Густий ліс "Саатсеського чобота" різко, але без жодного практичного сенсу виступає на територію Естонії. Подовжений вигин перетинає тиха одноколійна дорога завдовжки близько 800 м, яка не з'єднана з російською дорожньою мережею. Єдина причина користуватися цією дорогою – дістатися з однієї частини Естонії в іншу. У нормальні часи (і з нормальним сусідом) це було б невинним географічним дивацтвом, одним із багатьох на подекуди химерно прокладених кордонах Європи. Прикордонний договір, підписаний 2014 року, але так і не ратифікований, мав упорядкувати це разом з іншою невеликою аномалією шляхом обміну ділянками землі.
Тепер "Чобіт" привертає увагу світу з причин, які мають непокоїти всіх, кому не байдужі мир і безпека Європи. 10 жовтня естонські прикордонники на зазвичай безлюдній дорозі помітили більшу, ніж зазвичай, російську присутність – невстановлених військових, але не прикордонників. Замість того, щоб іти уздовж шосе, росіяни вишикувалися поперек нього: такого раніше не траплялося. Естонці вирішили тимчасово закрити маршрут. Місцевий командир прикордонної застави пояснив цей крок тим, що "ситуація становить реальну загрозу".
Така емоційно забарвлена мова може допомогти донести до внутрішньої аудиторії меседж про енергійність і пильність. Але вона не враховує перегріту міжнародну ситуацію. Будь-які новини про загадкову поведінку росії, яка становить "реальну загрозу" поблизу естонського кордону, підживлюють у сторонніх спостерігачів уявлення про наближення катастрофи. росія посилює атаки на інфраструктуру та транспорт у регіоні Балтійського моря, які не досягають порогового рівня. Страхітливі історії в ЗМІ та нещодавній бестселер навіюють (на мій погляд, перебільшену) думку, що Естонія є ймовірною ціллю для захоплення території росіянами.
Ці картинки підігріли ажіотаж. 13-секундний відеоролик, оприлюднений прикордонниками, мав виразні візуальні відгомони "маленьких зелених чоловічків", які очолили захоплення Криму росією у 2014 році. Соцмережі загули від гарячкових коментарів та перефразованих цитат. Якщо росія справді планує серйозну провокацію проти Естонії, хіба не так це могло б початися? Я в цьому сумніваюся. Естонія озброєна до зубів, має потужну підтримку від сильних союзників по НАТО і готова себе захищати. Значно більше мене турбують кволі рубежі оборони та поразницькі настрої в деяких інших частинах Європи.
Якщо невдало добрані слова породили некорисні заголовки, то перекриття дороги мало сенс. кремль цілком здатен заявити, що його героїчні збройні сили розгортаються для захисту російської території від естонських екстремістів (або "трансгендерних наркоманів-сатаністів": можливо все). російські прикордонники могли б "заарештувати" проїжджаючого повз естонського водія чи туриста-екстремала, або просто перекрити дорогу й оголосити про перемогу. Краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати.
12 жовтня міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна виступив із рішучою заявою, в якій відкинув "перебільшені" повідомлення про напруженість на кордоні: "Нічого гострого не відбувається, – сказав він. – росіяни діють дещо більш рішуче і помітно, ніж раніше, але ситуація залишається під контролем".
Чого Естонія втім не контролює, так це свої витрати на запозичення на міжнародних фінансових ринках, конкуренцію в торгівлі та інвестиціях, а також вибір іноземцями туристичних напрямків. Небезпека для всіх прикордонних держав полягає в тому, що їхні рішення з національної безпеки, хоч би якими обережними вони не були, змушують сторонніх спостерігачів вважати, ніби відвідувати, торгувати та інвестувати в цих країнах надто ризиковано. Такі уявлення можуть самопідсилюватися. Балтійським державам, Польщі та іншим колишнім поневоленим країнам знадобилися десятиліття, аби позбутися сприйняття, що вони є частиною якогось екзотичного, відсталого "дикого сходу". Зараз вони ризикують зіткнутися з новим міфом про себе як про обложені гарнізонні держави: чудові, сучасні та героїчні, але не більш привабливі для інвестицій, ніж Україна. Ось у чому полягає реальна шкода, заподіяна витівкою в "Саатсеському чоботі".
Джерело: CEPA
