювати власні погляди і думки), так і групові (етнічні, релігійні, расові, а також як іноземців, біженців чи шукачів притулку, представників титульної нації чи національних меншин, легальних / нелегальних мігрантів, внутрішніх переселенців, невиліковно хворих, неповносправних тощо).
Якщо громадянство, у принципі, не є підставою для булінгу, то з іменем дитини зовсім інша справа. У законодавстві багатьох держав світу є чітко передбачені підстави відмови у реєстрації імені новонародженої дитини (імена екстравагантні, смішні або якщо вони можуть викликати непорозуміння щодо статі дитини). Так, в Австралії та Об’єднаному Королівстві не може бути зареєстрованим ім’я дитини, яке є непристойним або образливим, а в Італії – дивним або ганебним (за повідомленням газети "La Repubblica" у грудні 2007 р. суд заборонив зареєструвати хлопчика з іменем П’ятниця (Venerdi), на зразок персонажа твору Д. Дефо "Робінзон Крузо", мотивуючи своє рішення тим, що таке ім’я буде перешкодою для його "спокійних міжособистісних стосунків" і перетворить хлопчика в "посміховисько" для його однолітків), у Швеції – якщо ім’я виражає образу або викликати дискомфорт для дитини.
У США вибір імені дитини залежить цілком і повністю від батьків, а тому з’являються такі новелли як Бруклін (Brooklyn) – син Девіда Бекхема, Яблуко (Apple) – донька Ґвінет Пелтроу, Північ (North) і Святий Захід (Saint West) – діти Кім Кардашян. Очевидно, що часто ім’я в американських реаліях може стати підставою для булінгу дитини (до прикладу, недавній випадок із Принцом Майклом "Ковдрою" Джексоном (Prince Michael "Blanket" Jackson II), сином Майкла Джексона).
Успішною виявилася дискусія зі студентами на предмет булінгу в Україні як прояву дискримінації дитини у формі використання прізвиськ, висміювання, цькування, кпин, наруги, залякування, агресивного домінування, поширення "пліток", знищення репутації чи пошкодження майна, погроз (шантажу), побиття (штовханини, плювання), бойкоту тощо. Зазвичай у трикутнику булінгу є булер (той, хто цькує), жертва (над ким знущаються) і спостерігачі (активні, які підтримують дії булера чи пасивні, які співчувають, але не втручаються). Якщо підставою для прояву булінгу може бути спеціальний правовий статус дитини, її зовнішній вигляд, фізіологічні особливості чи стан здоров’я, рівень інтелекту чи матеріально-фінансового забезпечення, соціальний статус, етнічна, національна чи релігійна приналежність, раса чи колір шкіри, то наслідком булінгу, зазвичай, є депресія, стрес, безпорадність, "дивні" ушкодження, знищене чи пошкоджене майно, доведення дитини до самогубства". Різновидами булінгу є мобінг (форма шкільного булінгу) та кібербулінг (використання різних проявів булінгу з використанням мобільних телефонів, мережі Інтернет, соціальних мереж тощо).
Однією із держав, де проводиться ефективна боротьба з булінгом (особливо з мобінгом та кібербулінгом) є США. На початку 90-х виявилося, що 40–80% дітей шкільного віку стали жертвами булінгу. Проблема виявилася настільки серйозною, що її вирішення вийшло за межі повноважень місцевої влади і перейшло до повноважень влади штату. Перший т.зв. антибулінговий закон був прийнятий у штаті Джорджія. Поступово у всіх штатах США були прийняті схожі закони, а останнім штатом, який підтримав таку ініціативу стала Монтана у квітні 2015 року. Для того, щоби мати чітке уявлення про необхідність прийняття т.зв. антибулінгового закону у США офіційно було проведене статистичне дослідження проявів булінгу протягом 2005–2013 років, результати якого можуть бути актуальними і для України, оскільки протягом 8 років зменшилася загальна кількість випадків прояву булінгу з 28.1% у 2005 р. до 21.5% у 2013 р. – розповіла лекторка.
На думку лектора, в сучасній Україні є реальна потреба розробити законопроект про заборону булінгу та ініціювати його прийняття на законодавчому рівні, як це вже зробили в багатьох державах світу.
