12 травня 2014 року Донецька і Луганська "народні республіки", псевдодержавки, які постали на Донбасі за допомогою засланих з Росії повстанців, проголошують незалежність. Європа знову затамовує подих. За день до цього на Донбасі під наглядом "зелених чоловічків" відбувається референдум: за від'єднання регіону від України голосує 89% мешканців. На початку травня українці підслухали розмову повстанців – у Кремлі розраховували саме на 89%.
Чи Путін простягне руку на Донбас і надішле туди регулярну армію? Що буде його наступною метою: Придністров'я, Латвія, Естонія? Як зреагує НАТО і ЄС? Цього дня європейські дипломати гризтимуть собі нігті. Найгірші сценарії, разом із поділом України, яка не справляється із повзучим російським вторгненням видавалися цілком ймовірними.
А міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Лайен, того дня відкрила перший дитячий садок для дітей солдатів Бундесверу.
Майстриня піару
Оточена натовпом фотографів сиділа на дитячому стільчику і веселилася з сином студентки Університету Бундесверу в Мюнхені. А маму, яку з цієї нагоди одягла парадний мундир, розпирало від гордості, як і інших кілька десятків батьків.
Потім була хвилина для журналістів.
"Дитсадок – це сигнал, що в Бундесвері потрібні є жінки і чоловіки, готові взяти відповідальність за своє життя і життя інших. Приязнь родинна Бундесверу не буде слабнути, а буде лише ставати сильнішою", - заявила міністр оборони.
До 2019 року дитсадки мають діяти у кількох десятках військових базах. Крім того, планується створення понад ста дитячих садків. Батьки в формі будуть мати гнучкий графік роботи, щоб краще піклуватися про своїх дітей.
"Чи колись були часи, які не були важкими?", - так Урсула фон дер Лайен відповіла на питання журналістів про те, чи під час найсерйознішої в останньому кварталі міжнародної кризи в Європі міністр оборони повинен займатися яслами. Преса охрестила її плани "наступом підгузника".
Урсула фон дер Лайен. Фото: tz.de
Жоден німецький міністр оборони не розбирався так у дитсадках, як вона. Урсула фон дер Лайен раніше була міністром у справах сім'ї. Впродовж 2005-2010 років намагалася зупинити або хоча б послабити демографічну кризу, яку Німеччина переживає впродовж останніх років. Вона ввела виплату бонусів за народження дітей, декретні відпустки для татусів. Її програма боротьби за нових німців коштує кілька мільярдів євро на рік, але досі не принесла результатів.
Однак це не є лише проблема фон дер Лейен. У 2010 році вона стала міністром праці, а в грудні 2013 р. Ангела Меркель у своєму третьому уряді призначила її міністром оборони. Це був суцільний відпочинок.
Урсула фон дер Лайен в армії не розуміється, але має талант до PR. Через декілька тижнів після призначення міністром оборони фон дер Лайен представила дослідження у якому йдеться, що кожен другий солдат Бундесверу не хоче бачити у лавах армії жінок, бо вважає, що це шкодить війську. Також дослідження вказувало на те, що чверть німецьких жінок-військових переживають домагання чоловіків.
Фон дер Лайен засукала рукава перед камерами і пообіцяла очистити авгієві стайні, а з Бундесверу зробити "привабливого роботодавця". Коментатори визнали, що міністр примірюється до чергового стрибка в кар'єрі – цього разу просто у крісло канцлера.
"Для країн на східному фланзі важливо, щоб НАТО показало свою присутність", - сказала наприкінці березня журналістам тижневика "Der Spiegel" фон дер Лайен. Вона рекомендувала перекинути до Польщі і Прибалтики війська НАТО через зростання російської агресії.
Урсула фон дер Лайен. Фото: t-online.de
І почалося. З лівої і правої сторони німецької політичної сцени на міністра оборони почали сипатися звинувачення, що вона хоче "ескалації українського конфлікту", що її необдумані висловлювання дадуть в руки зброю російським твердолобим, а українцям це дасть марну надію. І все це разом зашкодить роботі німецьких дипломатів, які намагаються загасити конфлікт.
Бо конфлікт в Україні, як повторює німецький МЗС, можна розв'язати тільки у дипломатичному руслі. Від цього часу міністр обоорони однієї з найважливіших країн НАТО не висловлюється публічно на тему України.
Путін – ворог? Не можна цього допустити
Конфронтація з Росією? Для німецьких дипломатів це означало б знищення одного з найбільших досягнень політики ФРН за останні 50 років. Від 1970 року, коли канцлер Віллі Брандт розпочав Східну політику (Ostpolitik), Німеччина важко скорочувала дистанцію, яка розмежовувала Бонн від Москви.
А після закінчення холодної війни, коли канцлер Герхард Шредер надіслав президентові Володимиру Путіну вітального листа зі словами про те, що він є "кришталевим демократом", Німеччина розпочала місію європеїзації Росії.
У 2008 році, коли світ захоплювався Дмитром Медведєвим - наступником Путіна, що вважався ліберальним реформатором, - у Берліні тріумфують. Поблажливість щодо Москви принесла ефекти: Путін твердою рукою опанував в Росії безвладдя, Медведєв побудує державу закону і громадянське суспільство.
Ці надії виявилися марними. У 2012 році до Кремля повернувся Путін і почав закручувати гайки. Здавалося, що канцлер Меркель не має ілюзій щодо Росії. Вона виросла в НДР в кінці кінців, знає ціну свободи і людей комуністичного апарату безпеки. Таких, як президент Росії.
Ну і цей лабрадор, якого Путін наказав впустити до кімнати, де відбувалися переговори, знаючи, що Меркель панічно боїться собак.
Фото: svoboda.org
Меркель неодноразово публічно критикувала Путіна, але протистояння з Росією – виключене.
"Путін – це ворог чи партнер?", - запитав у травні шефа німецької дипломатії Франка Вальтера Штайнмаєра.
"Не можна допустити, щоб став ворогом", - відповів міністр МЗС Німеччини і додав, що Росія має залишитися партнером. Їздить Європою, організовує зустрічі.
"Даремна праця", - пише німецька преса, бо Штайнмаєр хоч і знає в Москві усіх важливих осіб, але не в змозі виторгувати у справі України нічого.
Штайнмаєр, як голова канцелярського відділу у Шредера був співтворцем зближення Берліна і Москви. Сьогодні справа його життя терпить банкрутство, але він не хоче цього визнати.
Побоююсь, що навіть коли б російські танки стояли б на околицях Києва, німецькі дипломати весь час пробували б домовитися з Кремлем. Великі німецькі енергетичні компанії цьому би аплодували.
Політика страху
У німців є неврози. Збережені у колективній пам'яті німців образи зі східного фронту, блокадного Сталінграду, колони військовополонених в уніформі захисного кольору, що йдуть Москвою у сибірські табори, вступ Червоної армії на територію Польщі, масові вбивства, зґвалтування, пограбування. Ці сцени щороку нагадує телебачення. Німці пам’ятають, як Москва відплатила їм за напад. Бояться повторення.
Коли конфлікт в Україні лише набирав обертів, німецькі політики апелювали про деескалацію. Тепер говорять, що не можна провокувати Росію. Не хочуть, щоб НАТО заклало на своєму східному фланзі нові бази, щоб натівська система ракетного захисту захищала держави Євросоюзу також перед російськими ракетами, щоб їх міністр оборони взагалі вимовляла слово "НАТО" в контексті української кризи.
Бо що буде, якщо Росія відчує себе притиснутою до стіни і кинеться на балтійців? Чи німці готові померти за Нарвою? Прибалти на ці коливання німців відповідають різко: у липні повстанці збили над східною Україною не той літак. Якби вони збили літак Люфтганзи, то може Берліну впали б шори з очей.
Уламки збитого терористами "Боїнга 777" Малайзійських авіаліній. Фото: ИТАР-ТАСС
У німців також є інший страх. Сто років тому німці у кайзерівській Німеччині, де військові були привілейованою кастою, вимагали "належного їм місця під сонцем".
Будували броненосці, тренувалися у швидкому просуванні армії, щоб за планом Шліффена впродовж 90 днів зайняти Париж. Вибухнула велика війна. Країна, що жила в достатку впала.
Гітлер пішов тією самою дорогою. Військові привели до ще більшої катастрофи. Може німці не повинні носити мундирів? Таку думку декілька тижнів тому висловила пастор Маргот Кессманн, колишня лідер Німецької Євангельської Церкви, моральний авторитет. "Повинні бути, як Коста-Рика", - сказала вона.
Путін, який офіцером КДБ наприкінці 80-х служив в НДР, знає ці німецькі душевні розлади.
Німеччина є беззубою
Якщо б дійшло до російського вторгнення у Польщу чи Прибалтику, НАТО ввело в дію б операцію "Eagle Guardian" ("Орел охоронець").
Цей план передбачає, що східний фланг НАТО обороняли б дев'ять натівських дивізій. Чотири з них – це польські військові частини, решту мали б надіслати США, Великобританія і Німеччина.
"Орел охоронець" був розроблений тільки в 2010 році, через 11 років після вступу Польщі до Альянсу. Польща довго просила НАТО створити такий план оборони. Проти цього був Берлін, який переконував, що плани на випадок російської агресії – це провокування Москви.
"Німеччина практично ліквідувала армію", - заявив навесні "Gazeta Wyborcza" американський політолог Джордж Фрідман, голова аналітичного центру Stratfor.
У князівстві пані вон дер Лейен брак дитсадків і жінконенависництво – це насправді найменші проблеми.
У 2007 році уповноважений Бундестагу у справах призовників несподівано відвідав казарми в західній Німеччині (журналісти не змогли від нього витягнути назви місцевості). Був шокований. На стінах - грибок, в туалетах і ваннах - вода по кістки. Дах над казармами в будь-який момент міг впасти.
"Солдати розчаровані, їх начальство знає про проблеми багато років і нічого не робить", - обурювався уповноважений, тому що деякі казарми не були ремонтовані від часів "холодної війни". Водночас в казармах бракує місця, бо військові частини об’єднані.
Військо негайно пообіцяло спеціальну програму ремонту. Минуло сім років. Боротьбу з грибком в казармах оголосила міністр вон дер Лейен. Останнім часом зруйновані казарми оглядала зблизька під час подорожі по військових частинах. Оглядаючи дахи, які протікають вона крутила головою.
Минулого тижня "Die Welt" опублікував таємну доповідь, що стосується бойової готовності німецької авіації. Зі 109 сучасних винищувачів типу Eurofighter у повній мірі здібних до служби є тільки вісім. Із 67 транспортних гелікоптерів CH-53 виконувати бойове завдання можна вислати сім, а із 59 транспортних літаків типу Transall - 21 машину. Речник Люфтваффе каже, що то короткочасні проблеми.
Eurofighter. Фото: htka.hu
Морські порти, де базується німецький військовий флот спляться, як і казарми. Військово-морський флот не зуміє справитися з аварією на палубах сучасних фрегатів.
У сухопутних силах вже багато років бракує кулеметів, бронетранспортерів і гелікоптерів. А перш за все кількох сотень військових лікарів. У 2010 році із військової служби пішли 120 лікарів. У цивільному житті вони заробляють більше.
Нема кому воювати
Із 2011 року, відколи скасовано призов до війська і армію зменшено із 250 до 180 тисяч військовослужбовців, Бундесверу щораз важче заповнити вакансії. В частинах бракує понад 6 тис рядових. Найгірше справи йдуть на флоті. Служити на підводному човні, де в місяць платять лише €1,9 тис охочих є, як кіт наплакав.
У той же час армія витрачає мільярди на більше або менше вдалі програми озброєння.
Транспортні гелікоптери NH90 (контракт на €4 млрд) повинні були стати на озброєння в 2006 році. Лише в 2013 році перші екземпляри вислано до Афганістану. Разом з ними туди полетіли ударні гелікоптери Tiger, які також вийшли з великим запізненням. NH90 повинні транспортувати поранених із зон бойових дій до лікарень, Tiger – прикривати солдатів Бундесверу під час нападів талібів.
NH90. Фото: amilitaryaircraft.blogspot.com
Якщо б питання надсилання машин вирішували військові, техніка б залишилась в німецьких ангарах.
Кулемети на борту NH90 мають надто малу потужність, щоб захищати вертоліт від вогню із землі. У гелікоптерах Tiger немає рухомої платформи, якою керує пілот, обертаючи голову, що значно обмежує можливості машини.
Однак політики вперлися: Німеччина замовила 157 вертольотів NH90 і Tiger на понад €8 млрд.
Громадську думку треба переконати, що гроші не були витрачені даремно.
Airbus A400M Atlas. Фото: Ronnie Macdonald
Із транспортними літками A400M Atlas також важка ситуація. Бундесвер на поставку перших машин із 60 замовлених чекає п’ятий рік. Можливо, отримає їх восени. Але ці літаки є занадто малі, щоб перевозити нові бронетранспортери Puma. Незважаючи на це, військові не відмовилися від замовлених літаків. Перед завантаженням БТРів, з них доведеться знімати броню, яка полетить іншим літаком.
На розробку дрона Euro Hawk, який мав бути початком технологічної революції в німецькій авіації виділено €600 млн. Однак машина не була допущена до авіаційного руху, оскільки у ній неможливо встановити систему попередження від зіткнень з іншими повітряними судами.
Бундесвер не стріляє в людей
"Німці, навчіться нарешті вбивати", - заявив американський генерал на конференції НАТО восени 2006 року. Він був розлючений, бо надійшла інформація, що таліби із засідки знищили канадських військових. Канадці просили про допомогу німців, які дислокувались поруч. Бундесвер не поворухнув пальцем. Німці поїхали до Афганістану відбудовувати країну, а не стріляти в людей.
Три роки по тому дійшло до ще однієї трагедії. Коли з колони, що їхала у базу Бундесверу в провінції Кудаз таліби, захопили дві цистерни з бензином, місцевий німецький командувач, боячись, що автомобілі згодом будуть перероблені на бомби на колесах, наказав американській авіації розбомбити транспортні засоби. Він не знав, що цистерни застрягли під час переправи через ріку, а до купки талібів, які намагалися витягнути з болота машини, приєдналися місцеві селяни. У результаті бомбардування загинуло 180 осіб.
Німеччина шокована. Преса пише, що це перше вбивство цивільних, яке німецька армія учинила від 1945 р. Командувач, який наказав бомбити цистерни, був визнаний злочинцем.
Стрілянина у ворога і кидання на нього бомб – це головна проблема німецької армії. Це гітлерівський Вермахт убивав. Бундесвер повинен захищати мир, помагати жертвам. Канцлер Шредер у 1991 році ризикнув і приєднався до операції НАТО в Югославії.
"Ніколи більше не буде війни, ніколи більше не буде Освєнциму", - виправдовував участь німецької військової авіації у рейдах на югославські радари і ракетні пускові установки міністр закордонних справ Йошка Фішер.
Але людей не переконав. На антивоєнних демонстраціях носили портрети Шредера із домальованими, як у Гітлера вусами.
Ангела Меркель не така відважна, як Шредер. Коли в 2011 році НАТО розпочало інтервенцію в Лівії, де почалося повстання проти Каддафі, Меркель демонстративно відмовилась брати у ньому участь.
Раніше, під час голосування у Раді Безпеки ООН, яке давало зелене світло інтервенції, Берлін утримався.
Пацифісти в Німеччині - це небезпечна сила. Бундесвер вже давно не публікує в місцевих медіа списків солдатів, які виїхали до Афганістану, бо їх сім'ї одержували телефони з погрозами. Армія також повинна охороняти свої бази від пацифістів. Кілька років тому пацифісти пробралися через огорожі з колючого дроту і перефарбували танки в рожевий колір. Проте останнім часом почали підпалювати бронетехніку і військові вантажівки. У липні на одній із баз знищили 16 одиниць техніки. Із 2010 року відбулося 25 таких атак. Збитки йдуть на мільйони євро. Злочинці все ще на волі.
Джерело: Gazeta Wyborcza
Переклад: iPress.ua
