Минув ще один тиждень скромних успіхів українців, які продовжують наступати за різними напрямками територією, яку я починаю називати Центральним фронтом.
Так можна назвати ділянку фронту, що простягається на схід від місця розширення Дніпра і приблизно до міста Донецьк. Я позначив орієнтовне місцезнаходження Центрального фронту двома широкими чорними лініями на мапі DeepState, наведеній нижче.
За останні 10 днів це був район найбільш послідовних українських наступальних дій – і це має стратегічний сенс. Якщо українці зможуть просунутися вперед, то отримають змогу розділити російські війська в Україні на два угруповання, що не підтримують одне одного, і максимально послабити їх у Херсонській області.
Контрнаступ: "списуйте" Ка-52 і готуйтесь до більших руйнувань
Проблема, про яку вже багато згадувалося, полягає в тому, що росіяни зробили згадану ділянку фронту найкраще захищеною. А це означає, що українцям доведеться завдати значних втрат російським військам, перш ніж просунутись вперед. Схоже, що на початку цієї фази контрнаступу українці почали випробовувати міцність російських рубежів, просуваючи вперед деякі зі своїх підготовлених бронетанкових підрозділів. Швидко стало зрозуміло, що через широкий спектр засобів, якими володіють росіяни, обороняючись (міни, авіація, мобільне озброєння, артилерія тощо), ця тактика не принесе швидкої перемоги.
Відтоді українські війська перейшли до тактики "вступай у бій і знищуй". Просуватися помалу (хоча й набагато швидше, ніж росіяни, наприклад, навколо Бахмута), змушувати росіян висуватися, щоб зупинити українські сили або навіть контратакувати, і використовувати цю можливість для знищення вояків рф. ЗСУ муситимуть робити це протягом певного часу, поки російські сили не ослабнуть настільки, щоб можна було здійснити більше просування.
Отже, добре, що росіяни зараз спрямовують на цю боротьбу деякі зі своїх найкращих систем, що в них залишилися, такі як гелікоптер Ка-52. Якщо ви хочете прочитати трохи більше про цей гвинтокрил, пропонуємо ознайомитися із цим.
Ка-52 – одні з найпотужніших збройних засобів у російському арсеналі. Хоча, як і всі гелікоптери, вони дуже вразливі до протиповітряного вогню. росія має лише відносно невелику їхню кількість (здається, трохи більше 100, хоча досить важко отримати точні цифри).
Тепер, коли вони з'явилися, дехто в пресі драматично відреагував історіями про те, скільки шкоди вони завдали і ще завдадуть.
А потім, уявіть собі, українці почали збивати КА-52.
Це якщо коротко про те, що ми бачили і бачитимемо ще деякий час (і, мабуть, добре, що росія кидає в бій свої найсучасніші системи). Без контролю над повітрям і без можливості швидко просуватися вперед через вразливість власних сил, українцям доведеться знищити велику кількість російської техніки і солдатів. Чим більше вони зможуть обнулити найкращого російського арсеналу зараз, тим більше шансів на успішний контрнаступ у майбутньому.
Рикове: по-перше, це файно, а по-друге – нарешті
Позаминулої ночі (і навіть протягом останніх кількох днів) українці почали знищувати те, що схоже на великі російські склади боєприпасів, розташовані на відстані понад 100 км за лінією фронту. У цьому випадку атака була здійснена на об'єкт поблизу залізничної лінії в Риковому (Херсонська область). Ось короткий твіт про це від Ендрю Перпетуа (який, до речі, має чудовий картографічний ресурс про війну, який він нещодавно покращив і оновив – на нього точно варто поглянути).
Схоже, що це частина нової кампанії проти російських складів.
Такі атаки можуть суттєво вплинути на перебіг бойових дій. Логістика постійно була ахіллесовою п'ятою росії у цій війні, і з цієї ж причини вона завжди була пріоритетною ціллю для українців. Проблеми, з якими зіткнулися українські сили, полягають у тому, що росіяни вивели їх за межі дальності ураження боєприпасами GMLRS, якими володіє Україна (не ATACMS). Це сталося після того, коли ЗСУ влітку торік застосували HIMARS проти російських складів, завдавши останнім неабияких втрат.
Ці великі склади знаходились там місяцями, і це було дуже прикро бачити. Згідно з доктриною НАТО і США, вони мали б бути першими в черзі на знищення. Їх можна було б чітко ідентифікувати, але Україна була навмисно позбавлена можливості завдати удару по них. Цьому була присвячена одна з моїх найбільш гострих колонок у The Atlantic.
Стаття стала закликом надати Україні зброю великої дальності, необхідну для знищення російської військової та логістичної інфраструктури в Україні, яка на той час була поза зоною досяжності. Нарешті, з появою британської системи Storm Shadow (і, можливо, інших систем) і поліпшенням українських можливостей, таку інфраструктуру нарешті можна атакувати.
Це дуже важлива подія для України – шкода тільки, що така можливість не з’явилася декількома місяцями раніше. Проте, як і у випадку зі знищенням КА-52, це все є складовою того, що може стати успішним контрнаступом.
санкт-петербург: "все йде за планом", але санкції мають значення
Це був тиждень петербурзького економічного форуму, на якому виступав путін, і на якому були такі захоплюючі розваги, як ці кілька хлопців.
У своїй програмній промові путін багато говорив про економічну стійкість росії, намагаючись довести, що російська економіка добре пережила вплив міжнародних санкцій. Подібні аргументи регулярно повторюються за межами росії з боку прибічників ідеї про неефективність санкційної політики. Ось кілька прикладів.
Особисто я вважаю, що ці публікації спрямовані в неправильне русло: автори не розуміють, чому санкції настільки важливі і чому їх потрібно підтримувати. Мене не дуже турбує їхній вплив на спосіб життя в рф (я припускаю, що путін знайде спосіб захистити матеріальний добробут тих, хто має для нього найбільше політичне значення). Ні, санкції важливі тому, що вони доволі суттєво обмежують здатність росії відновлювати військову міць. Це відбувається двома шляхами – внутрішнім і зовнішнім.
На внутрішньому рівні мало що вказує на те, що росія здатна значно збільшити виробництво найсучаснішої військової техніки (наприклад, гелікоптерів Ка-52). Теоретично, через 16 місяців війни ми мали б побачити значне збільшення кількості нового російського озброєння, що з'являється на фронті. Натомість, все ще здається, що російська військова техніка – це здебільшого розконсервовані складські залишки. Це надзвичайно важливо – техніка зі складів старіша і гірше обслуговується (і скоро закінчиться). російські збройні сили стають дедалі слабшими в технічному плані, і цьому значною мірою сприяють санкції.
Якщо росія не може забезпечити себе самостійно, у неї є партнери (зокрема, Китай), які могли б задовольнити її ненажерливий попит на військову техніку. Однак поки що лише Іран (який сам працює під санкціями) виявив готовність надати значну підтримку. КНР все ще обгризає краєчок. Є ознаки того, що китайські компоненти потрапляють до росії, але готової військової техніки мало. Ви знаєте, чому так – Китай не хоче наштовхнутися на санкційні обмеження, оскільки він веде величезну кількість бізнесу зі США та Європою. Без загрози подібних обмежень КНР могла б набагато вільніше наводнювати росію зброєю.
Тож так, у розкішних бутиках москви і санкт-петербурга все ще можуть з'явитися модні сумочки, але поки санкції обмежують відновлення російської військової сили, вони відіграють важливу роль у наданні допомоги Україні.
