Нижче публікуємо повний текст промови Кофі Аннана:
Інтернет і соціальні мережі колись з ентузіазмом віталися за створення нових можливостей для поширення демократії і свободи. Дійсно, Twitter, Facebook та інші соціальні мережі відіграли ключову роль у народних повстаннях в Ірані в 2009 році, арабському світі в 2011 році і в Україні в 2013-2014 роках. У той час твіт дійсно здавався іноді більш могутнім, ніж меч.
Але незабаром авторитарні режими почали натиск на свободу інтернету. Вони боялися чудового нового цифрового світу, тому що він перебував за межами досяжності їх аналогових органів безпеки. Але ці страхи виявилися безпідставними. Більшість народних повстань, що спиралися на соціальні мережі, в результаті провалилися через відсутність ефективних лідерів, а традиційні політичні та військові організації зберегли домінуючі позиції.
Більше того, ці режими почали використовувати соціальні мережі у своїх цілях. Ми всі чули звинувачення, що Росія таємно користувалася соцмережами, щоб вплинути на результати виборів у Франції, Німеччині, Україні та - найвідоміший випадок - у США. За оцінками Facebook, російський контент у цій соцмережі, включаючи пости і оплачену рекламу, потрапив на екрани 126 млн американців - це приблизно 40% населення країни.
Ми повинні тут згадати висунуті раніше Росією звинувачення про роль Заходу в підбурюванні до "кольорових революцій" в Грузії та Україні. Інтернет і соціальні мережі, як видно, стали новим полем бою за таємне маніпулювання громадською думкою.
Але якщо навіть найбільш розвинуті в технологічному відношенні країни не здатні захистити чесність виборчого процесу, то можна уявити собі проблеми, що стоять перед країнами, у яких менше "ноу-хау". Іншими словами, ця загроза - глобальна. На фоні відсутності фактів і даних вже одна тільки ідея можливого маніпулювання сприяє появі теорій змови і підриває віру в демократію і вибори, причому в той момент, коли рівень суспільної довіри вже і так низький.
Ідеологічно замкнуті спільноти ("ехокамери") в соцмережах підсилюють природну упередженість людей і скорочують можливості ведення здорових дискусій. Все це впливає на реальний світ, тому що викликає політичну поляризацію і знижує готовність лідерів йти на компроміси, а це - основа демократичної стабільності. Крім того, риторика ненависті, терористичні заклики, расові образи і сексуальні домагання - для всього цього інтернет став рідною домівкою - можуть призвести до насильства в реальному світі.
Втім, соцмережі важко назвати першою революцією в комунікаціях, що кинула виклик політичним системам. Друкарський верстат, радіо і телебачення в свої дні теж були революційними. Всі вони поступово почали регулюватися, причому навіть в найліберальніших демократичних країнах. Ми повинні тепер замислитися над тим, як можна підпорядкувати соцмережі тим самим правилам прозорості, підзвітності та оподаткування, які прийнятні для традиційних ЗМІ.
У США група сенаторів запропонувала законопроект "Про чесну рекламу", який може поширити правила, що застосовуються до друкованої преси, а також до радіо- і телемовлення, на соціальні медіа. Вони сподіваються, що цей закон буде прийнятий до проміжних виборів 2018 року. У Німеччині новий закон про дотримання порядку в мережі (Netzwerkdurchsetzungsgesetz) вимагає від соціальних медіакомпаній видаляти висловлювання, що розпалюють ненависть, а також фейкові новини протягом 24 годин; в іншому випадку їм загрожує штраф у розмірі до 50 млн євро ($63 млн).
Хоча всі ці заходи можуть бути корисні, я не впевнений, що національне законодавство буде адекватно регулювати політичну онлайн-активність. Багато бідніших країн не зможуть організувати подібний опір, а з дотриманням цих норм виникнуть труднощі всюди, оскільки значна частина даних зберігається і управляється за межами регулюючої країни.
Однак незалежно від того, потрібні чи ні нові міжнародні норми, ми повинні діяти обережно, з тим щоб, намагаючись позбутися крайнощів, ми не поставили під загрозу фундаментальне право на свободу слова. Більше того, відкриті суспільства не повинні діяти напролом, оскільки це може послабити ті самі свободи, на яких грунтується їх легітимність.
Тим не менш, ми не повинні сидіти склавши руки. Кілька найбільших гравців - в Силіконовій долині та інших центрах - тримають в своїх руках нашу долю; якщо ми зможемо домовитися з ними, ми зуміємо усунути недоліки в нинішній системі.
У 2012 році я організував "Глобальну комісію з питань виборів, демократії і безпеки" для виявлення і вирішення проблем, що заважають проведенню чесних виборів, а також для підтримки легітимних виборних процесів. Лише ті вибори, які населення в цілому сприймає як справедливі і викликають довіру, можуть забезпечити мирну і демократичну ротацію керівництва, наділяючи легітимністю переможця і захищаючи тих, хто програв.
Зараз, під егідою Фонду Кофі Аннана, я скликаю нову комісію - на цей раз за участю провідних лідерів соціальних мереж та інформаційних технологій, а також політичних керівників, - з метою допомогти вирішити ці нові, критично важливі проблеми. Ми займемося пошуком ефективних рішень, які допоможуть нашим демократичним країнам і захистять чесність наших виборів, але одночасно дозволять скористатися численними можливостями, що відкриваються завдяки новим технологіям. Ми розробимо рекомендації, які, як ми сподіваємося, усунуть тривожні протиріччя між технічним прогресом і одним з найбільших досягнень людства - демократією.
Технології не стоять на місці, не повинна стояти і демократія. Ми повинні діяти швидко, тому що нинішній цифровий прогрес може виявитися лише початком небезпечного шляху, що веде в оруелівський світ під контролем "Великого брата", в якому мільйони сенсорів наших смартфонів та інших пристроїв збирають дані, роблячи нас уразливими для маніпуляцій.
Хто повинен володіти всіма даними, які збирають наші телефони і розумні годинники? Як повинні використовуватися ці дані? Чи повинно використання цих даних іншими особами здійснюватися з нашої згоди? Перед ким несуть відповідальність ті, хто використовує наші дані? Все це великі питання, відповіді на які визначать майбутнє самої свободи.
Джерело: Project Syndicate
