"російська пропаганда, на жаль, проникла в Сполучені Штати, і вона інфікувала значну частину бази моєї партії". Це визнання голови Комітету у закордонних справах Палати представників Конгресу США від республіканців Майкла Маккола через кілька днів підтримав голова Комітету з питань розвідки Майкл Тернер. "Це абсолютна правда, ми бачимо, як безпосередньо з росії намагаються замаскувати антиукраїнські та проросійські меседжі, деякі з яких ми навіть чуємо, як вони виголошуються в залі засідань Палати представників", – цитує Майкла Тернера редакторка Мона Чарен у статті в The Bulwark.
Серед неправдивих тверджень, які повторюють члени Конгресу від Республіканської партії, є думка про те, що війна в Україні насправді є боротьбою між НАТО і росією. "Звичайно, це не так. У тій мірі, в якій ця пропаганда вкорінюється, нам стає все важче сприймати її як битву між авторитарним режимом і демократією", – зазначив Тернер в інтерв'ю CNN.
Ще більше ускладнює чітке бачення реальності присутність у Республіканській партії таких тупоголових, як сенатор Томмі Тубервіль, який в ефірі радіошоу в Алабамі заявив, що "путін на висоті", зневажаючи при цьому повідомлення американських ЗМІ про поведінку росіян. "Пропагандистська медіамашина тут продає все, що тільки можна, щоб нашкодити росії", – заявив він. Можливо, Тубервілль є найбільш тьмяним прихильником путіна на Капітолійському пагорбі, але навряд чи він самотній.
Минуло два місяці відтоді, як Сенат ухвалив (з них 22 республіканці проголосували "за") законопроєкт про зовнішню допомогу на суму 95 мільярдів доларів, що включає 60 мільярдів доларів для України. Палата представників, контрольована республіканцями, навпаки, була паралізована. Подейкують, що спікер Майк Джонсон, очевидно, під впливом брифінгів на високому рівні, які він отримав відтоді, як прийшов до влади, змінив свою позицію і хоче схвалити допомогу. Але Джонсон є лідером, або принаймні є титулярним головою Конгресу, з партії, яка містить пристрасне "путінське крило", і тому він вагається. Цього тижня Володимир Зеленський попередив, що Україна програє війну, якщо допомога не буде схвалена. Проте Джонсон прямує не до Києва, а до Мар-а-Лаго.
Зупинимося на цьому на мить. Республіканська партія зараз готова дозволити хороброму, демократичному союзнику бути переможеним силою, яку останній притомний кандидат у президенти від Республіканської партії називав "без сумніву, нашим найбільшим геополітичним ворогом номер один". Одна з членкинь Конгресу пообіцяла внести резолюцію про звільнення спікера, якщо Джонсон поставить на голосування питання про допомогу Україні. А розважальне крило консерватизму – найбільш кричуще, таке як Такер Карлсон – перейшло в режим повного постачальника для колишнього полковника КДБ у кремлі.
Варто дослідити, як Республіканська партія, партія гасла "Містере Горбачов, знесіть цю стіну", стала партією, яка зараз довірливо торгує кричущою російською дезінформацією, заграючи зі зрадою важливого союзника, разом з усіма своїми принципами.
Певною мірою зовнішньополітичні уподобання людей є відображенням їхніх внутрішніх поглядів. В останні роки Холодної війни велика кількість лібералів і демократів більше симпатизували лівим режимам, таким як Куба (див. Берні Сандерс) і Нікарагуа (див. Майкл Гаррінгтон), ніж консерватори та республіканці. Я написала книгу про ліберальну м'якість по відношенню до лівого авторитаризму, і вважаю, що нова книга Джейкоба Хайльбрунна робить схожі дослідження про толерантність консерваторів до правих диктаторів. Безумовно, деякі консерватори були більш схильні, ніж будь-які ліберали, до м'якого ставлення до Південної Африки, оскільки вона сприймалася як союзник у Холодній війні. З іншого боку, республіканські адміністрації підштовхували союзників до того, щоб вони навели лад із корупцією, демократичними виборами та іншими питаннями, де це було можливо (як, наприклад, у Сальвадорі).
Особливі вподобання Трампа та потреби його его відіграють головну роль у деградації Республіканської партії. Згадаймо 2016 рік, коли стало відомо, що росіяни зламали Національний комітет Демократичної партії. Щоб роздмухати цю руйнівну подію, фокусники Fox News почали вигадувати історію про компанію Crowd Strike, яка задокументувала злам, стверджуючи, що сервери були таємничим чином переміщені в Україну, щоб ФБР не могло їх дослідити. У своїй сумнозвісній телефонній розмові із Зеленським Трамп витягнув цю розвінчану вигадку і попросив президента України, який тоді вже воював з росією на Донбасі, зробити йому послугу, перш ніж він надасть зброю, схвалену Конгресом.
Трамп: "Я хотів би, щоб ви з'ясували, що сталося з усією цією ситуацією з Україною, про яку кажуть у Crowd Strike... Гадаю, у вас є хтось із ваших багатих людей... Сервер, кажуть, в Україні. Я хотів би, щоб генеральний прокурор зателефонував вам або вашим людям, і я хотів би, щоб ви докопалися до суті".
Це було божевілля. Як стало зрозуміло зі звіту Мюллера, ФБР дійсно отримало всі дані про злам DNC. Не було жодних доказів того, що сервери були перенесені в Україну, і в будь-якому випадку фізичний контроль над серверами був непотрібним. Але що повинен був сказати Зеленський? Він пообіцяв розібратися, як придворний божевільному королю: "Так, ваша величносте, ми розберемося, чому ваші капці перетворюються на зефір, коли заходить сонце".
Як розповіла авторці Фіона Гілл, Том Боссерт, перший радник Трампа з питань внутрішньої безпеки, намагався "мільйон разів" позбавити тодішнього президента США цього українського міфу, так само як і директор ЦРУ Джина Гаспел, директор Агентства кібербезпеки та інфраструктурної безпеки Кріс Кребс та багато інших, але безрезультатно. Це була, як зазначає Гілл, "занадто зручна вигадка".
Оскільки Трамп вважав, що будь-які натяки на те, що він отримав допомогу від росії, ставлять під сумнів його перемогу, він вхопився за ідею (можливо, прошепотівши її путіну під час однієї з їхніх численних приватних розмов), що так, іноземне втручання у вибори справді мало місце, але це Україна підтримувала Гілларі Клінтон, а не росія допомагала Трампу. Це правда, що друзі України звернулися до Клінтон, але чому б їм цього не зробити? Керівником передвиборчої кампанії Трампа був Пол Манафорт, платний агент Віктора Януковича, поваленого пропутінського українського лідера.
Трамп роками плекав свою недоречну образу. Нагадаємо, що коли путін розпочав повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року, першою реакцією Трампа було те, що це був "геніальний" крок.
Трамп: "Я зайшов вчора, там був телевізор, і я сказав: "Це геніально". путін оголошує велику частину незалежною. О, це чудово. Він використав слово "незалежна" і "ми будемо виходити, ми будемо входити і ми будемо допомагати підтримувати мир". Ви повинні сказати, що це дуже розумно".
Несоціопат сказав би, що це була груба агресія найгіршого ґатунку. Нормальний республіканець дотрампівського зразка був би обурений спробою зґвалтування мирного, демократичного сусіда.
Більшість республіканців не є соціопатами, але вони отримують накази від одного такого і відповідно налаштували свою совість. Теза, якою користуються Джей-Ді Венс і йому подібні, полягає в тому, що вони не можуть турбуватися про кордон України, коли американський південний кордон також піддається вторгненню. Звичайно, абсурдно порівнювати іммігрантів, які шукають роботу чи безпеку, з танками, бомбами та ракетами, але саме так сьогодні міркують республіканці. У будь-якому разі, вона виявилася порожньою, коли Байден і демократи запропонували надзвичайно суворий законопроєкт про кордони, щоб просунути допомогу Україні, але Республіканська партія його категорично відхилила.
Сліди росії простежуються на всій невдалій спробі республіканців оголосити імпічмент (у всіх сенсах цього слова) Джо Байдену. Їхній головний свідок Алєксандр Смірнов, який стверджував, що Хантер і Джо Байден отримали 5 мільйонів доларів хабара від компанії Burisma, був звинувачений у лютому в наданні неправдивих свідчень. Його джерелами, схоже, були високопоставлені росіяни.
Незалежно від того, чи йдеться про Україну, так звану корупцію Байдена або НАТО, путін, схоже, здійснив найуспішнішу операцію іноземного впливу в американській історії. Якби путін шантажував Трампа, важко уявити, як би він поводився по-іншому. І хоча все почалося з Трампа, це не закінчилося на ньому. Зараз путін має більше влади над Республіканською партією, ніж будь-хто інший, окрім Трампа. Пропагандисти Республіканської партії потурають вигадкам, які навіть багато росіян бачать наскрізь: Україною керують нацисти; росія – релігійна, християнська нація; росія бореться з "пробудженням".
Республіканці не стільки ізоляціоністи, скільки проавторитарні. Вони зробили з угорського президента Віктора Орбана ідеал і безсоромно поширюють російську дезінформацію. путін, мабуть, радісно потирає руки, – сумно констатує Мона Чарен.
Джерело: The Bulwark
