Якщо НАТО хоче стати сильнішим, воно повинно зміцнити свій східний фланг не лише військами і технікою, але й інфраструктурою і виробничими потужностями.
Зараз Польща витрачає на військові потреби 4 відсотки свого ВВП, що вдвічі перевищує показник, встановлений для країн-членів НАТО. Здивовані? Не варто, зважаючи на невиліковно войовничий характер одного з наших сусідів.
Ми вже давно гостро усвідомлюємо російську загрозу. Останніми роками ми посилили наші можливості стримування, модернізувавши польські збройні сили. Ми прагнемо досягти повної енергетичної незалежності, відвикаючи від імпорту російського газу. Ми також значно посилили наш кіберзахист (Польща посідає перше місце в Національному індексі кібербезпеки 2024 року як світовий лідер у запобіганні кіберзагрозам).
Основна мета всіх цих заходів – уникнути ще однієї Бучі, цього разу на околиці Варшави.
Геноцидна агресія росії проти України лише прискорила зусилля Польщі щодо посилення власної безпеки і довела правоту кількох країн Центральної Європи у своїй оцінці згубних неоімперських амбіцій путіна.
Ми рішуче і послідовно збільшуємо наші військові витрати не тому, що маємо побоювання щодо довіри до НАТО. Навпаки, ми твердо віримо у священний характер Вашингтонського договору (і його вирішальної статті V) і довіряємо нашим союзникам. Ми не маємо жодних сумнівів у тому, що в разі потреби всі вони хоробро і беззастережно захищатимуть Варшаву, Таллінн і Прагу, так само як ми готові захищати Берлін, Париж і Гельсінкі. НАТО зараз сильніше, згуртованіше і безпечніше, ніж це було десять чи двадцять років тому. НАТО – ядерна сила, і російські звичайні війська не можуть зрівнятися з нашими.
Більше того, з приєднанням Фінляндії та Швеції Альянс розширився не лише фізично. Якщо ви шукаєте справжніх Putinversteher (тих, хто розуміє путіна), ви знайдете їх у Скандинавії. Вони розуміють путіна так, як його треба розуміти.
Тим не менш, Польща озброюється. Чому? Тому що ми хочемо подавати приклад і заохочувати наших партнерів по НАТО дотримуватися своїх зобов'язань і відповідно збільшувати власні оборонні бюджети.
Простіше кажучи, ми не можемо покладатися лише на складні системи командування й управління, передові комунікаційні мережі, сервери та ноутбуки. НАТО потребує більше техніки: танків, винищувачів, гелікоптерів, бронетехніки, мінометів, безпілотників і набагато більше боєприпасів.
З моменту свого створення у 1949 році Північноатлантичний альянс був організацією військово-політичного характеру. Протягом десятиліть, особливо після розпаду Радянського Союзу в 1991-го, економічний вимір організації значною мірою нехтувався. З часом деякі члени НАТО стали залежними від сировини, що імпортується з росії. Західні компанії інвестували значні кошти (і нерозважливо) в російську федерацію, державу, яка постійно порушувала права людини, переслідувала опозицію і вбивала дисидентів.
Навіть після війни в Чечні, вторгнення в Грузію, анексії Криму та жорстокої інтервенції в Сирії колишні голови урядів і міністри з країн НАТО охоче приймали вигідні пропозиції роботи від "Газпрому", "Лукойлу" і "Роснєфті". Тим часом росія успішно посилювала свій вплив на європейські економіки, створивши широку мережу зловісних ділових зв'язків.
На щастя, зараз ситуація змінюється, повільно, але неухильно. Економічний "союз" Заходу з росією має бути остаточно і безповоротно розірваний, а країни НАТО повинні посилити промислове співробітництво.
Польща, природно, відіграватиме життєво важливу роль у цій трансформації. Як країна, що межує з білорусю, Калінінградським ексклавом і Україною, а також має потужну промислову базу, на якій розташовані десятки оборонних компаній зі Сполучених Штатів і Європи, Польща приречена стати регіональним центром військового виробництва. У цьому контексті географічне розташування Польщі, а також її розгалужена мережа автомобільних і залізничних сполучень мають вирішальне значення. Так само, як і наш досвід у сфері логістичних операцій, набутий і відточений за останні два роки війни в Україні.
Якщо НАТО хоче стати сильнішим, воно повинне зміцнити свій східний фланг не лише військами і технікою, але й інфраструктурою і виробничими потужностями. Це логічно, економічно ефективно, перспективно і є найкращою інвестицією в безпеку вільного світу.
Джерело: National Interest
