Сьогодні рано-вранці повідомили про низку вибухів на в'їзді до Севастопольського порту (який, до речі, добре охороняється).
Підтверджено, що ЗРК MIM-23 HAWK американського виробництва нарешті надійшли на озброєння ПСУ. В ніч з 22 на 23 жовтня вони, напевно, збили два або три з приблизно 13 "Шахедів" і одну ракету Х-59.
Поставки МІМ-23 зайняли "лише" близько року. Причина: більшість ракет і пускових установок (виготовлених 40 і більше років тому) були в поганому стані та потребували значного відновлення і ремонту. Крім того, Іспанія, Тайвань та інші постачальники використовували дуже різні версії. З позитивного боку: на складах має бути багато як ракет, так і пускових установок M197, тому їхня наявність, ймовірно, значно полегшить завдання ПСУ протягом наступної зими.
Типова пускова установка M197 з трьома ракетами MIM-23. Шість таких пускових установок (за підтримки двох радарів управління вогнем) складають типовий дивізіон MIM-23 або ЗРК.
Бахмут... південь... На схід від залізничного валу в районі Андріївки українці просунулися вперед (близько 1000 м) у напрямку Одрадівки. Далі на південь повідомляють про запеклі бої з боку Зеленопілля: я припускаю, що 28-ма мехбригада намагається просунутися на південь, в тил російської лінії оборони по східній стороні Курдюмівки.
Авдіївка... За підтримки авіаударів (переважно касетними бомбами МПК/УМПК) росіяни вчора продовжили штурм терикону/пагорба 230 і далі на північ, у напрямку залізничного валу на північний схід від Степового. Фактично, вся територія від Красногорівки на півночі до вершини висоти 230 є "нічийною землею" (або "сірою зоною", на сленгу сучасних соціальних мереж): під українським вогневим контролем, але не під контролем піхоти ЗСУ, і росіяни постійно "перекидають" додаткові війська для майже безперервних атак. Тим часом українська артилерія досягла успіху в тому, що змушує росіян зупинитися своїми загороджувальним вогнем, а потім інтенсивно мінує місцевість, де вони зупинилися, так, що російські сили – незалежно від того, чи це техніка, чи піхота – не можуть рухатися. Але, на жаль, ця битва дорого коштує і українцям: багато оборонних позицій ЗСУ були повністю зруйновані багатоденними російськими авіаударами й артилерійським вогнем, а поєднання рельєфу місцевості та російської переваги в повітрі заважають українцям проводити контратаки у фланг противника, наприклад, десь з півночі.
Існує багато "вагомих причин", чому путін і "тупоголові командири" вирішили розпочати цей великий наступ саме в цьому районі...
Пряме влучання ПТРК в російську БМП, 22 жовтня...
Роботине-Вербове-Новопрокопівка... Після ротації своїх підрозділів у цьому районі, ЗСУ, схоже, знову наступають, цього разу в напрямку Копанів. Очевидно, користуючись ранковим туманом і потужною артилерійською підтримкою, піхота вклинилася в довгу російську лінію оборони, що захищає це село з півночі та заходу. З'явилися також нові повідомлення про українські атаки на схід від Новопрокопівки і в напрямку домінуючих висот далі на схід.
Туман є "ідеальною погодою" для української тактики штурму ворожих позицій: він робить безпілотники і камери спостереження марними, приховує війська від ворога, поки вони розміновують мінні поля, і наближається до ворожих позицій – при цьому не перешкоджаючи українській артилерії вести вогонь по вибраних географічних координатах.
Водночас звіти деяких підрозділів, які перебували на цій ділянці фронту протягом останніх чотирьох-п'яти місяців, не надто приємні. Наприклад, 47-ма мехбригада, схоже, зазнала таких втрат у піхоті, що останнім часом була змушена задіяти в якості "піхоти" підрозділи, які зазвичай використовують ПТРК і міномети. Крім того, втрати в легкій бронетехніці досягли такого рівня, що боєприпаси з невіддалених складів на передову доводиться переносити "вручну". Кажуть, що саме цим пояснюється постійна робота ЗСУ над створенням додаткових підрозділів: вони не лише слугують стратегічним резервом, але і використовуються для заміни побитих підрозділів, даючи їм змогу відпочити, реорганізуватися та відновити боєздатність.
На жаль, деяким частинам "не пощастило". Наприклад, 47-ма мехбригада була відведена з південного Запорізького напрямку на "відносно спокійну" ділянку на північ від Авдіївки: не встигла вона там опинитися, як виявилася втягнутою в черговий великий бій... (Так, історія цієї бригади починає мені нагадувати історію 17-ї танкової в перші шість-сім місяців повномасштабної російсько-української війни).
Дніпро... ЗСУ, схоже, просунулися досить далеко в південно-східному напрямку, щоб відрізати дорогу між Козачими Лагерями і Підстепним, десь між Пімою і Піщанівкою. Схоже, що це робиться для того, щоб "звільнити місце" на плацдармі для розгортання важкої техніки. росіяни відповідають авіаударами та артилерійськими обстрілами.
