IX частина
12 січня Бернс зустрівся в Києві із Зеленським і дав відверту оцінку ситуації. Стало зрозумілим, що росія мала намір завдати блискавичного удару по Києву та обезголовити центральну владу. Сполучені Штати також виявили ключове у плануванні нападу: росія намагатиметься висадити свої сили спочатку в аеропорту в Гостомелі, передмісті столиці, де злітно-посадкові смуги можуть прийняти великі російські транспорти з військами та зброєю. Там мав початися штурм Києва.
У якийсь момент їхньої розмови Зеленський запитав, чи загрожує це особисто йому або його родині. Бернс сказав, що Зеленський повинен серйозно поставитися до своєї особистої безпеки. Ризики для президента зростали. Розвіддані того часу вказували, що російські групи вбивць могли вже перебувати в Києві й чекати на активацію.
Але Зеленський опирався закликам перевезти свій уряд і був категоричний, що не вводитиме громадськість у паніку. На його думку, це привело би до поразки.
"Ви не можете мені просто сказати: "Слухай, ти повинен зараз почати готувати людей і сказати їм, що їм потрібно відкласти гроші, їм потрібно запастися їжею", – нагадав Зеленський. "Якби ми про це повідомили — а цього хотіли деякі люди, яких я не буду називати, — тоді я б втрачав 7 мільярдів доларів на місяць з жовтня минулого року, і в той момент, коли росіяни напали, вони б захопили нас за три дні. ... Загалом, наше внутрішнє відчуття було правильним: якщо перед вторгненням ми посіємо хаос серед людей, росіяни нас зжеруть. Тому що під час хаосу люди тікають з країни".
Для Зеленського рішення залишити людей в країні, де вони могли битися, захищаючи свої домівки, було ключем до відбиття будь-якого вторгнення. "Якби цинічно це не звучало, це люди, які все зупинили", - сказав він.
Українські офіційні особи залишилися роздратовані тим, що американці не розповіли більше про свої розвідувальні джерела. "Інформація, яку ми отримали, була, я б її назвав, констатацією фактів без розкриття походження цих фактів і передісторії цих фактів", – нагадав Кулеба.
Але західна розвідка була не єдиною, хто вважав, що Зеленський мав готуватися до повномасштабного вторгнення. Деякі співробітники української розвідки, хоч і скептично ставилися до того, що путін завдасть удару, планували найгірше. Начальник військової розвідки України Кирило Буданов сказав, що він вивіз архіви зі свого штабу за три місяці до початку війни та підготував запаси палива та боєприпасів.
Американські повторили попередження про вторгнення 19 січня, коли Блінкен здійснив короткий візит до Києва для очної зустрічі із Зеленським і Кулебою. На розчарування дежсекретаря, Зеленський продовжував стверджувати, що будь-який публічний заклик до мобілізації спричинить паніку, а також втечу капіталу, що зіштовхне економіку України, яка й так коливалася, у прірву.
Хоча Блінкен, як і в попередніх розмовах, наголошував на важливості збереження безпеки та недоторканості Зеленського та його уряду, він був одним із кількох високопоставлених посадовців США, які спростували повідомлення про те, що адміністрація закликала їх евакуюватися зі столиці. "Ми сказали Україні дві речі", — згадував пізніше Блінкен. "Ми підтримаємо вас у всьому, що ви захочете зробити. Ми рекомендуємо вам подивитися... на те, як ви можете забезпечити безперервність роботи уряду залежно від того, що відбувається". Це може означати залишатися в Києві, переїзд до Заходу України або перенесення уряду до сусідньої Польщі.
Зеленський відповів Блінкену, що він залишається.
Він почав підозрювати, що частина західних посадовців хотіла, щоб він залишив Україну, щоб росія могла встановити "маріонетковий уряд", який би погодився на угоду з державами НАТО. "Західні партнери хотіли цього – я впевнений, що хтось реально переживав про те, що станеться зі мною і моєю родиною", - сказав Зеленський. – "Але були й ті, хто хотів, закінчити це все швидко. Думаю, що більшість людей, які дзвонили мені, майже кожен, не мали віри, що Україна може протистояти вторгненню і вистояти".
Так само, заклик до українців готуватися до війни як хотіли деякі партнери, сказав він, послабила би економічно країну і полегшило б росіянам окупацію. "Нехай люди дискутують в майбутньому чи було це правильним чи ні", - сказав український президент, - "але я напевно знаю і відчуваю інтуїцією – ми це обговорювали щодня на Раді нацбезпеки, і т.д. – я мав відчуття, що росіяни хотіли приготувати нас до м’якої капітуляції країни. І це страшно".
X частина
19 січня на прес-конференції Байден заявив, що думає, що путін вторгнеться в Україну. Він зайшов надто далеко. Він повинен щось зробити.
Байден пообіцяв, що Захід відповість на атаку росії. "Наші союзники та партнери готові накласти серйозні санкції та завдати значної шкоди росії та російській економіці", — сказав він. Також він попередив, що якщо путін віддасть наказ про вторгнення, це стане "катастрофою" для росії.
Це було одне з найсильніших попереджень Байдена на той момент. Але президент також накаламутив води, припустивши, що "незначне вторгнення" російських військ, на відміну від повномасштабного вторгнення, може не викликати жорсткої відповіді, якою він і союзники погрожували.
Коментарі Байдена виявили промахи в плануванні його власної адміністрації, а також у НАТО. Блінкен був у Києві, пообіцявши, що Сполучені Штати підтримають Україну всіма способами, окрім залучення власних сил, у разі нападу на країну. Але в приватному порядку офіційні особи адміністрації тижнями обмірковували, як вони будуть відповідати на "гібридну" атаку, під час якої росія може завдати руйнівних кіберударів по Україні чи обмежений напад на східну частину країни.
Зеленський і його помічники, які все ще не були впевнені, що путін піде на повномасштабну війну, відповіли на коментарі Байдена про "незначне вторгнення" їдким твітом.
"Ми хочемо нагадати великим державам, що не буває дрібних вторгнень і малих націй. Так само, як немає дрібних жертв і мало горя від втрати близьких. Я кажу це як президент великої держави".
Наступного дня Байден уточнив, що якщо "будь-які зібрані російські підрозділи перейдуть через український кордон, це є вторгненням", за яке Путін поплатиться. Але офіційні особи Білого дому тихо розлютилися, що в той час як адміністрація намагалася заручитися підтримкою для України, Зеленський був більше зацікавлений штрикнути президенту в очі через незручний коментар.
"Це було розчарування", - сказав колишній посадовець Білого дому. "Ми робили кроки, які намагалися допомогти йому, і було відчуття, що він одночасно захищав свій власний політичний бренд, чи то заперечуючи, чи демонструючи впевненість, коли це було для нього важливо в той час". (Тут відчувається зверхнє ставлення до України, американські посадовці замість того, щоб критично переосмислити ляп про незначне вторгнення, вирішили ображатися на українського президента, країна якого була на межі прірви і десятків тисяч смертей – IPress).
Помічник Зеленського, який допомагав писати твіт, сказав, що твіт мав на меті спростувати твердження Байдена, а також бути легким і жартівливим способом розрядити зростаючу напругу. Найближче оточення Зеленського хвилювалося, що прогнози Вашингтона про те, що війна не за горами, матимуть непередбачені наслідки.
XI частина
21 січня був холодний похмурий день у Женеві, як і зустріч Блінкена з Лавровим.
Вони обмінялися напруженими люб’язностями та обговорили інші питання – сперечалися про розмір і діяльність їхніх посольств у столиці одне одного, ядерну угоду з Іраном – перш ніж дійти до України. Блінкен знову виклав позиції США. Якби у путіна були законні занепокоєння щодо безпеки, Сполучені Штати та їхні союзники були готові про це говорити. Але як тільки почнеться вторгнення в Україну, західні санкції будуть швидкими та безжальними, ізолюючи росію та завдаючи шкоди її економіці, а альянс надасть Україні величезну військову допомогу. Якби один російський солдат або ракета торкнулися одного дюйма території НАТО, Сполучені Штати захистять своїх союзників.
Блінкен оцінив відповіді Лаврова різкими та непохитними. Після півторагодинної безрезультативної бесіди здавалося, що більше нічого сказати. Але коли їхні помічники почали виходити з бальної зали, Блінкен стримався і попросив російського міністра поговорити з ним наодинці. Двоє чоловіків увійшли в невеликий сусідній конференц-зал і зачинили двері.
Блінкен запитав: "Сергію, скажи мені, що ти насправді намагаєшся зробити?" Чи справді все це було пов’язано з проблемами безпеки, які росія знову і знову піднімала – про "вторгнення" НАТО в росію та уявну військову загрозу? Або йшлося про майже теологічну віру путіна в те, що Україна була і завжди буде невід’ємною частиною матінки-росії?
Нічого не відповівши, Лавров відчинив двері й пішов геть. Це був останній раз, коли високопосадовці національної безпеки росії та Сполучених Штатів зустрілися особисто перед вторгненням.
Байден знову поговорив з путіним телефоном. 12 лютого Білий дім заявив, що він сказав російському президенту, що "хоча Сполучені Штати залишаються готовими брати участь у дипломатії, у повній координації з нашими союзниками та партнерами, ми також готові до інших сценаріїв".
XII частина
Напередодні британський міністр оборони Бен Воллес полетів до москви для зустрічі із шойгу, який був довгожителем кремля і допомагав ліпити образ крутого пацана з путіна.
Воллес хотів ще раз перепитати чи є можливості для переговорів щодо вимог путіна щодо розширення НАТО і його діяльності в Східній Європі. росіяни продемонстрували відсутність інтересу до цього.
Воллес попередив шойгу, що росія зустрінеться з жосткою протидією, якщо вторгнеться в Україну. "Я знаю українців – я відвідував Україну 5 разів – вони битимуться". "Моя мама українка, - відповів шойгу за словами Воллеса, натякнувши, що знає українців краще. "Це все частини нашої країни".
Воллес тоді проінформував про перспективу санкцій. Шойгу йому відповів, що "ми можемо терпіти як ніхто інший". І потім сказав, "Я не хочу, щоби хтось страждав".
Шойгу знову озвучив довгий і вже знайомий список скарг і сказав, що росія не може толерувати західну траєкторію України. "Це було в деяких аспектах незрозумілим", — сказав британський посадовцеь, який був присутній на зустрічі, зазначивши, що "ми їм пропонували, але вони не зважали на пропозиції".
Коли британці збиралися йти, шойгу поговорив безпосередньо з Воллесом. "Він подивився мені в очі і сказав: "У нас немає планів вторгнення в Україну", — згадує Воллес. "Це демонструє, яка це була брехня".
Тиждень по-тому, 18 лютого, Байден подзвонив лідерам кількох союзників НАТО і розказав про останні зведення. Байден сказав репортерам в Білому домі того дня: "На цей момент, я впевнений, що він прийняв рішення про вторгнення. Ми маємо причини вірити в це".
Французи, однак, продовжили шукати шлях виходу із кризи. 20 лютого Макрон подзвонив путіну і попросив погодитися на зустріч в Женеві з Байденом. Після розмови, французький президент був певен, що путін на кінець прагне знайти рішення.
"Це пропозиція, яка заслуговує на те, щоб її взяти до уваги", — сказав путін, згідно із записом розмови, який вийшов через кілька місяців у документальному фільмі французького телебачення "Президент, Європа і війна".
Макрон тиснув на путіна, щоб той підтвердив, що готовий зустрітися з американцями, а потім розширити цю зустріч і на європейців. путін сказав Макрону, що хоче піти пограти в хокей, але перед цим зателефонує своїм консультантам" (оце вони всі лахали з макрона в роздягальні – IPress).
Путін подякував французькою, Макрон посміхнувся від захвату, коли клав трубку. Президент Франції та його радники були переконані, що зробили прорив. Дипломатичний радник Макрона Еммануель Бонне навіть станцював (не зрозуміло чи він зрадів і станцював через те, що пошив свого президента в дурні? – IPress).
Наступного дня путні визнав так звані сепаратистські області на Донбасі, включно з територією, підконтрольною Києву, незалежними державами. Це свідчило про те, що він має намір розчленувати Україну.
XIII частина
В той час як Британія та Франція спробували востаннє дипломатію, світові лідери зібралися в Мюнхені на щорічну безпекову конференцію. Зеленський відвідав також, хоча це викликало серед деяких посадовців США занепокоєння, що його відсутність в країні дасть росії ідеальний момент для вторгнення. Інші гадали, чи український президент повірив, що росія атакуватиме і використав момент для того, щоб залишити країну перед тим як почнуть сипатися бомби.
В своїй промові Зеленський нагадав аудиторії, що його країна вже у війні з росією, з 2014 року українські бійці б’ються на сході із сепаратистами. Справді допомогти Україні, це не обов’язково говорити про дати можливого вторгнення, зазначив він. Натомість ЄС та НАТО мають запросити Україну долучитися до організацій.
Деякі європейські чиновники все ще не були впевнені, що напад буде. Один із них сказав репортеру: "Ми самі не маємо чітких доказів того, що путін вирішив, і ми не бачили нічого, що вказувало б на протилежне".
"Це було відчуття потойбічного", - сказав британський чиновник. Під час кулуарних розмов офіційні особи США та Великобританії були переконані в неминучому вторгненні, але "на це просто не було настрою в залі".
Деякі в Лондоні почали сумніватися в собі, сказав британський чиновник. "Люди казали, що [ми] помилилися щодо Афганістану. Ми повернулися і знову переглянули [українську] розвідку".
Вони дійшли такого ж висновку — росія вторгнеться. Але, незважаючи на всю дипломатичну та розвідувальну кампанію США, це було важко втокмачити.
"Якщо ви дізнаєтеся про плани когось напасти на країну, і ці плани здаються абсолютно безглуздими, велика ймовірність, що ви відреагуєте раціонально і подумаєте, що це так божевільно, що цього не станеться", — говорив Хейсбург, французький експерт з безпеки. "Європейці переоцінили своє розуміння путіна", – сказав він. "Я припускаю, що американці... замість того, щоб спробувати ввійти в голову путіна, вирішили, що вони будуть діяти на основі даних і не хвилюватися про те, чи має це сенс чи ні".
Було багато приводів для містифікації. Розвідка США показала, що воєнні плани кремля не дійшли до командирів на полі бою, які мали б їх виконувати. Офіцери не знали своїх наказів. Війська з'являлися на кордоні, не розуміючи, що вони йдуть на війну. Деякі урядові аналітики США були здивовані відсутністю комунікації в російській армії. Аналітики вважали, що все було настільки погано, що плани росії могли зазнати краху. Але це залишалося явною точкою зору меншості.
Для Кулеби поворотний момент настав в дні після Мюнхенської без пекової конференції, коли він знову поїхав до Вашингтона. "В ці дні я отримав більше деталей", - згадує він. В певному аеропорті A в росії, 5 транспортних літаків напоготові взяти десатників в будь-який момент і доставити їх в певний аеропорт B в Україні.
"Тут ви бачите послідовність подій і логіку того, що відбувається", – сказав він. Офіцери західної розвідки, оглядаючись на те, що виявилося хаосом російської атаки на Київ, визнають, що вони переоцінили ефективність російської армії. "Ми припускали, що вони вторгнуться в країну так само, як ми б вторглися в країну", — сказав один британський чиновник.
XIV частина
Рано ввечері 23 лютого, Білий дім отримав термінове повідомлення розвідки. Була велика вірогідність, що вторгнення почалося. Війська рухалися, і росіяни запустили ракети по цілях в Україні. Головні радники президента зібралися, одні в ситуаційній кімнаті, а інші були на захищених лініях.
Салліван спілкувався з Єрмаком. У Києві був "надзвичайно високий рівень ажіотажу", сказав співрозмовник, знайомий з дзвінком. "Вони не виходили із себе. Просто були надзвичайно емоційні, але так, як би ви очікували".
Єрмак сказав Саллівану почекати, він хотів привести Зеленського до телефону поговорити напряму із Байденом. Салліван з’єднав дзвінок з Байденом.
Зеленський закликав Байдена негайно зв'язатися з якомога більшою кількістю інших світових лідерів і дипломатів. Він повинен закликати їх висловитися публічно, зателефонувати путіну напряму і закликати його "припинити це".
"Зеленський був стривожений", - згадує співрозмовник. Він попросив Байдена "отримати всю розвідану інформацію, яку ви зараз можете". Ми будемо боротися, ми будемо захищатися, ми можемо втриматися, але нам потрібна ваша допомога".
Джерело: Washington Post
