Підкуп
На подвір’ї уманської школи №11, де розташована одна з виборчих дільниць 200-го округу, порожньо, тільки студент Олександр Дембіцький знервовано чекає на прибуття міліції. Він записав на камеру мобільника, як секретар ДВК передає йому чотириста гривень. Мовляв, від Партії регіонів - просто так. Гроші він узяв, але передумав і повернув: "Я вважаю, що це підкуп. Хочу, щоб вибори в цій країні пройшли чесно".
На виборчій дільниці
Співробітник міліції лише склав протокол і пожалівся: "У нас, як то кажуть, ж… в милі – з однієї дільниці на другу".
- Загалом Умань – спокійне місто? – запитуємо правоохоронця.
- Якщо порівняти з Маньківкою, то Умань – Чикаго, - сміється він. І раптом серйозніше: - Поможіть розкрити преступленіє: мамаша викинула ребйонка в мусорний бак. Получається, тіло як із морозилки витягнуте. Те, що ви тут знімаєте – єрунда по сравненію з тим, що відбувається. Оце сюжет!
Війна
Умань живе в темпі провінційного адажіо, який прискорюється хіба що на час єврейського Нового Року. Або виборів.
- Йде війна за Умань, - каже журналіст Герман Рахматулін. Він перепрошує, що не поголився перед зустріччю з нами – в будинку вимкнули електрику. Це не єдина комунальна проблема Умані: водопостачання тут погодинне, а тарифи найвищі в Україні.
Три з чотирьох шпальт своєї газети "Уманський час" Герман Мазгарович віддав під політичну агітацію киянину-самовисуванцю Павлові Костенку, члену партії "Батькіщина": "Толкова, порядна людина, займався організацією Євро-2012, підготував нашу збірну до олімпіади в Лондоні".
Офіційного висуванця "Батьківщини" Максима Полякова Рахматулін ганить: "У нього настільки чорна біографія! У молодості керував молодіжкою Партії Регіонів, працював у їхньому штабі, був у литвинівців, якось потрапив до “Фронту Змін”. У 2010 році він поливав брудом Тимошенко, а пройшовши від “Фронту Змін” до міськради, голосував з регіоналами. Руки я йому не подам за ту гидку позицію!".
В місцевому магазині
На книжкових полицях у Германовому кабінеті бачимо священні книги. "Чому я тут тримаю Біблію, Тору? Бо це першоджерела, - пояснює він. – А в Корані шукаю мудрі висловлювання. Коли я приходжу до церкви, стою майже посередині й звертаюся безпосередньо до Бога". Колишній військовий, татарин за походженням, Герман ставиться до місцевих священнослужителів скептично. "Коли їхали сюди, зауважили великі білборди? Там Антон Яценко з іконою, а поруч – архієпископ Уманський і Звенигородський Пантелеймон, який за нього агітує".
Бики й молоко
Із мажоритарником-самовисуванцем Андрієм Дикуном зустрічаємось в офісі його консалтингової фірми. Він розповідає про своє ноу-хау – молокоавтомати. Два таких уже працюють в Умані. Він – президент асоціації виробників молока, прагне лобіювати інтереси українських аграріїв у Верховній Раді. В Андрієвому офісі на час виборів знайшли притулок журналісти та опозиційні активісти, які об’єднались проти Антона Яценка, колишнього нардепа з Блоку Юлії Тимошенко, а тепер кандидата від Партії регіонів. Тиску з боку влади Дикун не боїться:
- Вони тупі. Ви бачили наш офіс? Це столи й ноутбуки. Наші сервери стоять у Голландії. Податкова прийшла, забрала ноутбуки, а ми завтра купили нові, підключилися й працюємо.
Йдемо до виборчого штабу Партії регіонів, сподіваючись побачити кандидата від влади на власні очі. Сучасна будівля, поруч багато авт, у вестибюлі походжають двоє "беркутівців". Керівник штабу відмовляється від будь-яких коментарів і застерігає: жодних фотозйомок. Проте один із партійців, Володимир Роговий, таки виходить перекинутись словом. Високий, міцної статури, з сивиною. До конкурентів Антона Яценка він має чимало претензій – один із них, каже, колишній бандит, а висуванець "Батьківщини" Максим Поляков поганий сусід. "Я йому кажу: ти в під’їзді живеш десяток років і ні з ким не здороваєшся!".
Максим Поляков привітно зустрічає нас біля міського штабу "Батьківщини". Він елегантно вбраний, позаду нього десяток іномарок – це мобільні групи на яких активісти виїжджають на проблемні дільниці. "Вибори вкрай брудні. Вчора ми впіймали три групи, які роздавали по 400 гривень від Антона Яценка. Виявили фальшиві посвідчення луганських спостерігачів, їх упіймали - протокол – у міліцію". Киянин-тимошенківець Костенко, за словами кандидата, пішов на вибори в Умані теж за домовленістю з Яценком, щоб відтягнути голоси прибічників опозиції.
Сусіднє містечко Христинівку тут жартома називають "американським селом". "Провів воду, зробив освітлення, а коли їде снігозбиральна машина, то мер позаду стежить, чи все гаразд", - розповіли нам в Умані про досягнення тамтешнього мера Миколи Наконечного. Жінка в маршрутці каже просто: "Голосуватиму за бика"; Наконечного тут часто звуть "христинівським биком". Чи то за кремезну статуру, чи за бурхливу молодість.
Мешканці Христинівки вихваляють Наконечного. Поруч у липовій алеї походжає студентка, яка проводить екзит-пол: майже сто відсотків опитаних проголосували за тутешнього кандидата. Тим часом отримуємо дзвінок від уманської журналістки Олени Марченко. Вона розповідає, що кандидат-мажоритарник Богдан Хмельницький із активістами штурмують офіс фіктивного екзит-полу "Garno Ukraine", який начебто працює на Яценка і має на меті зрив виборів там, де провладний кандидат програє. У нашої студентки на бейджику написано "ТЗОВ Garno Ukraine, Луганськ".
Вперше і востаннє
Неподалік університету садівництва в Умані бачимо групу студентів. Вони вперше йдуть на вибори. Виявляється, волевиявлення студентів контролюють куратори груп, які потім звітуватимуть перед своїм керівництвом. Виконувач обов’язків ректора Олена Непочатенко пояснює: "Президент сказав, що виборець має проявити свою активну громадянську позицію, прийти на дільницю та проголосувати, от ми й слідкуємо". Ситуація не викликає в студентів жодного спротиву: якби не вказівка згори, вони без докорів сумління проігнорували б ці вибори.
Смска про підкуп на виборах
Поблизу виборчої дільниці, розташованої в університеті, зустрічаємо 91-річного дідуся. Микола Олексійович за своє життя не пропустив жодних виборів, навіть під час війни. Але ці ризикує пропустити – без попередження старенького включили до списку виборців, які мають голосувати вдома. "Я пояснював, що мені 91 рік і я прийшов на дільницю голосувати, але їхні списки їм важливіші!", - обурюється він. Голосуватиме за комуністів.
Дільниця № 710956 – це одноповерхове приміщення курсів цивільної оборони на вулиці Жовтневої Революції. В переддень виборів голову цієї ДВК зняли з посади через підкуп. У дільниці за спостерігача депутат міськради від Партії регіонів. Він ділиться своєю ініціативою: "Вирішили подарувати цукерки тим, хто вперше голосує, підсолодити життя, так би мовити".
На виході дві студентки з бейджиками "Garno Ukraine". Чоловік, який щойно проголосував, вибору не приховує – Наконечний і "Свобода". "Маєш інші варіанти? Тягнибок пройде – буде якесь протівостояніє, колотити їх буде". Пенсіонер нарікає на політичну апатію: "Тут людей товкли триста літ під чужим ігом, страх уже в генах, розумієш?".
Рушник
Вартість проїзду в уманській маршрутці – як у столиці. Перевізник тут один, конкуренції немає, але на час виборчої кампанії Антон Яценко організував пільгові рейси. Поруч сидить вагітна жінка й нарікає на зависоку вартість пологів: "Дам тисячу, більше не маю". Середня зарплата в Умані – півтори тисячі гривень.
Селяни з городиною та крамарі створюють стихійну торгову алею, яка веде повз Свято-Миколаївський собор аж до пам’ятника Котовському
Більшість маршруток в Умані йде через базар. Він працює у вівторок, п’ятницю та неділю. Селяни з городиною та крамарі створюють стихійну торгову алею, яка веде повз Свято-Миколаївський собор аж до пам’ятника Котовському. Продавці після роботи поспішатимуть на вибори: жінка, що продає яблука і груші, голосує за "Батьківщину"; бабуся, в якої купуємо пекучий перець, – за "регіони", а пасічник натякає на "Свободу". Чоловік, що продає молоко, голосуватиме за комуністів. Він критикує ініціативу Андрія Дикуна – молокоавтомати: "Там ціна сім гривень, а я продаю за 5.50! Натуральне молоко!". Обурюється, що селяни змушені здавати молоко по дві гривні за літр.
Фотографуємо служницю, яка рачки розстеляє червону килимову доріжку. "Бо зараз приїде владика Пантелеймон", – пояснює добродушна бабуся, яка збирає пожертви. Одна з парафіянок обурено запитує, чи маємо дозвіл на зйомку: "Надо імєть благословєніє от батюшки, іначе вам це не піде на пользу!".
Навпроти колишнього модернового готелю "Лондон" поміж лахміття надибуємо справжній вишиваний рушник. "Моя бабка вишивала його у 1925 році перед тим, як вийти заміж. Я його зберегла, тут домоткане полотно й саморобні нитки з натуральними барвниками. А орнамент западенський, так вона захотіла. Фотографірувати запріщаю!", - каже жінка, що оцінює родинну реліквію у п’ятьсот гривень.
Кайдашева сім’я
Влад Риндюк, керівник ГО "Народна пам’ять Уманщини", в минулому очолював виборчий штаб одного з місцевих політиків і навіть мусив переховуватись через публікацію, спрямовану проти опонента свого роботодавця. Тепер він займається пошуками загиблих воїнів, їхньою ідентифікацією та перепохованням з усіма почестями. В урочищі Зелена Брама під Уманню загинуло близько сорока тисяч радянських солдат, удвічі більше взяли в полон. Влад розповідає про знахідки звідтіля. Розглядаємо солдатські дрібнички: німецька губна гармоніка та медіатор від гітари радянського солдата. Тримаємо в руках пістолет-кулемет Дегтярьова. А ось вміст портсигара – наполовину скурена газета "Призыв родины". Поруч за склом фотографії. На одній із них молодий хлопець: "На прізвище Кайдаш. Це з його батьків Нечуй-Левицький писав славнозвісну Кайдашеву сім’ю".
У сусідньому залі експонують ікону, з якою Яценко зображений на білбордах. На першому поверсі музею розглядаємо дрібнички втраченої міської культури Умані: стереоскоп, фотоапарат, дитячі іграшки, що належали родині Суків, підданих Австро-Угорщини. Вони заховали свої речі у 1918 році в надії повернутись. Знайшли їх лише 2009-го, розбираючи будинок на вулиці Ленінської Іскри.
До рідної Умані приїхав голосувати казкар і учасник музичного гурту "Вій" Сашко Лірник. Він сам іде в депутати – самовисуванцем на Вінниччині. Зустрічаємось із Сашком у знаменитому парку "Софіївка". На ньому футболка з написом "студентська революція на граніті".
- Уманчани дулю в кишені тримають, - каже він. – Хоча справа не в тому, хто як голосує, а в тому, хто як рахує. Тут гайдамацький дух є, ми готові піднятися, тільки немає за ким.
Пам’ятник гайдамацькому повстанню, спроектований Іваном Гончаром, досі не зведений – на місці, де він має постати, лише камінь.
Святиня
"Ґонта і Залізняк погубили тисячі євреїв, - розповідає журналіст Рахматулін, - вони ще з тих пір нас ненавидять. Ви уявляєте, в хасидському районі половина нерухомості не наша. Мер Бодров на цьому пасеться, він мільйонером став. Євреї називають його золотим хлопчиком не тому, що хороший, а тому, що дорогий". Левова частка грошей, які привозять до Умані хасиди, за словами тутешніх мешканців, потрапляють до кишень можновладців.
До хасидського району веде стежка з битої цегли. Річка захаращена пластиковими пляшками. На вулицях порожньо, український стяг заплутався за флагшток. Неподалік єврейська крамниця з книгами й сувенірами. Молодий єврей із Нью-Йорка привітно запрошує пройти на могилу духовного провідника хасидів Раббі Нахмана.
Приміщення святині – це великий хол, сполучений з меншою залою, де розташована книгозбірня. Там зберігаються священні книги. Жінки й чоловіки входять окремо. Пояснюючи, що це – священне місце для Ізраїлю, діляться збіркою із Псалмів Давида. Хасид Джош каже: "Тут відчуваєш духовне піднесення й намагаєшся очиститись від гріховного".
Хасиди розповідають нам власну версію походження назви "Софіївка", відмінну від загальновідомої історії Софії Потоцької. Мовляв, Софія була єдиною донькою місцевого пана, життя якої він віддав за порятунок тисяч євреїв. Під кінець розмови Джош із Флориди ділиться своїми планами придбати тут будинок і додає: "раббі Нахман мав мрію, аби вся Умань стала єврейською".
Порочна арифметика
На виборах у 200 окрузі переміг регіонал Антон Яценко, отримавши майже тридцять тисяч голосів. "Христинівський бик" Микола Наконечний набрав майже двадцять три тисячі, а за Максима Полякова від "Батьківщини" віддали свої голоси сімнадцять з половиною тисяч. Киянин Павло Костенко здобув майже дев’ять тисяч. Напередодні виборів у місті поширили листівки з закликом голосувати за Полякова й Костенка одночасно.
Запитуємо одного з уманських регіоналів, що буде після виборів. "Буде луччє. Ти був заграницею? Так. Ти бачив там стабільность, панятность, да?..."
Волевиявлення в Умані купували за чотириста гривень. Пам’ять – бабусин вишиваний рушник – продається за п’ятсот. "А дівчину можна на ніч запросити?", - обережно запитуємо в таксиста. "Двісті гривень", - преспокійно відповідає він.
Цей текст написано в межах Школи політичного репортажу, яка є навчальним проектом магістерської програми з журналістики Українського католицького університету за фінансової підтримки програми "Український медійний проект" ("У-Медіа") міжнародної неурядової організації Інтерньюз.
Фото Богдана Ворона
Надія Калачова, Богдан Ворон
