Президент Франції Еммануель Макрон проґавив свій шанс щодо України, вважає видання Politico. Зіткнувшись з нарощуванням військової присутності росії та її подальшим вторгненням до свого сусіда, Макрон пірнув у кролячу нору безрезультатних переговорів з владіміром путіним. У момент, коли він міг стати до керма як лідер Європи, французький керманич прорахувався і не зміг перехопити політичну ініціативу.
Натомість у Європі саме такі люди як євроскептик британський прем'єр Борис Джонсон взяли на себе ініціативу зі згуртування навколо підтримки президента Володимира Зеленського та надання йому зброї. У той час як Джонсон був героєм у Києві, нагадує Politico, Макрон розлютив українців, наполягаючи на тому, що путіна не можна принижувати, і припустивши, що москва заслуговує на "гарантії безпеки". За словами французького президента, Україна "цілком ймовірно, перебуває в десятиліттях" від вступу до ЄС.
Але відтоді в Парижі відбулися кардинальні зміни. Макрон підхопив мантію одного з найсильніших союзників України, пообіцявши підтримку "до перемоги", прагнучи бути лідером в таких питаннях як членство в НАТО і військова підтримка. І це на тлі занепокоєння європейців зменшенням підтримки з боку США та зростання загроз від потенційного президентства Дональда Трампа.
"Макрон був зациклений на ідеї відігравати роль посередника між путіним і Зеленським. А це означало, що він був надзвичайно обачним, коли йшлося про постачання зброї, – цитує Politico Франсуа Хейсбура, старшого радника Міжнародного інституту стратегічних досліджень. – Але на початку цього року він нарешті зрозумів, що путін водить його за ніс і не зацікавлений у переговорах".
Однак французькі дипломати стримані у висловлюваннях і просто зазначають, що президент "прояснив" свою позицію щодо України.
Politico запевняє, що найбільше французи відійшли від своєї давньої позиції у питанні розширення ЄС. Окрім позиціонування щодо війни в Україні Франція зараз шукає нових союзників, хоче очолити процес розширення і бореться за майбутні процеси функціонування розширеного Євросоюзу. За зачиненими дверима в Парижі та за його межами відбувається бурхлива дипломатична діяльність. Французький уряд проводить консультації і тестує червоні лінії напередодні великої промови Макрона, яку він має виголосити на початку наступного року, виклавши свої амбіції щодо розширення, яку вже охрестили "Сорбонна-біс", за словами кількох французьких чиновників, посилаючись на політичну промову Макрона, виголошену ним у Сорбонському університеті 2017 року.
Зміна поглядів. У Франції розуміють, що розворот в бік України відбувся запізно
Politico нагадує, що протягом кількох місяців після повномасштабного вторгнення росії в Україну французький президент коливався у виборі лінії щодо росії. путін був особистістю, яку він намагався зрозуміти. В інтерв'ю журналу The Economist у 2019 році Макрон змалював картину того, що логічний путін врешті-решт прийде до усвідомлення, що йому необхідно сформувати "проєкт партнерства з Європою". Це було наївне бачення мислення путіна, яке недооцінювало історичну першість українського питання.
У грудні минулого року розворот Макрона став більш очевидним. Він виступив з рішучою промовою, в якій заявив, що підтримуватиме Україну "до перемоги". Хоча лише кількома тижнями перед тим стверджував, що Захід повинен надати росії "гарантії безпеки".
У травні цього року Макрон натякнув на нове усвідомлення, заявивши у Братиславі представникам Центральної та Східної Європи, що, на його думку, Франція "іноді втрачала можливості" і не прислухалася до їхніх спогадів про радянську жорстокість.
Того ж місяця Франція надала Великій Британії дозвіл на експорт франко-британських крилатих ракет Storm Shadow до України, за яким послідували поставки французьких крилатих ракет великої дальності SCALP-EG. На думку Гейзбурга, це був вирішальний сигнал, адже Франція робила те, від чого досі відмовлялися США.
Але попередні дипломатичні серенади Макрона щодо путіна залишили свій осад. За словами французького дипломата, Макрон "вистрілив собі в ногу", занадто багато заграючи з москвою, заявивши журналістам, що "росію не можна принижувати". У перші місяці війни "це затьмарило те, що ми робили, військову підтримку, європейську єдність", – зазначив дипломат, який, як і інші цитовані Politico дипломати, побажав залишитися анонімним аби мати можливість відверто проговорити делікатні питання. Інший співрозмовник Politico з французьких дипломатичних кіл висловився більш прямолінійно: "Макрон проґавив свій "черчиллівський момент".
Видання вважає, що уряд Макрона зараз бореться на кількох фронтах на користь України: розширення ЄС, військова підтримка та НАТО. Цього місяця Париж оголосив про початок переговорів з Києвом щодо підписання двосторонньої угоди про безпеку після саміту НАТО у Вільнюсі.
"Ми не наївні, ми зробили великий крок..., але ми не обманюємо себе ніби люди подумають, що Франція змінилася за одну ніч", – зауважив третій співрозмовник Politico.
Прискорення розширення. Але Франція потребує підтримки
Ще у 2019 році Макрон виступав проти початку переговорів про членство з Північною Македонією та Албанією.
"Франція ніколи не виступала проти розширення, але завжди була обережною в цьому питанні, – сказала Джорджина Райт, директорка з питань Європи в паризькому Інституті Монтеня. – Франція завжди говорила, що ЄС повинен поглиблюватися, перш ніж розширюватися, тому що існував страх, що його розширення стане більш дисфункціональним".
Але в нещодавній промові Макрон закликав до "сміливості" у прийнятті розширення, висунувши ідею "різношвидкісної Європи", щоб продовжити рух до більшої інтеграції.
Для Франції ці зміни також суперечать усвідомленню того, що Балкани і Молдова, а не лише Україна, перебувають на передовій гібридної війни проти росії.
"Існує реальне усвідомлення того, що ми знаходимося напередодні історичного моменту, подібного до падіння Берлінської стіни, з новою хвилею розширення ЄС..., що допоможе стабілізувати континент", – вважає Бенджамін Хаддад, член парламенту від партії Макрона "Відродження".
Але така зміна думки, пише Politico, може також зводитися до жорсткого політичного розрахунку. Початкові дипломатичні ініціативи Франції щодо путіна відштовхнули країни Центральної та Східної Європи. У зв'язку з розмовами про зміщення центру тяжіння на схід, Франція потребує підтримки поза межами своїх традиційних союзників, таких як Німеччина, Італія та Іспанія, якщо вона хоче вплинути на зміни, які зараз вважає неминучими.
Політизація. На полі бою з популістами
З наближенням європейських виборів наступного року Франція готується до битви протилежних поглядів: між єврофілами, які стверджують, що ЄС захищає громадян, і популістами, які акцентують увагу на недоліках Союзу.
У Франції, де ультраправе "Національне об'єднання" лідирує в опитуваннях, а колишній президент Ніколя Саркозі нещодавно скептично висловився щодо амбіцій привести Україну до ЄС – позиції, яку до нього займали кілька французьких політичних важковаговиків, що виступали проти розширення, – боротьба, як очікується, буде жорсткою.
Хаддад каже, що його табір стверджуватиме, що ЄС, навіть розширений, захистить громадян від світових потрясінь: війни в Україні, "хижого Китаю" і можливого президентства Трампа. "Якби ультраправі були при владі... росія окупувала б всю Україну", – сказав він.
Але є те, що також може підірвати нове прагнення Макрона, – це те, що Хейсбург називає "спокусою посередництва", додавши, що французький президент не згадав про політику Франції щодо Тайваню під час візиту до Пекіна, намагаючись змусити Китай відігравати роль посередника у відносинах з росією.
"Ця спокуса змушує наших партнерів бути скептичними, незважаючи на реальні і глибокі зміни [у Франції], побоювання, що ми можемо повернутися на старі шляхи", – додав він.
Джерело: Politico
