Криза традиційної партійної політики в країнах Заходу назрівала давно, але всерйоз почала загрожувати західним демократіям у 2014-2016 роках.
Перемога Brexit на британському референдумі - без сумніву нищівний удар по Євросоюзу, який і без того переживає важкі часи: міграційна криза спричинила серйозну тріщину у "спільній і єдиній позиції країн-членів ЄС". Окрім того, проблеми єврозони (Греція, Португалія, Іспанія) стали не менш важливою "головною біллю" для єврочиновників. На фоні усіх криз в Євросоюзі загроза з боку Росії і її "гібридних війн" ось уже другий рік нависає над східним флангом євроатлантичного блоку.
Однак, навіть усі ці надважливі проблеми можуть відійти на другий план у порівнянні із ймовірним "парадом референдумів", механізм якого запустив Brexit.
Керівникам структур ЄС є над чим "посушити голову": адже британці своїм рішенням можуть звести нанівець 70 років спільних зусиль щодо євроінтеграції.
Вже зараз Brexit деякі аналітики порівнюють із падінням Берлінської стіни. Очевидно, що євроскептики у ЄС існували давно, але ніколи їх настрої та пропаганда не поширювалися настільки широко і стрімко.
У багатьох країнах ЄС ультраправі швиденько вишикувалися у довгу чергу, щоб здійснити те ж саме у себе вдома. Демагогам-популістам вдається досить швидко монополізували політичний порядок денний.
Лідери ЄС особливо стурбовані тим, що ідея виходу з ЄС виявиться "заразною".
iPress.ua спробував розібратись, які саме країни ЄС мають найвищі шанси повторити "британський шлях в одну сторону", організувати власні референдуми, а також чому Західний світ переживає таку кризу, і яка "роль" у всьому цьому Росії.
"Трампізм" крокує Європою
Саме так назвав результати і ймовірні наслідки референдуму у Британії журналіст видання Time Саймон Шустер у своїй статті, посилаючись на відомого британського політолога Тоні Треверса. Із ним важко не погодитись.
Те, що відбулося у Великобританії в західному світі починають розглядати, як перемогу Трампа чи Путіна не лише тому, що виграла сторона, яку вони завзято підтримували: перемогу прихильників виходу з ЄС також тлумачать, як тріумф світогляду, на якому побудував свою кампанію сам Трамп у США.
За словами британського автора, мова йде про "повстання виборців країн Заходу, які здатні в ході однієї кампанії вщент зруйнувати легітимність правлячих еліт. Це знайома формула з приводу втрати суверенітету і національної самобутності".
Прихильники Трампа, як і прихильники Brexit, переконані, що правлячі еліти занадто довго ігнорували їх незгоду з приводу міграції та економічної нерівності. Вони відповіли на це багатостороннім повстанням проти статус-кво, яке вперше за покоління відкрило доступ на політичну арену несподіваним, радикально налаштованим кандидатам.
Вірус правого популізму заразив, в першу чергу, країни колишнього "східного блоку". В Угорщині вже шість років перебуває при владі харизматичний популіст Віктор Орбан, якого позаочі називають Віктатор, між тим як до нього підбирається ультраправа націоналістична партія "Йоббік", третя за силою політична сила в країні - антисемітська, антициганська, гомофобна і до цього всього - антиукраїнська. У Польщі наприкінці 2015 року на виборах перемогла консервативна партія "Право і справедливість" з такими ж гаслами: антилібералізм, євроскептицизм, ксенофобія. У березні 2016 на парламентських виборах в Словаччині несподівані 8% голосів отримала правопопулістська "Партія народу" на чолі з Маріаном Котлєбою. У східних землях Німеччини мітинги руху "ПЕГІДА" ("Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу") збирають десятки тисяч чоловік, а нова партія консервативних євроскептиків "Альтернатива для Німеччини" відібрала значну частину голосів у Ангели Меркель на регіональних виборах.
Австрійські праві популісти "щиро" захоплюються Путіном і Кадировим
Ситуацію в Австрії дуже влучно описав журналіст Пітер Шварц, передбачаючи зростання популярності ультраправих сил в Європі: "В Австрії, як у дзеркалі, європейські уряди бачать своє майбутнє".
Саме австрійці в ЄС найголосніше подають голос про те, що "нарешті потрібно почати діалог з РФ, зняти санкції, які шкодять обом сторонам і відновити тісні бізнес-зв’язки з Кремлем".
"Якщо одна з найбільших країн вирішує вийти з ЄС, то очевидно, що в Європі не залишиться каменя на камені", - прокоментував глава австрійського МЗС Себастьян Курц підсумки референдуму.
Небезпечним став той факт, що на останніх виборах президента Австрії, вперше з часів Другої Світової війни кандидати від головних партій - Соціал-демократичної і Народної - не змогли пройти до другого туру. Нищівна поразка соціал-демократів стала причиною дострокової відставки канцлера Австрії Вернера Файмана.
Водночас, кандидат від ультраправої "Австрійської партії свободи" Норберт Хофер, який часто висловлював своє захоплення Путіном та Кадировим, після дуже мінімальної поразки, на фоні Brexit цілком може взяти реванш на перевиборах.
Опитування виборців свідчать, що "Австрійська партія свободи" може здобути перемогу над соціал-демократами та їхніми партнерами по центристській коаліції і на загальних виборах у Бундестаг, які повинні відбутися до 2018 року. Високий рівень підтримки, якою змогли заручитися крайні праві в Австрії, пов'язаний з тим, що виборці сильно розчарувалися в політиці уряду, а також побоюються міграційної кризи.
Французькі праві і відкритий гаманець Кремля
Коли мова заходить про найбільші успіхи правих у Франції та й у Європі загалом, звичайно ж перед очима постає одіозна, скандальна Марін Ле Пен, яка продовжує "славні традиції" свого батька.
Показовим є той факт, що слабкодухий, обережний і "боягузливий" (як його вже встигли "охрестити" більшість французьких журналістів і блогерів) Франсуа Олланд одразу після перших результатів Brexit запросив Ле Пен взяти участь в обговоренні ситуації. Вдумайтесь: Ле Пен - яка всім своїм єством ненавидить євроінтеграцію, мігрантів і всіх французьких соціалістів разом взятих - на прийомі у Єлисейському палаці з "нагоди" виходу Великобританії з ЄС.
Фото: AFP
Саме завдяки їй Національний фронт вийшов на перше місце за підсумками виборів до Європейського парламенту, потім на виборах на рівні департаментів Франції, а згодом і на регіональних виборах. Це величезне досягнення для партії, яка ще недавно вважалася політичним ізгоєм.
У підйомі популярності Національного фронту зіграли свою роль, в першу чергу, атаки на Париж і Брюссель. Вони призвели до того, що питання про імміграцію та безпеку знову стали найбільш обговорюваними, і саме ці теми піднімали праві під час передвиборної кампанії.
Французькі "фронтовики" невпинно повторювали: "Ми вас попереджали": і ні соціалістам, ні республіканцям було нічого на це відповісти.
На відміну від інших євроскептиків, Марін Ле Пен навіть не приховує, що користується щедрими "подачками" з рук Путіна. "Національний фронт" отримував кредит у розмірі дев'ять млн євро від Першого Чесько-Російського банку наприкінці 2014 року.
"Нідерландський синдром"
Першим тривожним дзвіночком для ЄС став референдум у Нідерландах щодо Угоди про асоціацію України з Євросоюзом, де більшість тих, хто проголосував, висловилися проти угоди. Власне, така позиція голландців була направлена не проти України, і не тому, що громадяни недолюблюють українців.
Референдум, насамперед, наочно показав недовіру голландців до євроструктур, як таких. Вони вже це робили не вперше: у 2005 році голландці висловились проти спільної Конституції ЄС і Лісабонського договору.
Сьогодні у Нідерландах, як ніде більше, євроскептицизм здобуває неймовірної популярності.
Керівник ультраправої "Партії за свободу" Нідерландів Гірт Вілдерс закликав до проведення референдуму щодо членства його країни в ЄС.
"Четвер 23 червня увійшов в історію як День Незалежності. Єврооптимістичні еліти переможені. Тепер наша черга. Велика Британія вказує шлях до майбутнього і звільнення. Настав час для нового старту, покладаючись на власні сили і суверенітет Нідерландів", – заявив лідер голландських правих.
Так звані "Шведські демократи"
Досить непередбачувана ситуація і в стабільній і спокійній Швеції, де з напливом мігрантів, у суспільстві стрімко почала набирати популярності партія "Шведських демократів". Із демократією партія нічого спільного не має, навіть незважаючи на невинну ромашку, яка є символом цієї платформи.
"Шведські демократи" тепер будуть збільшувати тиск на уряд, і ми вимагаємо, щоб Швеція негайно почала переглядати зобов'язання, які ми взяли на себе", - заявив лідер місцевих євроскептиків Джиммі Акессон.
Члени партії характеризують свою ідеологію, як націоналістичну та соціально-консервативну. Ні слова про демократію в ідеології. Гасла партії цілком очікувані, прості і зрозумілі кожному шведу. Оскільки "Шведські демократи" вважають, що їхній країні загрожує "повзуча ісламізація" за рахунок мігрантів, які за деякими даними вже складають 20% населення Швеції, то партія пропонує заборонити можливість переселення чужинців.
І навіть толерантні шведи стали частіше голосувати за "демократів". Якщо десять років тому партія на виборах в Рікстаг не набрала навіть 3% голосів при необхідних чотирьох і не потрапила в парламент, то через чотири роки вона вже отримала 20 мандатів. А на останніх виборах, які пройшли в 2014 році, "Шведські демократи" отримали вже 49 місць з 349 можливих, а ще двох депутатів привели в Європарламент.
"Справжні фіни" хочуть покинути ЄС?
Після результатів Brexit, у Фінляндії запустили петицію про референдум щодо виходу країни з ЄС, яку вже підписали більше 10 тисяч громадян. Ініціатор петиції - голова молодіжної організації "Справжні фіни" Себастьян Тюнккюнен.
Питання в петиції звучить так: "Чи перестає Фінляндія бути членом Європейського Союзу?".
Про що можна говорити, коли міністр закордонних справ Фінляндії, за сумісництвом, лідер націоналістичної "Партії істинних фінів" - Тімо Сойні назвав референдум щодо виходу з ЄС "хорошою ідеєю".
Варто зазначити, що парламент Фінляндії розглядає тільки ті ініціативи, які за півроку збирають більше 50 тис. підписів. Всього лише за 72 години було зібрано більше 10 тис. Саме тому, питання Brexit по-фінськи стоїть зараз у країні досить гостро.
Словацькі ультраправі закликають "відкинути диктат ЄС"
Ультраправа "Народна партія Словаччини" запустила петицію про референдум щодо виходу країни з Євросоюзу.
"Громадяни Британії вирішили відкинути диктат Брюсселя. Вони зрозуміли, що продовження перебування в ЄС означатиме їх поступове витіснення. Це відмінний час для того, щоб і Словаччина залишила європейський Титанік, що йде на дно. Тому в понеділок ми почнемо виконувати ще одну нашу виборчу обіцянку - почнемо збирати підписи за референдум про вихід Словаччини зі ЄС", - заявив лідер партії Маріан Котлеба.
Відзначимо, для того, щоб провести референдум в Словаччині, потрібно зібрати 350 тисяч підписів. Результати такого референдуму є обов'язковими до виконання.
Бути чи не бути об'єднаній Європі, і які шанси у Західного світу в протистоянні з Путінською "гібридною війною"?
Зараз очевидно, що всі ми стаємо свідками того, як всередині ЄС розпочнеться політична боротьба за саме існування об'єднаної Європи, і боротьба ця, цілком ймовірно, спричинить за собою ще більший розкол.
Можна очікувати глибоких розбіжностей між країнами ЄС і брюссельськими бюрократами щодо курсу, якому в даний момент слідує Євросоюз.
Відповіді чи висновки у глибокій кризі Заходу лежать у нас самих. Сьогодні більшість людей часто губляться перед складністю цього світу і шукають для себе простих відповідей, повернення до "старих" форм життя: нація, релігія, раса, сім'я. Ці прості відповіді і пропонує їм популізм та Путін. Ця спокуса не нова, популізм - неминучий супутник демократії в епоху сучасних медіа і масового суспільства, принаймні з кінця XIX століття.
Фото: esquire.com
Показовим моментом є те, хто голосував у Британії за вихід з ЄС. Пенсіонери. Саме пенсіонери в сучасному світі вирішують долі виборів.
Інфографіка: дані опитування компанії YouGov / Twitter Jess Randle
Більше того, сила силенна британців навіть не зрозуміли, звідки вони вийшли. У Великобританії серед найпопулярніших питань до Google на другому місці стоїть "Що таке ЄС?". Це означає, що молодь не цікавить ні політика, ні вибори, ні референдуми, якщо за це не можна клікнути мишкою в себе на дивані. Саме старше покоління, як в Україні, так і по всьому цивілізованому світі, сьогодні вирішує долі своїх народів. З одного боку, це проблема, а з іншого - реалії сучасності.
Історія показує, що попит на популізм зростає після криз: саме такою відповіддю на кризу 1929-1933 років стала поява в Європі правого популізму і прихід до влади фашистських партій у багатьох країнах.
Сучасна соціальна опора Путіна - нові банди ізгоїв і груп по всьому світу, які програли в процесі глобалізації.
На основі популістських ідей на Заході складається так звана "Путінська Ліга" - різношерстна компанія сепаратистів, радикалів, незадоволених існуючим політичним порядком, і просто розчарованих життям людей, які бачать у Москві, нібито, альтернативний центр впливу.
По суті, Росія у своїй "гібридній політиці" намагається маніпулювати цим популістським запитом на Заході за допомогою своїх пропагандистських інструментів типу Russia Today і фінансових вливань, розпалюючи антиіммігрантські настрої в Європі.
У 1930-ті роки західні еліти не хотіли і не змогли стримати зростання популізму і націоналізму, які "еволюціонували" у фашистські режими і привели Європу до Другої Світової. Нинішнє зростання націонал-популізму, посиленого сучасними медійними та політичними технологіями, може бути ще небезпечнішим.
