Голосування відбувалося у п'ятницю без Сандри. І одна з колег, яка переживає за неї, випрошує у керівництва переголосування. У понеділок. Після чого переконує Сандру за цей weekend поговорити з кожним із 14, хто віддав свій голос "проти" неї. "Ти зможеш їх переконати. Вони тебе послухають, і в понеділок проголосують, аби ти лишилася".
А далі брати Дардени, режисери стрічки "Два дні, одна ніч", реалістично показують ці 48 годин життя Сандри. Жінки, у якої двоє дітей, яка нещодавно оклигала після депресії, яка досі зловживає заспокійливими пігулками і яка не вірить у свої сили. Не вірить настільки, що їхати на розмови зі співробітниками наважується лише після наполегливих вмовлянь чоловіка. Так, Сандра не хоче втрачати роботу, бо знає: зарплати чоловіка не вистачить на іпотеку, а повертатися мешкати в соціальне житло - аж надто боляче. Але змусити себе на рішучий крок і відверту розмову з кожним - не хоче. Бо боїться. Боїться, що не переконає співробітників. І навіть не 14-тьох, а хоча б половину.
Чи зможе Сандра це зробити? Як змусити відмовитися від 1000 євро премії колегу, який змушений нелегально підробляти вантажником у магазині біля дому, аби прокормити свою арабську сім'ю?! Які аргументи навести сімейній парі, що торгує на блошиному ринку заради грошей на навчання доньки?! Кожному із 14-ти гроші потрібні не менше, ніж Сандрі.
Роль Сандри у виконанні Маріон Котіяр - реалістична і ні на секунду не фальшива. Хоча вперше брати-режисери Дардени беруть у свій фільм оскароносну зірку, та це рішення - напрочуд вдале. Маріон вдається розкрити всю драму героїні навіть не мімікою і не жестами. Свій внутрішній конфлікт вона переживає так, що в жодного, навіть найцинічнішого глядача, не лишиться сумнівів. А разом із тим, у кожного будуть роїтися думки в голові: "а як би вчинив я? Чи відмовився би я від премії/посади/привілегії/тощо? І як би вчинили мої колеги, якби на місці Сандри опинився я?.."
Кіно про особисту відповідальність і соціальний пресинг, про вибір та його ціну. Кіно, що мало багато номінацій та прогнозів на "Золоту пальмову гілку", але так і не стало переможцем. Кіно, яке не лишає байдужим, а отже - виконує основну місію мистецтва. І вже завдяки цьому рекомендоване для перегляду.
