Джерело: Washington Post
Одного сонячного жовтневого ранку керівники розвідки, дипломатії та військові лідери зібралися в овальному кабінеті Білого Дому для обговорення отриманої секретної інформації від розвідки про плани вторгнення путіна в Україну.
Протягом місяців посадовці адміністрації Байдена з тривогою спостерігали як путін збирає війська на кордоні з Україною. Радник з нацбезпеки Джейк Салліван організував зустріч в Овальному кабінеті на фоні зростання обсягу розвідданих про росію та Україну одночасно зі зміною в нього занепокоєння (він вважав воєнну операцію малоймовірною) про наміри росії на тривогу.
Ця зустріч була однією з кількох подібних, присвячених Україні тієї осені, але на цій були представлені детальні розвіддані щодо загальної картини. На зустрічі були президент Байден та віце-президентка Харріс, держсекретар Блінкен, міністр оборони Остін, начальник об’єднаних штабів генерал Міллі та директори національної розвідки та ЦРУ.
За завданням Саллівана був підготовлений всеосяжний огляд намірів росії, і як пояснили учасники зустрічі Байдену, дані розвідки про операційні плани путіна та факти про розгортання військ біля українського кордону свідчили про готовність до масового вторгнення.
За словами офіційних осіб США, розвідка США проникла в сфери політичного керівництва росії, безпекового апарату та військових, від найвищого керівництва до передової.
Воєнні плани путіна передбачали повне захоплення України на відміну від анексію Криму та підтримки "сепаратистів" на Донбасі в 2014 році.
Генерал Міллі продемонстрував план російського вторгнення та плани завоювання учасникам наради на картах. Це був доволі зухвалий план, який міг створити пряму загрозу для східного флангу НАТО або навіть зруйнувати архітектуру безпеки Європи після Другої світової війни (дивна теза журналістів, адже післявоєнна архітектура безпеки Європи була зруйнована після 2014 року агресією проти України, якщо не в 2008 році – проти Грузії – IPress).
Після брифінгу Байден, попри обіцянки не втягувати Америку в нові війни, був переконаний, що путіна треба стримати чи протистояти йому. Він вважав, що США повинні діяти разом із союзниками. Проблемою було те, що в НАТО не було єдиної позиції щодо росії, а довіра до США була слабкою. Після жахливої окупації Іраку, хаосу після поспішного виведення американських військ з Афганістану, чотирьох років спроб Трампа підірвати альянс, не було певності, що Байден зможе ефективно очолювати відповідь Заходу на експансіонізм росії.
Видання зазначає, що Україна була проблемною колишньою радянською республікою (дивно чому про це згадали після 30 років незалежності – IPress) з історією корупції, а відповідь США та союзників на попередню агресію росії проти України була непевною та розділеною. Коли б сталося вторгнення, українцям знадобилися б значна кількість нового озброєння для свого захисту. Надто мало зброї могло гарантувати перемогу росіянам. Але надто багато могло спровокувати прямий конфлікт НАТО з ядерною росією (дуже дивно бачити в статті цей проросійський міф, який продовжують поширювати адепти співіснування з росією і намагання примусити Україну до компромісів з нею – IPress).
Видання переконує, що його матеріал, який містить деталі, про які раніше не повідомлялося, проливає нове світло на зусилля спрямовані на відновлення довіри до США, спробу балансувати секретність розвідки та потреби переконати інших про її правдивість, а також виклик яким чином найсильніший в світі альянс допоміг би "недосконалій демократії на кордоні росії" (ця фраза в матеріалі взагалі свідчить про зверхність щодо України, применшення її ролі та надання переваги росії як партнера чи супротивника США, тут згадується нещодавня стаття Александра Віндмана в Foreign Affairs, де він радив перестати ходити навшпиньках перед росією - IPress) протистояти нападу без єдиного пострілу НАТО.
Це перший матеріал як стверджує Washington Post з серії статей, в яких йтиметься про шлях до війни та військову кампанію в Україні, і вона підготовлена за результатами інтерв’ю з більш ніж трьома десятками високопоставлених чиновників США, України, Європи та НАТО. Деякі з них говорили на умовах анонімності, щоб обговорити чутливу розвідку та внутрішні обговорення.
Генерал Міллі того жовтневого ранку показав розклад сил і підсумував наміри Путіна. "Ми оцінюємо, що вони планують здійснити значну стратегічну атаку на Україну з кількох напрямків одночасно", — сказав Міллі президенту. "Їхня версія "шоку і трепету" (воєнна доктрина, яка передбачає швидке досягнення переваги на противником – IPress).
Дані розвідки свідчили, що росіяни наступатимуть з півночі на Київ з двох сторін. Одне з’єднання рухатиметься на схід від столиці через українське місто Чернігів, тоді як інша буде охоплювати Київ із заходу, просунувшись на південь від Білорусі, між зоною відчуження ЧАЕС і навколишніми болотами. Атака відбувалася взимку, щоб замерзла земля зробила місцевість легкопрохідною для танків. Утворивши кліщі навколо столиці, російські війська планували оволодіти Києвом за три-чотири дні. Їхній спецназ, мав знайти і усунути президента Володимира Зеленського, убивши його за потреби, і встановити маріонетковий уряд, дружній кремлю.
Окремо російські війська мали просуватися зі сходу та пройти через центральну Україну до річки Дніпро, тоді як війська з Криму планували захопити південно-східне узбережжя. Ці дії мали тривати кілька тижнів, передбачали російські плани.
Зупинившись, щоб перегрупуватись і переозброїтися, вони мали далі просунутися на захід, по лінії з півночі на південь, що тягнеться від Молдови до західної Білорусі, залишивши на заході огризок української держави — територію, яка, за оцінками путіна, була населена непоправними неонацистськими русофобами.
Сполучені Штати отримали "надзвичайні подробиці" про таємні плани кремля щодо війни, яку він продовжував заперечувати, пояснила згодом директор національної розвідки Авріл Хейнс. Вони включали не лише розташування військ, озброєння та оперативну стратегію, а й такі моменти, як "незвичайне та різке збільшення путіним фінансування військових операцій на випадок непередбачених ситуацій і нарощування резервних сил, навіть якщо були інші недофінансовані нагальні потреби, як боротьба з пандемією"", - сказала вона. Це вже не було просто спробою залякування, на відміну від широкомасштабного російського розгортання у квітні, коли сили путіна загрожували кордонам України, але не атакували.
Деякі в Білому домі важко було уявити масштаб амбіцій російського лідера, бо їм здавалося, що це немислимо, щоб раціональна країна зважилися на таке – завоювати країну площею 232 тис квадратних миль з населенням 45 млн, в якій точно б розпочався партизанський рух. Все ж розвідка свідчила, що кількість військ зростала для атаки, а в таборах зберігалися боєприпаси, продовольство та найважливіші припаси.
Байден налягав на своїх радників, невже вони справді думають, що цього разу путін може атакувати? Вони підтвердили, хоча адміністрація публічно кілька наступних місяців наполягала, що не вірить, що путін зробив остаточне рішення (здається вони грали в таку ж гру, що й команда Зеленського – IPress). Єдине чого не могла того осіннього дня сказати команда Байдена йому, це коли путін натисне на гачок.
Директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс, який працював послом США в Москві та мав найбільш пряму взаємодію з путіним з усіх решта в адміністрації Байдена, описав іншим російського лідера як зацикленого на Україні. Контроль над країною був синонімом путінської концепції російської ідентичності та влади. Детальність планування війни в поєднанні з переконанням путіна, що Україна повинна бути знову поглинена батьківщиною, не залишали в Бернса жодних сумнівів у тому, що путін був готовий до вторгнення.
"Я вірив, що він досить серйозний", — сказав Бернс через кілька місяців, згадуючи брифінг.
ІІ частина
Розвідка підкреслила власні висловлювання пуітна, які він до цього в липні, опублікував в статті "Про історичну єдність росіян та українців", переповнену жалем та сумнівними твердженнями. "росіяни та українці, стверджував путін, - це один народ – і росія була пограбована підступним Заходом.
"Я впевнений, що справжній суверенітет України можливий лише в партнерстві з росією", - написав путін.
Як зазначає видання, всього за кілька тижнів до появи есе Байден і Путін провели 16 червня саміт, який обидва назвали "конструктивним". На той момент ситуація з Україною викликала занепокоєння, але посадовці Білого дому вважали, що з нею можна впоратися. Коли делегація Білого дому залишала зустріч в Женеві, старший помічник Байдена пізніше згадував: "Ми сіли в літак і повернулися додому, і не думали, що світ був на порозі великої війни в Європі".
Проте публікація путіна "привернула нашу пильну увагу", сказав пізніше Салліван, і вони почали дивитися уважніше, що відбувається, які цілі в нього, наскільки жорстко він планує діяти. Як запобіжний захід, Байден розпорядився виділити Україні із запасів США в основному оборонної зброї на 60 млн доларів.
Наприкінці літа аналітики з розвідки дійшли висновку, що путін бачить, що вікно можливостей для нього закривається. Українців вже двічі повставали задля демократичного майбутнього, свободи від корупції та втручання москви – під час Помаранчевої революції 2004-2005 рр, та протестів на Майдані в 2013-2014 рр, які передували російській анексії Криму.
Україна неухильно рухалася до західної політичної, економічної та культурної орбіти. Цей дрейф підживив ширше обурення путіна через втрату росією імперії. Аналітики дійшли висновку, що путін, якому мало виповнитися 69, розумів, що йому не вистачає часу, щоб закріпити свою спадщину як одного з великих правителів росії — того, хто відновив першість росії на євразійському континенті.
На думку аналітиків, путін розраховува, що спроба повернути Україну силою викличе велике обурення на Заході, але матиме обмежене покарання. він вважав, що адміністрація Байдена, постраждала через принизливе виведення військз Афганістану та хотіла уникнути нових війн. Сполучені Штати та Європа все ще боролися з пандемією коронавірусу. Канцлер Німеччини Ангела Меркель, де-факто європейський лідер, залишила свій пост і передала владу недосвідченому наступнику. Президент Франції Еммануель Макрон боровся за переобрання на посаду, а Британія страждала від економічного спаду після Brexit. Великі частини континенту залежали від російської нафти та природного газу, які він міг би використати як клин для розколу західного альянсу. Він створив резерви на сотні мільярдів доларів і був упевнений, що російська економіка зможе витримати неминучі санкції, як це вже було в минулому.
На жовтневому брифінгу Байден прийняв два рішення. Спробувати стримати путіна, відправивши когось до москви, поговорити з росіянами на високому рівні та попередити, що якщо вони "це зроблять, то наслідки будуть ось такими". Також необхідно було поінформувати союзників про дані розвідки США та залучити їх до єдиної та жорсткої позиції - загрозливих санкцій проти Росії, зміцнення та розширення оборони НАТО та надання допомоги Україні.
Бернса відправили до Москви, а Хейнса — до штаб-квартири НАТО в Брюсселі.
Кілька місяців потому Міллі все ще носив у своєму портфелі записник з нотатками про інтереси та стратегічні цілі США, які обговорювалися на жовтневому брифінгу. Він міг повторювати їх на пам’ять.
Проблема: "Як підтримати та забезпечити дотримання порядку в рамках міжнародних правил" проти країни з величезним ядерним потенціалом, "не вступаючи в Третю світову війну?".
- Не мати прямого зіткнення між військовими США та НАТО з росією.
- Обмежити війну географічно всередині України.
- Посилити та підтримувати єдність НАТО.
- Надати підтримку Україні і дати їм засоби для боротьби.
Радники Байдена були впевнені, що Україна дасть бій. Сполучені Штати, Британія та інші члени НАТО роками проводили навчання та оснащення українських військових, які були більш професійними та краще організованими, ніж до нападу росії на Крим і східний регіон Донбасу сім років тому. Але навчання було зосереджено на створенні внутрішнього опору після російської окупації, та як запобігти цьому. Зброя, яку вони постачали західні союзники, була переважно малокаліберною та оборонною, щоб не сприймали це як провокацію.
Адміністрація мала також глибокі занепокоєння щодо молодого президента України, колишнього телевізійного коміка, який прийшов на посаду на хвилі великої народної підтримки і бажання докорінних змін, але втратив підтримку громадян частково через невдачу в реалізації обіцянки досягти миру з росією. Зеленський, 44 років, був не до порівняння з жорстоким путіним.
Цифри складалися не на користь України. росія мала більше війська, танків, артилерії, бойових літаків і крилатих ракет. Вона демонструвала в попередніх конфліктах своє бажання силою підкорити своїх слабших суперників, не оглядаючись на втрати цивільного населення.
Київ може й не впаде так швидко, як думають росіяни, - вважали американці, - але він впаде.
ІІІ частина
2 листопада Бернс був в Кремлі в офісі радника путіна із зовнішньої політики та колишнього посла росії в США Ушакова і говорив телефоном з путіним, який в той час ховався від коронавірусу в Сочі.
російський лідер повторив свої звичні скарги на розширення НАТО, загрозу безпеці росії та нелегітимне керівництво України. "Він дуже зневажливо ставився до президента Зеленського як до політичного лідера", — пригадав Бернс.
Вислухавши тиради путіна, Бернс доніс власне переконливе повідомлення: США знають, що ви задумали, і якщо ви вторгнетеся в Україну, то заплатите величезну ціну. Також він передав листа від Байдена, в якому йшлося про жорсткі наслідки нападу росії на Україну.
путін "був в курсі справи", – сказав Бернс. Він не заперечував інформацію розвідки, яка вказувала на російське вторгнення в Україну. Директор ЦРУ також зустрівся з іншим радником путіна, миколою патрушевим, колишнім офіцером КДБ з санкт-петербурга, який керував Радою безпеки росії. Патрушев думав, що Бернс прилетів до Москви, обговорити наступну зустріч путіна і Байдена, і був здивований, що глава ЦРУ приїхав із попередженням щодо України.
патрушев знову повторив образи путіна щодо історії та НАТО в розмові з Бернсом. Виглядало, що простору для взаємодії та розмови не було, і це змусило директора ЦРУ подумати, що путін і його тісне коло помічників сформували власну капсулу. путін ще не прийняв незворотного рішення розпочати війну, але його погляди на Україну утвердилися, його апетит до ризику зріс, і російський лідер вірив, що його шанс скоро мине.
"Рівень мого занепокоєння зріс, а не знизився", - доповів керівник розвідуправління Байдену.
ІV частина
В той час як Бернс розмовляв з путіним, Блінкен сидів із Зеленським в Ґлазґо (Шотландія) на полях міжнародного саміту з питань зміни клімату. Він розкрив картину розвідки та описав російським шторм, який насувався на Україну.
"Ми були лише двоє, за два фути один від одного", — згадував Блінкен. Це була "важка розмова".
Блінкен раніше зустрічався з українським президентом і думав, що знає його достатньо добре, щоб говорити відверто, хоча це здавалося сюрреалістичним - "сказати комусь, що ти віриш, що в їхня країна зазнає вторгнення".
Він побачив Зеленського "серйозним, свідомим, стоїчним", з одночасним поєднанням віри та невіри. Він сказав, що поінформує свої старші команди. Але українці "бачили кілька російських фінтів у минулому", знав Блінкен, і Зеленський явно переживав про економічний колапс, якщо його країна запанікує.
Презентація Блінкена та скептицизм Зеленського задали приклад, який повторюватиметься як приватно, так і публічно протягом наступних кількох місяців. Українці не могли дозволити собі повністю відмовитися від розвідки США. Але з їхньої точки зору інформація була гіпотетичною.
Зеленський почув по попередження США, але наголосив, що США не пропонували зброї, яка була потрібна Україні для захисту. "Ви можете сказати мільйон разів: "Слухай, може бути вторгнення". Гаразд, може бути вторгнення — ти даси нам літаки?" – сказав Зеленський. "Ви дасте нам ППО? "Ну, ви ж не член НАТО". Гаразд, тоді про що ми говоримо?"
За словами Дмитра Кулеби, міністра закордонних справ Зеленського, американці надали мало конкретних розвідувальних даних на підтримку своїх попереджень "до останніх чотирьох-п’яти днів до початку вторгнення".
Менш ніж через два тижні після зустрічі в Глазго, коли Кулеба та Андрій Єрмак, керівник апарату Зеленського, відвідали Державний департамент у Вашингтоні, високопоставлений чиновник США зустрів їх чашкою кави та посмішкою. "Хлопці, копайте окопи!" — почав чиновник. "Коли ми посміхнулися у відповідь, — згадував Кулеба, посадовець сказав: — "Я серйозно. Почніть копати траншеї. … На вас нападуть. Масштабна атака, і ви повинні підготуватися до неї". Ми запитали подробиці, але їх не було".
Якщо американці були розчаровані скептицизмом України щодо планів росії, то українці були не менше збентежені дедалі більш публічними попередженнями США про те, що наближається вторгнення.
"Нам потрібно було знайти баланс між реальною оцінкою ризиків і підготовкою країни до найгіршого… і забезпеченням економічного та фінансового функціонування країни", — сказав Кулеба. "Кожен коментар зі Сполучених Штатів про неминучість війни одразу відображався на курсі [української] валюти".
Низка американських посадовців заперечували слова українців, заявляючи, що вони надавали київському уряду конкретні розвіддані на початку та під час підготовки до вторгнення.
Але коли мова зайшла про Україну, розвідка США навряд чи була відкритою книгою. Офіційні настанови забороняли розвідувальним службам ділитися тактичною інформацією, яку Україна могла б використати для наступальних атак на дислокації російських військ у Криму або проти підтримуваних Кремлем сепаратистів на сході (ці слова явно суперечать твердженню, яке видання цитує за словами посадовців США вище - IPress).
Власний розвідувальний апарат України був пронизаний російськими кротами, а офіційні особи США з недовірою передавали конфіденційну інформацію, яка потім могла опинитися в руках москви. Проте після початку війни адміністрація Байдена змінила свою політику та почала передавати інформацію про пересування російських військ по території України, обгрунтуваши це тим, що Україна тепер захищалася від вторгнення. (Отже, хтось тут лукавить, чи посадовці, які заявляли, що давали всі деталі про вторгнення українцям, чи видання перекрутило їхні слова – IPress).
V частина
На окремій зустрічі під час саміту G20 в Римі в кінці жовтня, Байден поділився деякими даними розвідки і висновками з американськими найближчими союзниками – лідерами Британії, Франції та Німеччини.
Всередині листопада, Хайнс під час візиту до Брюсселю, поінформувала ширше коло союзників: Північноатлантичну раду НАТО – головний орган, який приймає рішення альянсу. Виступаючи перед великою аудиторією, вона поділилася лише фактами та висновками розвідки і не пропонувала політичних рекомендацій.
Частина учасників задавали питання та були скептичними, що путін серйозно готував велике вторгнення. Французькі та німецькі офіційні особи не могли зрозуміти чому путін спробує вторгтися та окупувати країн всього лише з військом чисельністю 80 чи 90 тис. осіб біля кордонів. Супутникові знімки також свідчили, що війська рухалися то вперед, то назад від кордону. Інші були переконані, що росіяни просто тренуються, як про це сам казав кремль, або грали в приховану гру для досягнення іншої цілі, а не вторгнення.
Багато сумнівалися та зазначали, що Зеленський вважає, що росія ніколи не нападе з таким масштабом та силою, як прогнозували американці. Хіба Україна не найкраще розуміла наміри росії?
Лише Британія та країни Балтії були повністю згодні. У якийсь момент посадовець з Лондона встав і жестом показав у бік Хейнс і сказав: "Вона має рацію".
Але Париж і Берлін пам’ятали про рішучі заяви США щодо розвідданих в Іраку. Тінь цього глибоко помилкового аналізу нависла над усіма дискусіями перед вторгненням. Дехто також вважав, що Вашингтон всього за кілька місяців до того сильно переоцінив стійкість уряду Афганістану, коли військові США виводили свої сили. Уряд розпався, як тільки таліби увійшли в Кабул.
"Американська розвідка не вважається надійним джерелом", — сказав Франсуа Гейсбур, експерт з питань безпеки та давній радник французьких посадовців. "Вона вважалася схильною до політичних маніпуляцій".
Видання наводить думку посадовця адміністрації Байдена, що в Західній Європі дії росіян вважали "дипломатією примусу, і що путін просто нарощував сили, щоб побачити, що він може отримати. Він не збирався вторгатися, бо це божевілля".
Багато нових членів НАТО зі Східної та Південно-Східної Європи вважали, що путін "може щось втнути, але воно буде обмежене в масштабі", ще раз надкусить українське яблуко, подібно як це було в 2014. Проте Британія та балтійські країни, які завжди хвилювалися через російські наміри, вірили, що буде повномасштабне вторгнення.
Коли країни-скептики попросили більше даних розвідки, американці надали частину, але не ділилися всіма.
Історично склалося так, що США рідко розкривали свої найделікатніші розвідувальні дані такій різноманітній організації, як НАТО, головним чином через побоювання витоку секретів. Хоча американці та їхні британські партнери дійсно поділилися значною кількістю інформації, вони приховали необроблені перехоплення або природу особистих джерел, які були важливими для визначення планів путіна. Це особливо розчарувало французьких і німецьких посадовців, які давно підозрювали, що Вашингтон і Лондон іноді приховували основу своїх розвідувальних даних, щоб зробити їх більш ствердними, ніж вони були насправді.
Деякі з країн альянсу надали власні дані розвідки, сказала Хейнс. Сполучені Штати також створили нові механізми для обміну інформацією в режимі реального часу зі своїми іноземними партнерами в Брюсселі. Остін, Блінкен і Міллі розмовляли зі своїми колегами по телефону, ділилися, слухали, вмовляли.
Згодом один високопоставлений європейський посадовець в НАТО, "розвідувальні дані передавалися неодноразово, послідовно, чітко, достовірно, з великою кількістю подробиць з дуже хорошим описом і підтверджувальними доказами.
VI частина
Макрон і Меркель роками мали справу з путіним і вони не були готові повірити, що він був настільки ірраціональним, щоб розпочати згубну війну. Протягом кількох тижнів після зустрічі Байдена в Женеві вони намагалися організувати саміт ЄС-Росія, але ці спроби були зірвані скептично налаштованими членами ЄС, які вважали це небезпечною поступкою агресивній позиції Росії.
Через кілька місяців, незважаючи на нові дані розвідки США, французи та німці наполягали на тому, що є шанс для дипломатії. Американці та британці мало сподівалися, що будь-які дипломатичні зусилля виправдають себе, але були готові тримати двері відкритими — якщо європейці запропонують щось натомість.
"Ми сконцентрували свою увагу, — згадував Салліван, — на тому, щоб сказати їм: "Слухайте, ми готові сприйняти дипломатичний шлях серйозно… якщо ви займетесь серйозно плануванням [військових] сил і санкції серйозно".
Кожна сторона була переконана, що вона має рацію, але й була готова діяти так, ніби помиляється. Протягом наступних кількох місяців американці намагалися показати західноєвропейцям та іншим, що вони все ще готові шукати мирне вирішення, хоча в глибині душі були переконані, що будь-які зусилля росії щодо переговорів були прикриттям.
7 грудня Путін і Байден поспілкувалися під час відеозв'язку. путін під час цієї розмови знову повторив традиційні свої твердження про те, що розширення НАТО на схід було головною причиною для відправки військ на кордон з Україною. росія просто захищала власні інтереси та територіальну цілісність, стверджував він.
Байден зі свого боку, стверджує видання, зазначив, що Україна чи найближчим часом приєднається до НАТО, і що Сполучені Штати та росія можуть дійти згоди щодо інших занепокоєнь росії щодо розміщення систем озброєнь США в Європі. Теоретично було місце для компромісу.
Поки Блінкен очолював дипломатичні зусилля США, відвідуючи столиці НАТО та штаб-квартиру альянсу в Брюсселі, українці продовжували свої контакти з європейськими урядами, які все ще не були так переконані в намірах Путіна, як американці.
Кулеба та інші в українському уряді вірили, що війна буде, як пізніше заявив міністр закордонних справ України. Також він заявив, що не міг повірити, що "ми зіткнемося з війною такого масштабу". Єдина країна в світі, за його словами, яка наполегливо "з такою впевненістю" говорила нам, що будуть ракетні удари, були Сполучені Штати Америки. … Інші країни не поділяли такої позиції і говорили, що "так, війна можлива, але це буде радше локалізований конфлікт на сході України".
"Поставте себе на наше місце", — сказав Кулеба. "З одного боку, США говорять вам щось абсолютно неймовірне, а всі інші кліпають на вас очима і кажуть, що це не те, що, на нашу думку, станеться".
Насправді британські та деякі балтійські посадовців вважали тотальне вторгнення ймовірним. Але Кулеба був далеко не самотній у своєму скепсисі. Зеленський теж притримувався подібної думки.
"Ми серйозно ставилися до всієї інформації, яку нам надавали наші західні партнери", – нагадав Єрмак, глава офісу Зеленського. "Але давайте будемо чесними: уявіть, якби вся ця паніка, яку нагнітали так багато людей, мала місце. Створення паніки – метод росіян. … Уявіть, якби ця паніка почалася за три-чотири місяці до вторгнення. Що б сталося з економікою? Чи змогли б ми протриматися так п’ять місяців?".
VII частина
На початку січня заступниця Держсекретаря Венді Шерамн очолила делегацію дипломатів до Женеви для зустрічі зі своїм візаві з росії Сергієм Рябковим. Він повторив позицію москви щодо України, формальну запропоновану в середині грудня у формі двох договорів – НАТО повинно зупинити розширення та припинити будь-яку діяльність в країнах, які приєдналися до НАТО після 1997 року, зокрема це стосувалося Польщі, Румунії, Болгарії та країн Балтії.
Відкинувши пропозицію про не розширення НАТО та пониження статусу країн-членів НАТО, адміністрація США натомість запропонувала переговори та відновлення довіри в декількох без пекових сферах, включно з розміщенням військ та зброї на східному фланзі НАТО на кордоні з росією. Пропозиція була пов’язана з деескалацією на кордоні з Україною. Рябков у відповів, що росія розчарована підходом Америки до ситуації.
Білий дім розцінював зустріч Шерман з Рябковим як "шанс протестувати чи росіяни були серйозними щодо суті своїх занепокоєнь і чи взагалі був шлях рухатися далі дипломатичним шляхом. Але дуже швидко американця стало зрозуміло, що росіяни просто грали в дипломатію, а не серйозно займалися нею.
"Усі західні союзники хотіли переконати, що існує альтернативний шлях, який передбачає діалог і повагу до росії як великої держави", — сказав високопоставлений британський урядовець, який брав участь у переговорах. "Що ставало все більш очевидним, так це те, що посія в цьому не була зацікавлена".
Коли Сполучені Штати рухалися дипломатичним шляхом, вони також розмістили сили для захисту НАТО, це було помітно Москві та європейцям і демонструвало готовність Америки включитися в гру. У той час як Байден неодноразово заявляв, що американських військ в Україні не буде, Пентагон збільшив заздалегідь розміщені запаси зброї в Польщі та перекинув туди гелікоптерний батальйон з Греції. До країн Балтії перекинули десантників 173-ї повітряно-десантної бригади. Більше військ було направлено з Італії до східної Румунії, а інші – до Угорщини та Болгарії.
Протягом наступних кількох місяців США наростили свої війська в Європі з 74 000 до 100 000 військовослужбовців. Чотири повітряно-десантні бригади перетворилися в 12, а кількість надводних бойових кораблів у регіоні зросла з 5 до 26. Бойове повітряне патрулювання та спостереження виконували цілодобові місії над східним флангом альянсу з видимістю в глибині України.
Таким чином, США давали зрозуміти, що готові рухатися дипломатично, але в той же час показували, що через небезпеку перекидають війська та забезпечення. Американці встановили прямий зв'язок Європейського командування США з українськими військовими. Цілковито безпечна система повинна була тримати прямий зв'язок американців з українськими колегами на випадок розвитку подій.
Адміністрація США також надсилала зброю. В грудні Байден авторизував додаткові постачання на 200 мільйонів доларів з запасів США, попри те, що уряд в Києві, багато хто в Конгресі і навіть в самій адміністрації говорили про те, що цього недостатньо у випадку повномасштабного вторгнення.
Проте кожен крок в Адміністрації, пояснює видання, був обумовлений бажанням уникнути прямої участі США в бойових зіткненнях. Головне занепокоєння Білого дому щодо провокацій впливало на кожне рішення про те, скільки та якої зброї надати українцям для захисту.
"Я не буду вибачатися за те, що одна з наших цілей тут — уникнути прямого конфлікту з Росією", — цитує видання Саллівана про довоєнний період.
Росіяни планували робити те, що вони зробили, незалежно від того, що робили чи не робили союзники, так прокоментував виданню політику адміністрації високо посадовець, який брав участь в прийнятті рішень. Він також сказав, що адміністрація визнала неправдоподібною ідею, як дехто стверджував пізніше, що "якби ми тільки дали українцям більше зброї, нічого б цього не сталося". (тут якось високопосадовець суперечить сам собі, з одного боку каже, що дії росії не залежали від того, що робили союзники України, а з іншого заперечує собі сам, бо виходить, що якби союзники надавали більше зброї, то це не вплинуло би на дії росії. А ми розуміємо, що ситуація б склалася зовсім по-іншому якби союзники не боялися щоразу і не оглядалися на росію, коли приймали рішення про надання зброї - IPress).
Визначати, чи сприйматиме Росія військові навчання чи постачання зброї як провокаційні чи ескалаційні, було "більше мистецтвом, ніж наукою", — сказав чиновник. "Немає чіткої та легкої математичної формули. … Завжди існував баланс між тим, що потрібно для ефективного захисту, і тим, що росія розглядатиме як Сполучені Штати гарантують вбивство величезної кількості росіян".
Українські офіційні особи висловили безмежну вдячність Сполученим Штатам за те, що вони надали з початку війни. "Жодна інша країна в світі не зробила більше для того, щоб Україна отримала необхідну зброю, ніж США з 24 лютого", – сказав нещодавно Кулеба. Але з самого початку, за його словами, він та інші українські чиновники вважали, що стратегія "непровокації" росії була неправильною.
"Куди це нас привело?" – сказав Кулеба. "Я думаю, що ця війна — з тисячами вбитих і поранених, втраченими територіями, зруйнованою частиною економіки… є найкращою відповіддю тим, хто все ще виступає за не провокацію росії".
VIII частина
В рамках своєї кампанії попередження світу про те, що насувається, а також для попередження росіян, США наприкінці 2021 року вирішили зробити частину своїх розвідданих публічними.
Американська розвідка розкрила про плани росіян провести приховані операції нападу на власні сили з метою провокації нібито здійсненої українцями. Розвідка вважала, що розкриття таких планів позбавить путіна організації приводу для вторгнення.
В якості першого кроку Білий дім вирішив розкрити масштаби нарощування військ на кордонах України і для цього опублікувала супутникові фотографії, а також карту, створену американськими аналітиками, на якій показано позиції російських військ, і аналіз розвідувальною спільнотою російських планів.
Аналіз показував, що росіяни планували масоване перекидання 100 БТГ, а це близько 175 тисяч осіб з бронетехнікою, артилерією та оснащенням. Все що адміністрація тижнями тримала в секреті тепер стало відомо цілому світу. Салліван започаткував регулярний перегляд інформації розвідки, оприлюднення якої допомогло б перешкодити росіянам.
Наприкінці січня британський уряд публічно звинуватив росію у змові встановити в Києві маріонетковий режим. Звинувачення, засноване на даних розвідки США та Великої Британії, було оприлюднене в дуже незвичній заяві для преси міністра закордонних справ Ліз Трасс, зробленій пізно ввечері в Лондоні, але саме вчасно для недільних ранкових газет.
А на початку лютого адміністрація Байдена розкрила, що москва розглядає можливість створити відео про фейковий український напад на територію росії або російськомовне населення зі сценами вибухів, загиблими та глибоко скорботними родичами.
"Я надто багато разів спостерігав, як путін неправдиво викладав наратив", — сказав інший посадовець США. Тепер, "ви могли бачити, як він планує досить конкретно на [східній Україні] інсценовані операції.
Самі розкриття розвідки були дещо театральними. Початкове оприлюднення супутникових знімків можна було підтвердити комерційними знімками, хоча сам аналіз був унікальним від розвідувального співтовариства. Але чи повірить громадськість наступним розкриттям інформації, залежало від довіри до уряду. І представники адміністрації Байдена знали, що вони зіткнулися з недовірою громадськості вдома та за кордоном, яка могла глибоко скептично поставитися до "розвідки" після війни в Іраку та захоплення Талібаном влади в Афганістані.
Загалом, інформаційна кампанія США спрацювала. Увага світу була прикута до нарощування російських військ. Ідея про те, що путін фальсифікує приводи для свого вторгнення, здавалася правдоподібною, можливо, через те, що в 2014 році він повністю заперечував, що його війська знаходяться в Криму, і це твердження призвело до описів "зелених чоловічків" у військовій формі без знаків розрізнення, які окупували частину України.
Зважаючи на те, наскільки скептично деякі союзники залишалися щодо даних розвідки, найпотужнішим ефектом від її розголошення було формування поведінки росії та позбавлення путіна права використовувати дезінформацію, заявили офіційні особи США.
Продовження за посиланням
