Про щось, і, можливо, про багато що, говорить той факт, що серед медіаорганізацій лише фінансоване урядом США Радіо Свобода поставило під сумнів висновок патологоанатома про те, що посварений із путіним соратник Міхаіл Лєсін помер у номері вашингтонського готелю у 2015 році через те, що нібито неодноразово падав і бився головою, вважає колумніст Wall Street Journal Голман Дженкінс.
За його словами, так само знадобилися нестандартні зусилля колишнього судді Верховного суду Великої Британії та спеціальної парламентської комісії, щоб змусити уряд Сполученого Королівства розслідувати низку підозрілих смертей місцевих діячів, пов'язаних з росією.
Як наголошує автор, коли росія готувала вторгнення в Україну 2022 року, президент Байден все ще намагався домовитися про обмеження російських кібератак на американський бізнес. Диверсії на території Заходу? Так. Замахи з використанням екзотичних отрут? Так. Ядерні погрози російського президента? Так. Кампанія залякування кремля, вважає Дженкінс, триває майже безперервно, за винятком короткої паузи під час зимових Олімпійських ігор 2014 року в Сочі. Результатом для росії стала лише дедалі глибша стратегічна яма.
На думку Голмана Дженкінса, російське вторгнення неозброєними дронами в повітряний простір членів НАТО Польщі та Румунії цього місяця нічого не змінить у стійкій і все більш глибокій, хай і не видовищній та фрагментарній, відданості Заходу обороні України. Навіть стратегічно наївний президент Трамп, здається, починає щось розуміти, вважає автор. Так, війна почалася за Байдена. Ні, цей факт не може слугувати індульгенцією для президентства Трампа від колосальних наслідків західного провалу в Україні.
Як зазначає Дженкінс, путін може мати перевагу в ескалації конфлікту, але це війна, у якій росія програє стратегічно, економічно та політично.
На його думку, витівка з дронами скидається на спробу кремля намацати, чи є в нього ще одна карта в рукаві. Дешевий косплеїнг ізраїльських і українських досягнень у сфері дронів, минулотижневі порушення повітряного простору Польщі підкреслюють широко розрекламовану асиметрію: Захід може швидко вичерпати ракети вартістю мільйони доларів, щоб збивати неозброєні саморобні конструкції з пластику, фанери та електроніки вартістю по $10 000.
Але дилема реальна лише доти, доки росія надсилає неозброєні дрони, щоб дратувати західну громадськість, переконаний Дженкінс. Якщо росія порушить повітряний простір союзників озброєними дронами або справді атакує цілі, НАТО може (і повинно) дати нищівну відповідь, починаючи з ударів крилатими ракетами для знищення російських заводів з виробництва дронів.
Приклад: оперативним генієм німецької армії у Другій світовій був Еріх фон Манштейн, чий "мозок" Гітлер вихваляв, водночас нарікаючи, що той "надто самостійний". Манштейн притягував усіх, хто бачив, наскільки кепсько йде війна. Клаус фон Штауффенберґ, герой драматизованого Томом Крузом замаху на вбивство, провів приватну зустріч з Манштейном. Фельдмаршали Ґюнтер фон Клюге та Ервін Роммель, його начальники, за вечерею запевнили у своїй готовності служити під його керівництвом. Біограф Манштейна, Бенуа Лемей, здається, не може визначитися між амбіціями та видаванням бажаного за дійсне, але Манштейн залишився лояльним, бо вважав, що Гітлер зрештою звернеться до нього, щоб врятувати Німеччину від поразки та окупації.
путін топчеться на місці у власній війні. На думку Дженкінса, російська еліта, напевно, веде такі ж розмови, як колись Манштейн і його колеги. путін намагається розв'язати проблему генералів, які "надто самостійні", унеможливлюючи для будь-кого з них шанс проявити себе на полі бою. Тож війна тягнеться безрезультатно і незграбно. Один із небагатьох, хто здобув собі ім'я, Сєргєй Суровікін, якому приписують підготовку, що дозволила росії витримати український контрнаступ 2023 року, нещодавно знову з'явився на дипломатичному заході у російському посольстві в Алжирі.
Колективний Захід, керуючись продовженням політики Байдена-Трампа, зробив власну ставку на все це. Ця ставка, за словами колумніста, потребує переосмислення. Вона полягала в тому, щоб допомогти Україні захистити свою територію і повітряний простір, залишаючись обережними стосовно надмірного тиску на путіна в надії, що витрати, які він вже несе, спонукатимуть його до пошуку перемир'я, яке дозволить зберегти обличчя.
Дженкінс також переконаний, що Трамп, з його дивною уявою, що він і путін є друзями, і ще дивнішим переконанням, що путін знає, що робить, особливо схильний до такого прорахунку. Проте навіть в умовах тотальної війни у поліцейській державі, компетентнішій за росію, в нацистській Німеччині було набагато більше важливих людей, аніж Гітлер.
"На жаль, поки хитка ставка Заходу на те, що путін досягне межі витривалості, лишається в силі, новим і надзвичайно важливим чинником стає старший брат путіна в Китаї. 2026 рік може стати роком, коли ми почнемо розуміти війну в Україні як китайську проксівійну проти Заходу. Уряд у Пекіні взяв на себе провідну роль у продовженні війни. Якщо в російській системі й існує свій Манштейн, то 2026-й може стати і роком, коли він і його однодумці спитають себе, чи не затягують війну передусім в інтересах Китаю", – завершує колонку Голман Дженкінс.
Джерело: Wall Street Journal
