Після багатьох років наївності, новоявлене завзяття французького президента у протистоянні путіну можна тільки вітати. В умовах, коли Америка зайшла в глухий кут, Німеччина розколота, а Британія відволіклася, надії на виживання України та безпеку Європи покладаються на Францію. Про це пише Едвард Лукас у колонці в британському виданні The Times.
Еммануель Макрон тепер відкрито говорить про необхідність введення іноземних військ в Україну, щоб запобігти просуванню росії: це революція у французькій політиці. На думку Едварда Лукаса, відчуження французького лідера в ретроспективі може виявитися однією з найбільших помилок путіна. Як розповів Le Monde колишній міністр, Макрон пережив "радикалізацію від розчарування". Він переконався, що путін абсолютно не заслуговує на довіру і становить серйозну небезпеку не лише для України, але й для всієї Європи.
Як підкреслює Едвард Лукас, це сталося з Макроном після багатьох років переслідування власних інтересів, наївності та контрпродуктивної демонстративності. Наприклад, у 2019 році Макрон запросив путіна до Франції, щоб обговорити питання європейської безпеки, всупереч головам найбільш зацікавлених країн. Коли насувалася війна, він вилетів до москви, пропонуючи гарантії безпеки (за чий рахунок не уточнюється), щоб запобігти нападу. путін поставився до свого візаві з погано прихованим презирством, прочитавши свою звичайну нескінченну лекцію про російсько-українські відносини, поєднану з порожніми обіцянками. Один з останніх телефонних дзвінків він перервав, сказавши, що хоче пограти в хокей.
Як зауважує експерт, терпіння французів вже було на межі. кремлівські витівки роками процвітали на півночі Африки. російські найманці проклали собі шлях через колишні французькі володіння в Сахелі, скинувши патріотичних правителів у Малі, Буркіна-Фасо і Нігері; вплив кремля очевидний у Судані, Центральноафриканській Республіці, Лівії та Алжирі. російський пропагандистський канал "Африканська ініціатива" поширює антиколоніальні новини та матеріали, що нагадують минулі радянські зусилля.
На думку Едварда Лукаса, росія також націлилась на саму Францію. Агентство з протидії дезінформації Viginum заявляє, що керована кремлем мережа "Портал Комбат" включає щонайменше 193 сайти, які поширюють антиукраїнську пропаганду і теорії змови. Воно попереджає про подальші маніпуляції в інтернеті перед європейськими та іншими виборами цього року. Колишній президент росії Дмітрій Мєдвєдєв нещодавно поширив фейковий репортаж нібито французьких телевізійних новин про те, що Україна планувала вбити Макрона під час його візиту до Києва, а потім звинуватити в цьому москву. Мєдвєдєв також погрожував французьким "урядовим курчатам", що їх "розірвуть на шматки", якщо Макрон відправить війська до "неонацистської країни".
Автор не вважає це просто пропагандою. Напередодні Олімпіади в Парижі кібератаки, які офіційні особи називають "безпрецедентною інтенсивністю", вразили французькі установи, зокрема найбільша в історії країни крадіжка даних, в результаті якої були викрадені персональні дані 33 мільйонів людей, тобто половини населення країни. росія також погрожувала французьким літакам у Чорному морі й відправила російський військовий корабель до краю французьких територіальних вод, що, за словами представників військово-морського флоту, було спробою "залякування".
Як зауважує Едвард Лукас, перші ознаки змін з'явилися на конференції з питань безпеки в столиці Словаччини Братиславі влітку 2023 року, коли Макрон не лише вперше відкрито закликав до "поразки росії", але й приніс довгоочікувані вибачення східноєвропейським країнам за ігнорування їхніх застережень щодо російського імперіалізму. Це ознаменувало різкий відхід від паризького покровительства регіону протягом останніх трьох десятиліть і від юпітерівського підходу Макрона "ніколи не вибачатися". У вересні він у приватному порядку доручив французьким військовим вивчити варіанти розгортання в Україні. У лютому заявив відвідувачам, що йому доведеться відправити війська до Одеси до кінця року (Єлисейські поля це заперечують).
Наполягаючи на тому, що Франція та її союзники повинні не допустити перемоги росії, Макрон відверто відмовляється говорити, що це означає на практиці. Зовсім недавно він сказав інтерв'юеру: "Можливо, в якийсь момент, я б не бажав цього, і не буду ініціювати – нам доведеться проводити операції на місцях, якими б вони не були, щоб протистояти російським військам. Сила Франції в тому, що ми можемо це зробити".
Ця навмисна двозначність, на думку Лукаса, є позитивною зміною у порівнянні із західною звичкою до самообмеження у відповідь на російську агресію. Останній пункт Макрона є найважливішим. Ядерна Франція – одна з небагатьох європейських країн, яка має м'язи, що відповідають її настрою. Командувач сухопутними військами Франції заявив, що може відправити 20 тисяч військових в Україну протягом місяця.
Автор наголошує, що прифронтові країни та їхні союзники, такі як Велика Британія, не можуть повірити у свою удачу. Підтримка Франції означає, що ЄС витратить більше грошей на міжнародні закупівлі зброї для України. Макрон допомагає протистояти хронічним коливанням німецького канцлера Олафа Шольца. Але подальші піруети в Парижі викликають занепокоєння. Марнославство Макрона може привести його назад до москви, щоб укласти мирну угоду, засновану на викручуванні рук Україні. І як зазначає Муджтаба Рахман з консалтингової компанії Eurasia Group, існують побоювання щодо того, хто стане його наступником. І ліві, і праві у Франції мають сильні прокремлівські настрої.
Наразі, однак, Франція здобула бажання стати провідним зовнішньополітичним голосом континентальної Європи. Але вона самотня на вершині. Щоб заповнити гігантську, розміром з Америку, діру в європейській безпеці, як вважає експерт, Франції потрібні країни-однодумці, які мають військовий вплив і глибокий досвід у дипломатії та обороні. Надії на те, що Німеччина може стати таким стратегічним партнером, розвіялись. Коротко кажучи, вони сумують за британцями. Політики в Парижі більше не зловтішаються з приводу Брекзиту, який залишив Велику Британію ослабленою та ізольованою, а Францію зробив найбільш кмітливою великою країною Європи. Замість цього вони бачать екзистенційні загрози для європейської економіки і безпеки.
"Якщо наступний уряд у Лондоні скористається цією можливістю, шлях Британії до кращих торговельних та інвестиційних зв'язків з Європою, а також до центру прийняття рішень може раптом виявитися набагато коротшим і плавним", – завершує колонку Едвард Лукас.
Джерело: The Times
