"Автократи в Китаї, росії та інших країнах об'єдналися з республіканцями MAGA, щоб дискредитувати лібералізм і свободу в усьому світі", – пише Енн Епплбом у The Atlantic. Вона нагадує, як 4 червня 1989 року Польська комуністична партія провела частково вільні вибори, що запустили низку подій, які врешті-решт усунули комуністів від влади. Невдовзі після цього вуличні протести з вимогами свободи слова, належної правової процедури, підзвітності та демократії призвели до падіння комуністичних режимів у Східній Німеччині, Чехословаччині та Румунії. За кілька років Радянський Союз припинив своє існування.
Китайська утопія. Досвід тиранії та несправедливості може радикалізувати людей
Водночас, як згадує авторка, 4 червня 1989 року Комуністична партія Китаю наказала військовим прибрати тисячі студентів з площі Тяньаньмень. Студенти вимагали свободи слова, належної правової процедури, підзвітності та демократії. Солдати заарештовували і вбивали демонстрантів у Пекіні та по всій країні. Пізніше вони систематично вистежували лідерів протестного руху і змушували їх зізнаватися та відмовлятися від своїх слів. Дехто провів роки у в'язниці. Іншим вдалося вислизнути від переслідувачів і назавжди покинути країну.
"Після цих подій китайці дійшли висновку, що фізичного знищення інакомислячих недостатньо. Щоб запобігти поширенню демократичної хвилі, яка тоді прокотилася Центральною Європою, на Східну Азію, Комуністична партія Китаю врешті-решт вирішила знищити не лише людей, але й ідеї, які мотивували протести. У наступні роки це вимагало контролю всього, що китайці могли бачити в інтернеті", – констатує Енн Епплбом.
Як наголошує експертка, ніхто не вірив, що це спрацює. 2000 року президент США Білл Клінтон заявив аудиторії Школи передових міжнародних досліджень імені Джона Гопкінса, що це неможливо. "В економіці знань, – сказав він, – економічні інновації та розширення політичних прав і можливостей, подобається це комусь чи ні, неминуче йтимуть пліч-о-пліч". Стенограма фіксує реакцію аудиторії:
"Тепер немає сумнівів, що Китай намагається придушити інтернет". "Удачі!". "Це все одно, що намагатися прибити желе до стіни". (Сміх.)
"Поки ми все ще розмірковували про те, як інтернет може поширювати демократію китайці розробляли Великий китайський брандмауер. Цей метод управління інтернетом, який фактично є управлінням розмовами – містить багато різних елементів, починаючи з ретельно продуманої системи блокування і фільтрів, які не дозволяють інтернет-користувачам бачити певні слова і фрази. Серед них, як відомо, Тяньаньмень, 1989 рік і 4 червня, але таких набагато більше. У 2000 році директива під назвою "Заходи з управління інформаційними послугами інтернету" заборонила надзвичайно широкий спектр контенту, включно зі всім, що "загрожує національній безпеці, розкриває державну таємницю, підриває уряд, підриває національне об'єднання" і "завдає шкоди честі та інтересам держави" – тобто все, що не подобалося владі", – пише авторка.
Вона зазначає, що китайський режим також поєднує методи онлайн-стеження з іншими інструментами репресій, зокрема камерами спостереження, поліцейськими перевірками та арештами. У провінції Сіньцзян, де зосереджене мусульманське населення уйгурів, держава змусила людей встановити "програми-няньки", які сканують телефони на наявність заборонених фраз і фіксують незвичну поведінку: підозру може викликати кожен, хто завантажує віртуальну приватну мережу, кожен, хто взагалі залишається поза мережею, і кожен, чий будинок споживає занадто багато електроенергії (що може свідчити про таємного гостя). Технологія розпізнавання голосу і навіть мазки ДНК використовуються для моніторингу того, де уйгури ходять, їздять і роблять покупки. З кожним новим проривом, з кожним досягненням у галузі штучного інтелекту Китай наближається до свого святого Грааля: системи, яка може видалити з інтернету не лише слова "демократія" і "Тяньаньмень", а й нищити мислення, яке спонукає людей ставати демократичними активістами чи брати участь у публічних протестах у реальному житті.
Якщо людей природно тягне до прав людини, демократії та свободи, то ці поняття мають бути отруєні.
Але на цьому шляху, зауважує Енн Епплбом, китайський режим виявив глибшу проблему: нагляд, незалежно від його досконалості, не дає жодних гарантій. Під час пандемії коронавірусу китайський уряд запровадив більш суворі заходи контролю, ніж більшість його громадян коли-небудь відчували на собі. Мільйони людей були замкнені в своїх домівках. Невизначена кількість потрапила до державних карантинних таборів. Проте ізоляція також спричинила найбільш гнівні та енергійні протести в Китаї за багато років. Молоді люди, які ніколи не брали участі в демонстраціях і не пам'ятали про Тяньаньмень, зібралися на вулицях Пекіна і Шанхая восени 2022 року, щоб поговорити про свободу. У Сіньцзяні, де локдауни були найдовшими і найжорсткішими, а репресії – найповнішими, люди вийшли на вулиці і заспівали гімн Китаю, наголошуючи на одному рядку: "Повстаньте ті, хто відмовляється бути рабами!" Відеозаписи їхнього виступу набули широкого розповсюдження, ймовірно, тому, що шпигунські програми та фільтри не ідентифікували національний гімн як інакомислення.
Навіть у державі, де нагляд є майже тотальним, наголошує авторка, досвід тиранії та несправедливості може радикалізувати людей. Гнів проти свавільної влади завжди змусить когось почати думати про іншу систему, про кращий спосіб управління суспільством. Сили цих демонстрацій і ширшого гніву, який вони відображали, було достатньо, щоб налякати Комуністичну партію Китаю, і вона зняла карантин і дозволила вірусу поширитися. Смертельні випадки, що сталися внаслідок цього, були кращими для партії, ніж суспільний гнів і протест.
Отруїти демократію. Як відбувся розворот назовні у пропаганді
"Як і демонстрації проти путіна в росії, що почалися в 2011 році, вуличні протести у Венесуелі 2014-го, протести в Гонконзі 2019-го, протести в Китаї 2022-го допомагають пояснити дещо інше: чому автократичні режими повільно повернули свої репресивні механізми назовні, в демократичний світ. Якщо людей природно тягне до образу прав людини, до мови демократії, до мрії про свободу, то ці поняття потрібно отруїти. Для цього потрібно більше, ніж нагляд, більше, ніж пильне спостереження за населенням, більше, ніж політична система, яка захищає від ліберальних ідей. Це також вимагає наступального плану: наративу, який завдає шкоди як ідеї демократії в усьому світі, так і інструментам для її реалізації", – стверджує експертка.
24 лютого 2022 року, нагадує Енн Епплбом, коли росія розпочала своє вторгнення в Україну, в інтернеті почали з'являтися фантастичні історії про біологічну війну. російські офіційні особи урочисто заявили, що секретні біолабораторії в Україні, які фінансуються США, проводили експерименти з вірусами кажанів, і стверджували, що американські чиновники зізналися в маніпуляціях із "небезпечними патогенами". Історія була безпідставною, щоб не сказати смішною, і неодноразово спростовувалася.
Поза тим, за словами публіцистки, американський акаунт у Twitter із посиланнями на конспірологічну мережу QAnon – @WarClandestine – почав твітити про неіснуючі біолабораторії, зібравши тисячі ретвітів і переглядів. Хештег #biolab став трендом у цій соцмережі та набрав понад 9 мільйонів переглядів. Навіть після того, як акаунт, котрий, як пізніше з'ясувалося, належить ветерану Національної гвардії, був заблокований, люди продовжували публікувати скріншоти. Версія цієї історії з'явилася на сайті Infowars, створеному Алексом Джонсом, найбільш відомим за просування теорій змови про стрілянину в початковій школі Сенді Хук і переслідування сімей жертв. Такер Карлсон, який тоді ще вів шоу на телеканалі Fox News, увімкнув відеозаписи російського генерала і китайського представника, які повторювали фантазії про біолабораторію, і зажадав від адміністрації Байдена "припинити брехати і розповісти, що тут відбувається".
"Китайські державні ЗМІ також активно підтримували цю історію. Представник міністерства закордонних справ заявив, що США контролюють 26 біолабораторій в Україні: "росія під час своїх військових операцій виявила, що США використовують ці об'єкти для реалізації біо-військових планів". Китайське державне інформагентство Сіньхуа випустило кілька заголовків: "Біолабораторії під керівництвом США становлять потенційну загрозу для населення України і не тільки", "росія закликає США пояснити призначення біологічних лабораторій в Україні" тощо. Американські дипломати публічно спростовували ці вигадки. Тим не менш, китайці продовжували їх поширювати. Так само, як і десятки азійських, африканських та латиноамериканських ЗМІ, які мають угоди про обмін контентом з китайськими державними ЗМІ. Так само вчинили венесуельська мережа Telesur, іранська мережа Press TV і телеканал Russia Today іспанською та арабською мовами, а також багато вебсайтів по всьому світу, пов'язаних з Russia Today", – нагадує авторка.
Енн Епплбом переконана, що ці спільні пропагандистські зусилля спрацювали. На глобальному рівні вони допомогли підірвати зусилля США зі створення солідарності з Україною та посилення санкцій проти росії. Усередині Сполучених Штатів це посприяло підриву зусиль адміністрації Байдена з консолідації американської громадської думки на підтримку надання допомоги Україні. Згідно з одним із опитувань, чверть американців вважали теорію змови щодо біолабораторій правдивою. Після вторгнення росія і Китай, знову ж таки, за допомогою Венесуели, Ірану та ультраправих європейців та американців, успішно створили міжнародну ехо-камеру. Будь-хто, хто опинився у ній, чув теорію змови про біолабораторію багато разів, із різних джерел, причому кожне з них повторювало і спиралося на інші, щоб створити враження правдивості. Вони також чули неправдиві описи українців як нацистів, а також твердження, що Україна є маріонетковою державою, керованою ЦРУ, і що війну розпочало НАТО.
Поза цією ехо-камерою мало хто знає про її існування. Як розповідає Енн Епплбом, на вечері в Мюнхені у лютому 2023 року вона опинилася навпроти європейського дипломата, який щойно повернувся з Африки. Він зустрівся там зі студентами і був шокований тим, як мало вони знають про війну в Україні, і як багато з того, що вони знали, було неправдою. Вони повторювали російські твердження про те, що українці – нацисти, звинувачували НАТО у вторгненні і взагалі використовували ту саму мову, яку можна почути щовечора в російських вечірніх новинах. Дипломат був спантеличений. Він шукав пояснень: можливо, спадщина колоніалізму пояснює поширення цих теорій змови, або нехтування Заходу Глобальним Півднем, чи довгий відбиток Холодної війни.
"Але історія про те, як африканці, а також латиноамериканці, азіати і багато європейців та американців, стали провідниками російської пропаганди про Україну, не є історією європейської колоніальної історії, політики Заходу чи Холодної війни. Це радше систематичні зусилля Китаю, спрямовані на те, щоб купити або вплинути на популярну та елітарну аудиторію в усьому світі; ретельно сплановані російські пропагандистські кампанії, деякі з них відкриті, деякі підпільні, деякі посилені американськими та європейськими ультраправими; а також інші автократії, які використовують власні мережі для просування тієї ж самої мови", – наголошує авторка.
На думку Енн Епплбом, російська інформаційна війна та китайська пропаганда довгий час мали різні цілі. Китайські пропагандисти здебільшого трималися осторонь політики демократичного світу, за винятком просування китайських досягнень, китайського економічного успіху та китайських наративів про Тибет чи Гонконг. Їхні зусилля в Африці та Латинській Америці, як правило, зводилися до тьмяних, нецікавих оголошень про інвестиції та державні візити. російські зусилля були більш агресивними, іноді у поєднанні з крайніми правими або крайніми лівими в демократичному світі, і мали на меті спотворити дебати і вибори в Сполучених Штатах, Великій Британії, Німеччині, Франції та інших країнах. Проте вони часто здавалися розрізненими, наче комп'ютерні хакери кидали спагеті в стіну, щоб подивитися, яка божевільна історія приклеїться. Венесуела та Іран були маргінальними гравцями, а не реальними джерелами впливу.
Відвернути загрозу зсередини назовні. Мова прозорості, підзвітності та демократії – основна проблема автократій
"Однак поволі ці автократії об'єдналися, але не навколо конкретних історій, а навколо набору ідей, або, скоріше, в опозицію до набору ідей: відкритості, верховенства права, демократії. Вони чули про них від своїх власних дисидентів, і дійшли висновку, що ці ідеї небезпечні для їхніх режимів. Їхня власна риторика дає це зрозуміти. 2013 року, коли президент Китаю Сі Цзіньпін починав свій похід до влади, у внутрішній китайській записці, відомій під загадковою назвою "Документ №9" або, більш офіційно, "Комюніке про поточний стан ідеологічної сфери", було перераховано "сім небезпек", з якими стикається Комуністична партія Китаю. "Західна конституційна демократія" очолювала список, за нею йшли "універсальні права людини", "незалежність ЗМІ", "незалежність судової влади" і "громадянська участь". У документі робиться висновок, що "ворожі Китаю західні сили" разом із дисидентами всередині країни "все ще постійно проникають в ідеологічну сферу", і міститься вказівка партійним лідерам давати відсіч цим ідеям, де б вони їх не знаходили, особливо в інтернеті, всередині Китаю і в усьому світі", – пише Енн Епплбом.
Публіцистка акцентує, що принаймні з 2004 року росіяни зосередилися на тому ж зближенні внутрішніх і зовнішніх ідеологічних загроз. Це був рік, коли Україна влаштувала Помаранчеву революцію проти незграбної спроби сфальсифікувати президентські вибори. Гнівне втручання української громадськості в те, що мало стати ретельно зрежисованою перемогою проросійського кандидата Віктора Януковича, якого безпосередньо підтримував сам путін, глибоко знервувало росіян. Особливо тому, що подібний некерований рух протесту в Грузії привів до влади проєвропейського політика Міхеїла Саакашвілі роком раніше.
Як зазначає авторка, вражений цими двома подіями путін поставив монстра "кольорової революції" у центр російської пропаганди. Громадянські рухи протесту в росії тепер завжди описуються як кольорові революції і як справа рук чужинців. Лідерів популярної опозиції завжди називають маріонетками іноземних урядів. Антикорупційні та продемократичні гасла пов'язані з хаосом і нестабільністю, де б вони не використовувалися – в Тунісі, Сирії чи Сполучених Штатах. 2011 року, в рік масових протестів проти сфальсифікованих виборів у самій росії, путін з гіркотою назвав Помаранчеву революцію "добре випробуваною схемою дестабілізації суспільства" і звинуватив російську опозицію в "перенесенні цієї практики на російську землю", де він побоювався подібного народного повстання, спрямованого на усунення його від влади.
Кольорові революції в Україні та Грузії були розпочаті тими, хто зазнав несправедливості з боку держави, і хто вхопився за мову свободи та демократії, щоб запропонувати альтернативу.
"Це основна проблема автократій: росіяни, китайці, іранці та інші знають, що мова прозорості, підзвітності, справедливості та демократії приваблює частину їхніх громадян, як і багатьох людей, що живуть у диктаторських режимах. Навіть найдосконаліший нагляд не може повністю придушити це. Самі ідеї демократії та свободи мають бути дискредитовані, особливо там, де вони історично процвітали", – зауважує Енн Епплбом.
Далі буде…
Джерело: The Atlantic
