Форма НАТО змінюється
У міру того як США відходять від лідерської позиції, яку вони займали з моменту заснування Північноатлантичного альянсу, інші країни активізуються. Не впевнені в надійності американської ядерної парасольки, Франція і Велика Британія натякають на розширення своїх власних. Політика щодо найважливіших зон НАТО – сходу та далекої півночі, визначається Північно-Балтійською вісімкою. Після візиту до Естонії, Латвії та Литви минулого тижня мені стало зрозуміло, що не тільки уряди Балтійських країн, а й їхні народи стають новими політичними лідерами найуспішнішого військового альянсу у світі.
Минулого місяця уряди Естонії, Латвії та Литви опублікували спільну декларацію: у разі надзвичайної ситуації – мається на увазі російський напад – всі три країни захищатимуть і переселятимуть цивільне населення, зокрема через спільні кордони трьох країн. "Було спільно погоджено, що національна безпека визначається не тільки військовими можливостями, а й готовністю систем внутрішньої безпеки та їхньою здатністю підтримувати стабільність, передбачати, реагувати та протистояти різним кризам", – йдеться в пресрелізі Міністерства внутрішніх справ Латвії. Заява країн Балтії свідчить про кардинальну еволюцію від індивідуального національного планування до колективних, синхронізованих дій – визнання того, що для виживання у сучасній Європі потрібно більше, ніж незалежність. Потрібна взаємозалежність.
Поки саміт НАТО 2025 року був сповнений політичного театру – особливо зусиль, спрямованих на задоволення скептицизму президента Трампа щодо зобов'язань Альянсу – лише за кілька кілометрів від нього Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт колишнього міністра оборони росії Сєргєя Шойгу та начальника Генерального штабу генерала Валєрія Гєрасімова за навмисний напад на цивільні об'єкти в Україні. Для країн Балтії наслідки очевидні: якщо росія могла вчинити такі злочини проти громадян України, вона може зробити те саме і з ними. І якщо єдність НАТО похитнеться, а стримування не спрацює, вони готові до боротьби.
Але країни Балтії не діють самостійно. Вони не лише більш тісно і активно співпрацюють у сфері спільної оборони, але й отримують підтримку від інших союзників по НАТО, які зобов'язалися захищати їх, навіть якщо Альянс в цілому не зможе цього зробити. В Естонії Велика Британія очолює бойову групу, яку підтримують французькі, датські та ісландські війська. У Латвії канадські війська проводять навчання разом із військовими з Італії, Іспанії, Словаччини, Словенії та Чехії. У Литві голландські, норвезькі та бельгійські сили підсилюють повну німецьку бригаду, яку Берлін зобов'язався постійно розміщувати там.
Цих сил НАТО, ймовірно, недостатньо, щоб перемогти таке вторгнення, з яким зіткнулася Україна 2022 року, але наразі це й не потрібно. І було б помилкою вважати їх суто символічними. Вони живуть, тренуються та інтегруються із силами приймаючої країни. Вони ознайомлюються з місцевістю та відпрацьовують графіки мобілізації. Тоді як європейські члени НАТО, особливо вісім країн Північної Європи та Балтії і Польща, посилюють свої оборонні структури, такі спільні розгортання допомагають силам готуватися до бойових дій у майбутньому.
Особливі враження
Але більше за все мене вразило під час відвідування кожної з країн Балтії не те, що їхні уряди є прозорливими та ініціативними, а те, що звичайні громадяни теж такі. Різними способами, але з однаковою чіткістю та послідовністю, мене запевнили, що балтійці захищатимуть свою незалежність; що вони не мають ілюзій щодо загроз для своєї країни в короткостроковій та довгостроковій перспективі; і що вони не просто реагують на небезпеку, а готуються до неї – разом.
В Естонії добровольча парамілітарна сила Kaitseliit (Оборонна ліга) є основою національної готовності. У Латвії Zemessardze (Національна гвардія) поєднує цивільне життя з військовими обов'язками. А в Литві Šaulių Sąjunga (Союз стрільців) налічує 16 000 добровольців, готових захищати свою батьківщину. Ці організації не є церемоніальними. Вони є невід'ємною частиною оборони країни, так само як і Сили територіальної оборони в Україні. Вони регулярно тренуються. Вони швидко мобілізуються. І вони існують як живі нагадування про те, що в Балтії оборона починається в кожному дворі.
Коли я служив командувачем Збройних сил США в Європі, Естонія, Латвія та Литва ще тільки починали перехід від радянської структури оборони до професійних збройних сил західного типу. Під час спільних тренувань, навчань та побудови довіри стало очевидним, наскільки серйозно вони ставляться до оборони.
До цього місяця я не відвідував країни Балтії більше десяти років. Те, що я побачив і почув під час моєї нещодавньої поїздки, підтвердило зміни, які, як землетрус, готувалися роками: країни Балтії більше не перебувають на периферії НАТО. Вони є частиною його нового ядра. Тепер вони є стратегічною совістю Північноатлантичного альянсу – малі демократії, які готуються до найгіршого. В умовах, коли російське гноблення все ще є живою пам'яттю, уряди країн Балтії є лідерами, тому що балтійці серйозно ставляться до своєї оборони.
Залишаючи свою останню зупинку в країнах Балтії, я розмірковував не лише про місцевість і стратегію, але й про людей. Це народи, які пам'ятають тиранію, бо їхні батьки і діди пережили її і боролися проти неї. Їхні громадяни не мають ілюзій і не розділені щодо намірів росії. І все ж, їхня реакція – це не паніка, а підготовка. Спокійна, рішуча й об'єднана.
Нам у Сполучених Штатах, і в усьому Альянсі, варто було б добре вивчити країни Балтії. Якщо американське лідерство в НАТО зменшується (а воно не повинно зменшуватись), я сподіваюсь, що ми переосмислимо і натомість наслідуватимемо стратегічне бачення і мужність тих, хто живе в країнах Балтії.
Джерело: The Bulwark
