Ну що ж, зрештою, великий парад путіна на честь Дня перемоги відбувся без українського удару. Втім, насправді він аж ніяк не був "великим". Замість того, щоб стати вітриною російської могутності, парад показав російську слабкість і страхи путіна перед тим, чого він не може контролювати. Те, що удару по ньому не сталося, у певному сенсі сказало більше, ніж могла б сказати спроба українців зірвати захід. Зрештою, для путіна, можливо, було б краще, якби парад узагалі не проводили.
Хіба так виглядає людина, яка тішиться своїм великим парадом?
Окрім цього, є ще дві історії, які допомагають зрозуміти ситуацію навколо параду: одна тривала весь тиждень, а друга розгортається саме тоді, коли я пишу цей огляд. Поточна історія – це те, що путін, схоже, от-от удруге публічно принизить Трампа в найгучніший спосіб. Пообіцявши звільнити тисячу українських полонених, аби захистити свій парад, путін тепер, схоже, дає задній хід. Нагадаю: Трамп голосно й публічно вихвалявся цим обміном.
Нарешті, минулий тиждень показав, чому путін так панічно боявся свого параду. Українські удари стають дедалі ефективнішими. Сили оборони України провели низку вражаючих далекобійних ударів по цілях високої цінності. Це сигнал, який, очевидно, доходить до кремля.
Найвідвертіший парад
путін перетворив щорічний парад до Дня Перемоги на Червоній площі в Москві на свою головну церемонію року. Проблема, з якою він зіткнувся цього разу, полягала в тому, що він панічно боявся з’являтися на головному заході. Це означало, що впродовж багатьох тижнів напередодні параду він погрожував і бундючився, аби змусити українців не зривати йому парад жодним ударом.
Аби захистити себе, путін оточив Москву неймовірною кількістю систем протиповітряної оборони. Майже неможливо уявити, скільки засобів ППО було стягнуто з інших регіонів росії заради захисту Москви. У дні перед парадом навколо столиці, схоже, було розгорнуто щонайменше 100 різних активних систем.
Втім, навіть із усім цим захистом путін залишався переляканим. У міру наближдення параду, він очевидно дійшов до відчаю – саме така ситуація склалася на ранок п’ятниці, коли я писав попередній підсумок.
Зрештою, путін витягнув свій козир із рукава і покликав на допомогу Дональда Трампа. путін, певно, переконав Трампа, наскільки відчайдушно йому потрібно, щоб українці не вдарили по параду, і поманив його перспективою звільнення тисячі українських полонених, якщо Трамп зможе домовитися. Тож Трамп звернувся до Зеленського і був змушений говорити з українським президентом люб’язно (а він терпіти цього не може), фактично передавши пропозицію путіна. Зеленський прийняв умови. Ось як Трамп оголосив про це.
Я радий оголосити, що у війні між росією та Україною буде ТРИДЕННЕ ПРИПИНЕННЯ ВОГНЮ (9, 10 і 11 травня). Святкування в росії відбувається з нагоди Дня перемоги, але так само і в Україні, бо вона теж була великою частиною і чинником Другої світової війни. Це припинення вогню передбачатиме зупинення всієї кінетичної активності, а також обмін 1000 полонених з кожної країни. Це прохання було висловлене безпосередньо мною, і я дуже ціную згоду на нього президента владіміра путина та президента Володимира Зеленського. Сподіваюся, це початок завершення дуже довгої, смертоносної й важко вистражданої війни. Переговори щодо припинення цього великого конфлікту, найбільшого з часів Другої світової війни, тривають, і ми щодня підходимо все ближче й ближче. Дякую за увагу до цього питання!
Я чув критику цієї угоди, але вона насправді не бере до уваги український контекст. Українська влада отримала шанс звільнити тисячу своїх воїнів, яких утримували в жорстоких і нелюдських умовах. путіну байдуже до росіян, які здаються в полон: він хоче повернути їх лише для того, щоб знову відправити в бій. Українці ж рішуче налаштовані визволити якомога більше своїх полонених побратимів. Тепер, схоже, путін може відмовитися від угоди – про це детальніше нижче.
Отже, путін мав отримати свій парад 9 травня, що для нього мало б видаватися своєрідною перемогою. Але, зрештою, це виявилося порожньою перемогою.
Сам парад виявився пшиком. російська армія не могла виділити жодної техніки (а може, путін і сам боявся, що будь-яку техніку можуть обернути проти нього), тож парад пройшов без звичних демонстрацій військової могутності. Іноземних лідерів майже не було, а урочистість звели до мінімуму.
Навіть найпомітніший приклад іноземної дружби виявився дещо принизливим. Одним із небагатьох несподіваних моментів цьогоріч стало те, що по Червоній площі пройшла колона північнокорейських військових.
Вони, звісно, були там, аби засвідчити той факт, що путіну знадобилися такі іноземні війська, щоб відбити частини Курської області, які раніше зайняли українці.
Зрештою, путін, схоже, усвідомив слабкий і принизливий характер цього "видовища". Парад був історично коротким – лише 45 хвилин, і щойно він закінчився, путін якомога швидше забрався геть. Загалом настрій, як повідомляють, був тривожним і пригніченим. Опинившись в одному зі своїх численних бункерів, він записав відеозвернення, яке було сумішшю образи та жовчі. Загалом важко уявити атмосферу, дальшу від "Перемоги", ніж цьогорічний Парад Перемоги.
Отже, парад розкрив багато речей: глибоку невпевненість путіна, брак доступної військової техніки в росії, залежність путіна від Трампа в питаннях власної безпеки та чимраз сильніше відчуття в Україні, що вона опановує ситуацію. Найвідвертіше, мабуть, те, що навіть тоді, коли Москва вкрита найгустішою мережею протиповітряної оборони, яку я взагалі коли-небудь бачив, росіяни справді хвилювалися, що не зможуть захистити парад від українського удару. А якщо вони не можуть захистити Москву за історично рекордної кількості систем ППО, то що ж тоді вони можуть упевнено захистити? Про це детальніше – в останньому розділі.
Це було визнання того, що жодне місце в радіусі приблизно 1500 кілометрів від українського кордону нині не є безпечним. Поведінка путіна мала недвозначно дати зрозуміти це російському населенню.
Чи побачимо ми найбільше публічне приниження Трампа?
Однією з обіцянок, які путін дав Трампу, аби умовити Україну дозволити йому провести парад, було звільнення тисячі українських військовополонених, яких нині утримує росія. Можна лише уявити, яких страждань і знущань зазнають ці українці. Human Rights Watch задокументувала кілька доволі моторошних випадків катувань і жорстокого поводження, і можна припустити, що це лише верхівка айсберга.
Якщо хочете дізнатися більше, можете стежити за Шоном Піннером. Шон воював у лавах Збройних сил України, доки не потрапив у полон у Маріуполі, і описав свій досвід у серії подкастів, які ми записали 2024 року. Ось перша частина та друга частина. У Шона також є власний Substack, на який варто підписатися.
російський полон може зробити з людиною ось таке
Оскільки українці глибоко переймаються долею своїх полонених, шанс повернути тисячу з них був величезним призом, яким путін через Трампа поманив Зеленськогр. І це, схоже, спрацювало: український президент наголосив на обміні полоненими, пояснюючи своє рішення погодитися на припинення вогню.
Трамп, зі свого боку, поставив обмін полоненими в центр своїх вихвалянь про досягнення припинення вогню.
Тож Трамп приписував собі заслугу за обмін, а коли Трамп так робить, то лише тому, що вважає це великим успіхом і хоче купатися у променях цього успіху.
Усе йшло добре, але вже за кілька годин після параду російський уряд, схоже, почав відмовлятися від угоди. Близькі до Зеленського українські джерела почали поширювати інформацію про те, що росіяни намагаються або взагалі зіскочити з угоди, або принаймні суттєво її затягнути. Наразі нічого не зрозуміло до кінця, але, схоже, саме так і є.
Ба більше, щойно парад завершився, росія почала порушувати триденне "припинення вогню". У ніч на неділю, наприклад, відбувся масштабний удар російських дронів по Харкову, а з лінії фронту надходять повідомлення, що бої тривають майже у звичному режимі.
Складіть це разом і отримаєте таку картину: путін удруге свідомо й відкрито принижує Трампа. Він, схоже, використав Трампа, щоб загребти жар чужими руками і змусити Зеленського не завдавати удару по параду, дозволив Трампу розхвалювати угоду, якої сам ніколи не збирався дотримуватися, а одразу після параду путін порушив свою обіцянку про триденне припинення вогню і, здається, чинить так само щодо обміну полоненими.
Чи зробить Трамп щось у відповідь – побачимо.
Українські далекобійні удари стають дієвішими
путін мав цілком раціональні підстави боятися українського далекобійного удару по Червоній площі. Минулий тиждень показав, із російської точки зору, доволі невтішне для росіян зростання української спроможності до далекобійних ударів.
Почнімо з цифр. Українське виробництво явно нарощує обсяги, і кількість засобів, які Україна може використовувати для далекобійних ударів, зростає. Минулого тижня були оприлюднені зведені показники українських і російських далекобійних ударів за квітень. Уперше відтоді, як обидві сторони почали нарощувати дальні удари два роки тому, українці запустили по росії більше засобів, ніж росія використала проти них, – приблизно 7500 проти 6500.
Різке зростання українських ударів за останні два місяці свідчить про успіхи української виробничої спроможності. Зростання від попереднього піка трохи більше ніж 4000 ударів до близько 7500 – це величезний приріст за короткий проміжок часу.
Ба більше, те, що українцям вдалося зробити такими ударами, стало цікавим показником зростання спроможностей. Одним із найцікавіших далекобійних ударів стало ураження Україною малого ракетного корабля, що базувався в замкненому Каспійському морі. Ось як українці описали удар:
Виявленим судном був малий ракетний корабель проєкту 22800 типу "Каракурт" – платформа, здатна запускати крилаті ракети "Калібр", які росія часто використовує для ударів по Україні.
Такий корабель не довший за 60 метрів, і його тримали в Каспійському морі тому, що росіяни вважали його безпечною гаванню, віддаленою від України. Очевидно, це вже не так.
Нарешті, триває і нарощується кампанія далекобійних ударів по російській нафтовій інфраструктурі. На відміну від минулого, українці поки що здатні утримувати темп таких атак. Можливо, саме це додаткове виробництво і дає результат. Ось перелік усіх ударів, які мені вдалося зафіксувати за останні кілька днів. Сюди входять як далекобійні, так і удари на середню відстань (як завжди, зверніть увагу на зростання української спроможності в середньому радіусі). Поки я це укладав, мене вразили різноманіття цілей і діапазон дальності.
1. Нафтопереробні заводи
5 травня. Киришський НПЗ (район Санкт-Петербурга). Один із найбільших російських НПЗ. Українські далекобійні дрони поцілили в основні установки первинної переробки.
7-8 травня. НПЗ "Лукойлу" (Перм, Урал). Удар утретє за два тижні. Цей об’єкт розташований приблизно за 1500 км від українського кордону. Удар припав на атмосферно-вакуумну трубчасту установку, ключову для перегонки сирої нафти.
8 травня. НПЗ "Славнефть-ЯНОС" (Ярославль). Розташований приблизно за 700 км від кордону, цей завод є важливим постачальником пального для центральної росії. Дрони спричинили велику пожежу в промисловій зоні, суттєво пошкодивши інфраструктуру, що використовується для військової логістики.
2. Нафтобази та сховища ближче до лінії фронту
8 травня. Нафтобаза "Луганська". Потужний удар поцілив у головний вузол зберігання, який використовують російські сили на сході України, спричинивши масштабні пожежі, видимі на кілометри навколо.
8 травня. Склади пально-мастильних матеріалів (Петропавлівка та Новомиколаївське, окупована Луганщина). Скоординовані удари по тактичних складах поблизу лінії фронту.
3. Перекачувальні станції та розподіл
7 травня. Пермська лінійна виробничо-диспетчерська станція (Перм). Цей об’єкт, що належить "Транснєфті", виконує роль вузла для чотирьох великих нафтопроводів, якими сиру нафту транспортують із Західного Сибіру. Резервуар було уражено, що створило вузьке місце для нафти, яку перенаправляють на сусідній Пермський НПЗ. Цей об’єкт нещодавно вразили вже втретє.
Складіть усе докупи і що ви отримаєте? Ви отримаєте те, що путін мав цілковиту рацію, хвилюючись за безпеку на Червоній площі. І це – головна історія тижня.
