День виборів. Тиша. Вулиця Леніна. Пам’ятник Леніну. Український прапор. Порожні вулиці. Від курортного містечка Генічеськ до озброєних російських військових, які окупували частину села Стрілкове, всього лиш тридцять кілометрів, або півгодини їзди машиною. Однак місцеві мешканці на таке сусідство не зважають.
- Девочки, не верьте никому, - сміється голова ДВК Людмила Радіонова, - у нас никто не стреляет, мы не привыкли пускать страх в голову непонятно из-за чего. Мы не знаем, что будет завтра, радуемся сегодняшнему дню, а завтрашний позаботится о себе сам.
- А вам не страшно? У вас же Стрелковое близко, там российские войска стоят…
- Да задолбали уже! Мой сын в Киеве живет, звонит: «Мама, что у вас происходит?». Да ничего! У нас свинарник двадцать лет назад разобрали, когда распался Советский Союз. Его сфотографировали и выставили в интернет, как будто разбомбили. У меня в Стрелковом сестра в магазине работает. Все спокойно. Вражды между украинскими и российскими военными там нет. Может, кому-то и выгодно, чтобы было, но нам жить в этом городе дальше. Я не хочу быть в России, хотя родилась там, и у меня есть русский паспорт. Но Россия никогда не будет для меня врагом.
ЧИТАЙТЕ: Тут могло бути українське чудо
"Сусідські" телеканали вимкнули. Але майже на кожному будинку висить супутникова антена, тож знайти "Первый канал" чи "Россию-24" не проблема.
Однак із життя політично активних мешканців Генічеська Росія таки потроху зникає.
- Зараз проросійських активістів, може, й більше, ніж проукраїнських, - каже місцевий журналіст Геннадій Осьмак. - Але ситуація поступово змінюється на користь України. Раніше район голосував за Партію регіонів, вони набирали до 70%, а тепер більшає людей, які стають проукраїнськими. Те, що блок Порошенка на 0,2% переміг "Опозиційний блок", – уже досягнення.
Свою проукраїнську позицію місцеві активісти висловлюють по-різному. Кінотеатр колись називався "Россия". Зараз цю назву замалювали жовто-блакитною фарбою. Є пропозиція перейменувати його на "ПТН-ПНХ".
Зникає не лише Росія, але й робота. Курортний сезон цього року через російські війська, які захопили газорозподільну станцію в селі Стрілкове, провалився. Риба, яка також була одним із основних джерел доходів, закінчується.
- А как жить? - питаємо в мешканців.
- Выживать.
- А работы другой нет?
- Нет. У нас очень низкий уровень жизни. Мы хватаемся за любую работу. Тысяча гривень для нас - большие деньги.
Володимир працює членом ДВК. Безробітний. Сім років рибалив.
- Море уже не кормит, - каже хлопець. - У нас оно очень мелкое, рыбы мало осталось. Мы вон в сентябре в море выходили, никто ничего нам не сделал, мы же в крымских водах уже были. Нету вражды.
Колишня медсестра Ірина Володимирівна також безробітна:
- Поколение людей от сорока лет уже не может найти здесь работу. Поэтому я голосовала за Коммунистическую партию, тогда мы были социально защищенные, у нас была работа. А сейчас…
Утратили заробіток і ті, хто обслуговував відпочивальників. Туристичний сезон – основне джерело доходів усього міста. Зароблених за літо коштів вистачало на весь рік.
- Курортный сезон в этом году плохой, - розповідає власник готелю Наріман. – Если раньше за лето можно было, например, пять тысяч долларов заработать, то тепер – вдвое меньше.
ЧИТАЙТЕ: Одноэтажная "Луганда"
Зараз готель порожній, гостей майже немає.
- У нас даже дети зарабатывали. Дочь продавала браслетики. В день 12-летний ребенок мог заработать двести гривен. Это уже немало. Кукурудзу продавали, - додає його дружина Саліме.
Їхня донька в місті залишатись не збирається: «Уеду я из Геническа. Пропаду я тут».
Почати розмову з мешканцем Генічеська складно. Вони не хочуть називати свої імена, політичні вподобання, відмовляються фотографуватись. Не дають прогнозів і насторожено ставляться до незнайомців.
Містяни не стільки аполітичні, як розчаровані. Вони – не за політиків, а «за мир». І покладатися звикли лише на себе. Тож і явка на вибори рекордно низька.
Олег з Усть-Азовського окремого козачого полку не заробляє грошей на виборах. Охороняє громадський порядок безкоштовно, як і його побратими з сотні самооборони. Політикам не вірить. Лише сподівається на розвиток сільського господарства в районі, адже досі не може знайти грошей, щоб добудувати перший в області козацький хутір. "Мушу продати свого Орлика, - погладжує гриву коня Олег, - хоча він міг би допомагати хворим дітям".
Генічеськ стає містом втрачених можливостей: курортних, аграрних, енергетичних. Через загрозу з боку Росії бізнесмени відкликали свої проекти з розробки альтернативних джерел енергії.
ЧИТАЙТЕ: Умирать и разгребать
А дід Іван нікуди їхати не збирається. Купив буханку хліба і їде на велосипеді додому.
- А якщо війна?
- Тогда я зразу в подвал, у меня с 1968 года там все оборудовано. И патронов два ящика, и винтовка. Не пропадем, - усміхається і, прощаючись, каже: - Ну вы к нам лучше летом приезжайте, вам понравится. А то пока скучно у нас.
Автори: Ірина Андрейців, Маргарита Тулуп.
Фото авторів
