В 2013 році почався Майдан, куди чоловік поїхав, бо не любить несправедливість і не розуміє, як можна бити дубинками по голові жінок і дітей, а згодом почалась війна. Костя з родини військових, закінчив Донецький військовий ліцей, потім військовий інститут, служив в армії. В 14 років став кандидатом в майстри спорту з рукопашного бою. Зізнається, що все життя доводилося приймати рішення. Можливо, не такі, які йому подобалися і які хотілося приймати в той чи інший період, але в результаті все виходило правильно.
"Я прийшов з АТО, грошей не так вже багато, як було до цього, частина українського бізнесу була орієнтована на Донецьку область… Мені пропонували відновити, забити на політику, але я уявив: сидітиму з побратимом, він запитає чим я займаюся, і що я скажу, що торгую з "ДНР"? Я шкодую, що втратив гроші, але про те, що відмовився від Росії і Донбасу в бізнесі – ні разу не пошкодував".
"В 2007 році настав момент в житті, коли я пішов з армії старшим лейтенантом. Я хотів бути військовим, але склалося як склалося. В березні 2014 року прийшов у військкомат за повісткою. Не можу сказати, що чекав війни, але, наприклад, хірург розуміє, що рано чи пізно йому доведеться оперувати, військовий апріорі готовий, що колись, можливо, доведеться захищати країну. Мова навіть не про патріотизм, нафіг це все, та я не розумію, коли якийсь придурок приходить до мене додому і розповідає як мені жити.
Я не "атошник", я – учасник війни з Російською Федерацією. І я це чітко можу сказати тому, що брав у полон солдат регулярної російської армії.
Коли приїхав до військової частини, зрозумів, що у нас нічого немає, деякі речі доводилося купувати власним коштом: бронежилети, рації, необхідні речі своєму взводу.
В мене часто питали: "Для чого тобі це все? Чого тобі не вистачало?" Мені всього вистачало. Я міг зібрати гроші, дитину і виїхати будь-куди, але пішов на війну. Нас держава, поки ми вчилися, якось, але утримувала, саме для цього часу. Це наша робота – воювати. Відвоював. Як відвоював… про всіх можна по-різному розповідати.
Я був командиром взводу, звичайним солдатом, який з іншими солдатами ходив по мінним полям, ніс свого солдата на спині, потім мене на спині несли, коли мене порвало, як хом’ячка", - емоційно розповідає Костя.
Він пройшов гарячі точки 2014 року: околиці Маріуполя, Старобешево, Міусінськ, Комсомольск, Савур-Могилу, Степанівку, Семенівку, Дмитрівку. Воював у складі 3 батальйону 72 бригади.
Фото: ravlikelf
"У мене у взводі були всі дорослі люди, різний контингент. Нас всіх об’єднало те, що ми не розуміли – як так, сидіти вдома, коли в країні війна. Треба йти захищати свою землю. Так, звичайно, є люди, яким на війні немає чого робити, вони були в тилу. На одного воюючого, повинно бути п’ятеро працюючих.
Мене дуже злить, коли здоровенні переселенці, які живуть по сусідству, знаючи, що я був на війні, запитують: "Коли ви звільните наш Донецьк?"
Я розумів, що на війні можу загинути, можу повернуться не цілий, але пішов, поки він тут чекає, поки ми звільнимо "його" Донецьк. Стояв на протипіхотній міні і звертався до всіх богів, бо то була міна, яка не просто відриває ногу, а розриває повністю.Ще сапер, який мене з неї знімав, з почуттям гумору був, каже: "У разі чого, полетимо разом, як повітряні кульки", у нас всі були з почуттям гумору.
Я отримав не одне поранення. По поверненню рік лікувався, потім були місяці важкої реабілітації, іноді прикладався до чарки, тому, що не міг прийняти цей світ. І в якийсь момент подумав, що ще півроку пиятики і зі мною припинять спілкуватися зовсім. Я не клянчив грошей, заробляв, але пив з дня в день. А потім сам для себе вирішив, що досить".
Я хочу давати якісний продукт. Я дорожу своїм ім’ям і репутацією
Бізнес, яким Костя займався до війни, дуже сильно був зав’язаний на Російську Федерацію і він просто відмовився від цих угод, від дуже великих грошей. В нього була знайома Ольга Лугова, до якої чоловік прийшов із запитанням, чим би йому зайнятися. А вона показала своїх домашніх равликів і запропонувала їх розводити.
"Ти думаєш, я щось розумів в тих равликах коли починав? - з усмішкою питає в мене Костя. - Інформацію черпав з Інтернету, бо люди, які цим займаються в Україні складно йдуть на контакт. Реальних ферм по всій Україні штук 10. Але я не знаю, хто крім мене їх переробляє. Равликовий бізнес для України явище нове, яке розвивається. Саме ця ніша не зайнята. Але люди хочуть заробити одразу і багато. Без урахування витрат на відкриття ТОВ, отримання дозволів, я витратив 20 тисяч гривень. Це на стадо равликів і їхнє харчування".
Фото: ravlikelf
Чоловік зізнається, що йому дуже допомогли задатки бізнесмена і розуміння того, що будь-яку, не тільки абсолютно нову для себе справу, потрібно починати з розуміння, що вона потрібна і до неї лежить душа. Так і виникла ферма "Равлик Ельф".
"За півтора-два роки равлик доростає до такого, з якого можна готувати страви. Кажуть, що це бізнес для ледачих, але це не вірне висловлювання. Як у будь-якій справі, потрібно приділяти увагу і вкладати душу. Так, іноді хочеться взяти каністру з бензином, і гори воно все синім полум’ям, але мені подобається ця робота. Равликів треба годувати, перебирати, пересаджувати, чистити – це не легке заняття. Роботи навколо них вистачає, та в цьому і кайф".
В Кості на равликовій фермі, окрім нього і партнера Олі, працює і його дружина Ася та побратими, чоловік запевняє – він не благодійник і нікому не допомагає – люди виконують роботу і отримують за неї кошти. Все логічно і правильно.
Фото: ravlikelf
"Я зараз зробив ставку на виноградного равлика, звичайного. Вони їдять капусту, моркву, крейду… Але насправді, ці равлики дуже дорогі. Можна піти в ліс, назбирати за місяць тонну-дві, але для чого? Я хочу давати якісний продукт. Я дорожу своїм ім’ям і репутацією. В мене є клієнти, покупці, які мають з чим порівнювати, вони розбираються в цьому".
Окрім виноградного равлика, на фермі є й ахатіни – це великі равлики, яких можна тримати як домашнього улюбленця, їх розводять для медицини. Загалом, на равликовій фермі у Кості молюсків розводять, аби готувати з них смачні речі. Основною стравою з равликів є ескарго. Не обов’язково йти до шикарного ресторану, щоб це скуштувати, можна приїхати на равликову ферму. Також, тут можна спробувати суп з равликів та, Костя обіцяє, що скоро з’явиться паштет.
Фото: ravlikelf
"Порція з 12 штук в нас коштує 200 гривень, в ресторані буде 400 гривень. Загалом, це дорогий продукт, кілограм приготованих равликів коштує від 1500 гривень. З них можна готувати не лише салати, супи, можна експериментувати. Ми хочемо навчитися робити з них паштет", - каже фермер.
Фото: ravlikelf
Окрім смакоти, яку можна скуштувати на фермі, тут також проводять майстер-класи з приготування равликів, показують вольєри та проводять екскурсії, загалом платні, але знижки діють для учасників війни з Росією на Донбасі, дружини і діти загиблих бійців можуть відвідати ферму безкоштовно. Про умови відвідування ферми можна дізнатися на сторінці Ravlikelf.
Костя говорить: "Якщо я не займатимусь справами, мене знову захоплять думки про війну". Тому він не сидить на місці, підписує нові угоди і постачає равликів в ресторани, нещодавно підписав угоду з футбольним клубом. Та, окрім равликів, займається ще купою інших справ і створює нові заняття для себе.
"Якщо зразу не гнатися за мільйонами, то все вийде", - говорить фермер. І в нього виходить. Як він сам про себе жартує: "Маленький, але злий". А я б додала: "Впертий і цілеспрямований".
