Ласі 25 га
Саме свірзький замок завжди називали одним із найбільш привабливих для потенційних інвесторів. Для цього є відразу кілька причин. По-перше, зручне розташування - недалеко від Львова і доволі близько до сусідньої Івано-Франківської області. По-друге, замок у дуже доброму стані, порівняно з більшістю схожих пам’яток в Україні. За попередніми приблизними підрахунками експертів управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА, для проведення тут першочергових реставраційних робіт потрібно приблизно 30-35 мільйонів. Якщо говорити, до прикладу, про ще один замок Львівщини - Підгорецький - то тут суми сміливо можна множити на 10, а то й більше. По-третє, привабливою для інвестора є не лише сама будівля, але й територія, яку віддають з нею. А це не мало, не багато, трохи більше як 25 га землі з красивим озером та фруктовим садом.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Руїни Поморянського замку: відновити не можна зруйнувати
Про можливість його передачі у приватні руки говорять вже близько 10 років. Лист на отримання дозволу на передачу замку у концесію до Кабміну скерував ще у 2005 році тодішній губернатор Львівщини Петро Олійник. Дозвіл держави був обов’язковим, оскільки замок перебуває на балансі ЛОДА, однак у державній власності. У 2007 держава такий дозвіл дала. Однак на заваді передачі замку стояв його безпосередній користувач - Спілка архітекторів України.
Замок XV—XVIII ст. у селі Свірж . Фото: ua-travelling.com
Ще у грудні 1978 року замковий комплекс було передано в тривалу оренду Союзу архітекторів СРСР. Згідно з проектом реставрації та пристосування, корпуси замку повинні були адаптувати під готельні номери (80-100 місць), конференц-зал, харчоблок та їдальню тощо. Реставраційні роботи проводили з перервами у 1979-1990 рр. А з 1997-го замковий комплекс передано в безоплатне користування вже Спілці архітекторів України на 49 років. Однак через відсутність фінасування будь-які роботи на об’єкті припинили 2005 року.
Як стверджують у Спілці, від замку вони досі не відмовляються. Ба більше, за словами заступника голови Спілки Архітекторив України Олександра Яреми, цього року вони вони планували почати активні роботи, однак замість підтримки від влади отримали оголошення про концесію.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Підгорецький замок. Перлина "Золотої підкови Львівщини"
- Цього року ми серйозно взялись за те, щоб відновити замок. Оголошення про концесію для нас стало несподіванкою. Нас просто поставили перед фактом. Більше того нас змушують взяти участь у концесії. Це при тому, що ми маємо документи на користування замком, - розповідає Олександр Ярема. - Ми запропонували усім членам Спілки здати по тисячу гривень на замок. Усі погодились. Порахували. що до кінця року зможемо зібрати 3 млн грн.
Найближчим часом збираємось зробити проект адаптації Свірзького замку до Міжнародного будинку творчості. Зараз ведемо переговори з іноземними архітекторами. Люди готові до співпраці. А у губернатора просте питання: покажіть мені гроші. Ми не хочемо починати війну, але готові прийняти концесіонера лише під нашим патронатом.
На думку пана Яреми, такий поспіх може означати лише одне - чиновники Львівської ОДА вже мають реального претендента на замок.
Архітектори, люди Азарова і китайці
За інформацією iPress.ua, боротьба за твердиню буде доволі запеклою та цікавою. Передусім просто здавати позиції не збирається Спілка архітекторів. У Львівській ОДА натякають ще на кількох претендентів, однак розголошувати їхні імена не поспішають. Разом з тим, у Львові вже давно говорять про те, що замком зацікавився київський бізнес, зокрема і люди, наближені до нинішнього прем’єр-міністра України Миколи Азарова. Ще один претендент ще більш несподіваний. Як вдалось з’ясувати iPress.ua, нещодавно на оглядини до Свіржа приїжджали китайські бізнесмени. Вони зацікавлені у тіснішій співпраці з Україною і проект реставрації Свірзького замку вважають хорошим капіталовкладенням та вдалою PR-акцією.
Фото: bohn.ru
Від того, хто стане концесіонером Свірзького замку залежатиме і те, у що перетворять пам’ятку.
— Наразі є різні ідеї використання замку: як рекреаційної зони, як готельно-відпочинкового комплексу, як міжнародного будинку архітектора тощо. Ми вислухаємо ідеї фахівців і вже тоді визначатимемося. Навіть якщо буде інший концесіонер, інтереси спілки врахують. Вона зможе використовувати приміщення для проведення конференцій чи симпозіумів. Якщо це буде готель, то проживання для членів спілки здешевлять, — говорить начальник управління охорони культурної спадщини ЛОДА Андрій Левик.
Спроба №3
Свірзький замок стане вже третьою спробою Львівщини та й Україні загалом передати свої замки та палаци у руки концесіонерів. П’ять років тому область стала першою, яка наважилась на такий експеримент. Інші області наразі концесійний досвід не поспішають переймати. Та й, щиро кажучи, переймати немає що.
21 листопада 2007 року Кабмін своєю постановою вніс до переліку об’єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію три пам’ятки Львівщини: Свірзький замок, замок у Старому Селі та палац у селі Тартаків.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Потелич - прикордонна "знахідка"
У лютому 2010-го в концесію на 49 років Львівська ОДА передала палац у Тартакові. Концесіонером став приватний підприємець Ігор Новосад. У грудні 2010 року в концесію ТОВ «Кріс», яке представляв львівський бізнесмен Михайло Риба, віддали другу пам’ятку — замок у Старому Селі. Першу пам’ятку планували використовувати як культурно-відпочинковий комплекс, а другу - як майданчик для проведення фестивалів та масових заходів. Попри зобов’язання негайно провести протиаварійні роботи і привести пам’ятки до належного стану за кілька років, досі жоден із концесіонерів навіть не має готової проектної документації. У ЛОДА досі на це просто закривали очі.
Палац у Тартакові. Фото: beskyd.lviv.ua
- Дивно, що до концесіонера не застосували одних санкцій. Просто розірвати договір можна було у будь-який момент. Але ж йдеться також про те, що за роки бездіяльності концесіонера стан об’єкта погіршився. За таке треба вживати штрафні санкції, - переконана Лідія Карпенко, начальник управління нерухомої культурної спадщини Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Мінкульту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 10 найоригінальніших музеїв Львівщини
Наразі у Львівській ОДА запевняють, що почали процес розірвання договору з Ігорем Новосадом. Натомість, за словами Андрія Левика, концесіонеру Старого Села можуть дати ще один шанс, якщо найближчим часом він все ж виконає якісь роботи. Про застосування жодних штрафних санкцій в обох випадках не йдеться.
Мільйони, яких немає
- Слава Богу, якщо знайдеться хтось як Ринат Ахметов, візьме пам’ятку та поверне до життя. До таких людей просто треба мати підхід і говорити з ними. Інакше все пропаде, - говорить радник міністра культури України з питань охорони культурної спадщини, заповідників та музейної справи Богдан Кожушко і наводіть приклад: У Польщі щороку лише на реставраційні роботи у Кракові виділяють 44 млн злотих, а у нас на рік на усі роботи у сфері охорони культурної спадщини у країні виділили 340 тисяч гривень (!). Наша спадщина просто приречена. У кращому стані лише заповідники, які мають стале фінансування. Тому треба шукати шляхи вирішення проблеми. Державі зараз не до охорони спадщини. Звичайно, оренда та концесія є найкращим варіантом. Вони вигідніші і безпечніші для держави, аніж приватизація. Адже часто трапляється так: коли пам’ятка переходить у приватну власність, новий власник відмовляється будь-кого туди впускати. Однак для інвесторів вигіднішою є приватизація: адже завтра може змінитися влада, й пам’ятку можуть забрати
Краків, Вавель. Фото: moyaeuropa.com.ua
Якщо ще років 10 тому в Україні з панікою говорили про можливих інвесторів, які прийдуть на пам’ятки і відберуть їх у громади, то нині ситуація дещо інша. За роки в чиновників і громадських діячів з’явився інший страх: вкладати, а отже і рятувати, насправді немає кому. Ті, хто має гроші, набагато охочіше купують дорогі авто та нерухомість за кордоном. Пам’ятки архітектури виявились не потрібними і не цікавими. Винятком є хіба що будівлі у великих містах, як от Київ, Львів чи Одеса, де об’єкти розглядають радше з позиції високої комерційної вартості нерухомості. Про фахову реставрацію та збереження пам’яток, на жаль, у більшості таких випадків говорити не доводиться. Натомість архітектурне багатство країни поза межами крупних міст не цікаве інвесторам і фактично приречене на повільну смерть. У багатьох випадках стіни столітніх замків просто розтягують на цеглу, адже грошей на охорону пам’яток вже давно ніхто не виділяє. Схожі приклади зафіксували у Старому Селі та Поморянах, що на Львівщині.
Сьогодні на державному обліку в Україні є 278 замків. За словами Лідії Карпенко, більше 50% з них у незадовільному стані.
- У 2004 році ми планували загальнодержавну програму по збереженню замків. Але вона померла на рівні концепції. Суми були просто нереальні. Йдеться про сотні мільйонів гривень. А потім прийшла криза і всі державні програми розвитку в принципі стали не актуальні. Досі у нас є заборона на розробку окремих державних цільових програм, у яких йде розгалуження бюджетних коштів. Така ситуація триває з 2008 року. Тобто вже шостий рік грошей на замки з державного бюдежту не виділяють. Тому, очевидно, ми не проти передачі об’єктів культурної спадщини у концесію. Але принциповим є те, щоб його привели до належного стану і він на 70-80% використовувався як культурний об’єкт. І лише частково мав іншу функцію. Ми не можемо просто віддати пам’ятку, щоб власник використовував її у власних інтересах, - говорить Лідія Карпенко.
До прикладу, у сусідній Польщі концесію та передачу пам’яток в оренду сприймають “на ура”. Там є десятки прикладів, коли замок одночаснов використовують як готель, музей, заповідник і ресторан.
Польща. Замок Чоха. Фото: pologne.travel
- Панацеї не існує, - переконаний віце-президент Українського бюро ІКОМОС Андрій Салюк. - Неважливо, у чиїх руках пам’ятка. Ми маємо приклади дрібних об’єктів, зокрема приватних квартир, де дуже добре зроблено реставрацію, і навпаки — є пам’ятки у державній власності, які руйнуються або які неякісно відреставровано. Для мене важливе питання не форми власності чи управління об’єктом, а система господарювання в ньому. Якщо буде нормально організована робота концесійної комісії, якщо у цьому будуть брати участь фахівці, то цілком можна передавати пам’ятки. Питання стоїть у двох площинах. Перше: це пам’ятка національного значення і вона обов’язково мусить бути доступна для відвідувачів. Це не може бути закритий об’єкт. Друге - реставраційні роботи мають вести правильно. Для цього невід’ємною частиною договору концесії мусить бути календарний план виконання робіт. І треба вимагати жорсткого його дотримання. Тоді у пам’яток буде реальний шанс на життя.
Мирослава Іваник спеціально для iPress.ua
