Крим 23 роки тому уже пережив один референдум – за його результатами півострів замість статусу області отримав статус автономії. Як і зараз, тоді кримські татари ігнорували цей плебісцит. Однак, його офіційно було визнано владою і Києва, і Москви (референдум відбувся ще до проголошення Україною незалежності).
Згодом місцевими сепаратистами чинилися спроби взагалі від’єднати Крим від України, зокрема через зміну Конституції АРК. Однак ці спроби присікалися ще на рівні кримської влади.
З часом довелося таки втрутитися Києву. В 1995 році український парламент змінив кримську Конституцію, забравши в ній посаду президента, який на той час був головним сепаратистом півострова. Тоді ситуація в Криму ставала дедалі більше неконтрольована - на вулицях кримських міст і селищ лунали постріли – контроль за ресурсами і грішми ділили кримінальні клани. Зростав також ризик громадянської війни.
Зараз від офіційного Києва в Україні чекають теж рішучих дій. Колишній прем’єр Криму часів Леоніда Кучми та голова Севастопольської державної міської адміністрації часів Ющенка, а нині народний депутат від УДАРу Сергій Куніцин поділився з iPress.ua своїм баченням наступних кроків влади щодо ситуації в Криму.
Сергій Куніцин. Фото: eimg.pravda.com.ua
Який у вас настрій перед майбутнім так званим референдумом в Криму – тривожний чи, можливо, відчай?
Не треба демонізувати референдум. Я маю відчуття, що насправді готові два різних протоколи. Який саме оприлюднять, залежить від ситуації у найближчі дні. Там же два питання: одне за Крим у складі України, друге – за Крим у складі Росії. Тут важливо, як розгортатимуться події в найближчі дні до референдуму. Якщо міжнародна спільнота дотисне Росію на вивід військ, то, очевидно, нам обнародують протокол про Крим в складі України на основі Конституції 1992-го року. Якщо не дотиснуть Росію, то буде позитивна відповідь на Крим у складі Росії.
Судячи з реакції Заходу і адекватності російського керівництва, сподіватися на вивід військ у найближчі дні вже є мало підстав. Уявімо, що після 16-го нам показують документ, де кримці висловилися за Росію. Що далі? Україна втратить Крим остаточно?
Ні. Я проти того, щоб посилати людям зараз месиджі, мовляв, якщо референдум відбудеться і на ньому проголосують за Росію, то значить, що ми втратили Крим. Цього категорично не можна робити. Треба постійно наголошувати, що це авантюра і повна дурня з юридичної точки зору. Тобто не визнавати цього референдуму. Я навіть у думках не допускаю, що ми втратимо Крим. Але треба наступати на всіх фронтах.
Авторитетні агентства посилаються на цифру, що 41% мешканців Криму хочуть бути в складі Росії. На вашу думку, це реалістичні цифри?
Враховуючи те, що людей зазомбували і залякали, можливо, таке і є. Але я впевнений, що явка буде низька. Люди залякані, сидять дома, тому реально менше половини кримчан піде на той референдум. Але, дуже ймовірно, що його організатори намалюють явку 70%. Вони вже про це натякають, що буде саме така явка.
Що залишається робити українцям і офіційному Києву? Лише сподіватися на міжнародну спільноту - замало.
Треба наступати на всіх фронтах, це має бути широкомасштабний наступ. Наступати в інформаційному, дипломатичному, військово-політичному, в економічному плані. Натомість, сьогодні дійсно основний вектор спрямований на те, що якийсь дядько з-за кордону нам допоможе. Багато рішень треба було приймати ще вчора
Міноборони має теж змінити тактику з мовчазної на наступальну?
Міноборони якраз робить нормальні кроки. Вперше за останні роки зарухалися війська, вперше за останні роки. Хай українська армія ослаблена, але пішов рух, є демонстрація бажання Міноборони захистити свою країну. Але на сьогодні ядро управління країни – це парламент. Тому Верховна Рада має динамічніше працювати у питання Криму, а не робити вихідні на тиждень.
Ну а в інформаційному плані як наступати? Українське телебачення відрізано, люди літнього віку інтернет не читають.
Є старі дідівські методи: листівки, газети. Нехай всі партії піднімуть свій актив, який працював з ними на останніх виборах, хай ходять роздають листівки і газети.
Сьогодні звичайні люди, в т.ч. і активісти Майдану пробують, часто безуспішно і з ризиком, потрапити в Крим, щоб підтримати військових та кримчан, які виступають проти російських військ. Чи є сенс в цих мандрівних революціонерах чи їх лише сприйматимуть як "понаїхавших бандерівців"?
Має бути армія миру, і що більше буде людей, то краще. Треба всім піднятися, хто не боїться. І запорізьким козакам, і простим людям. Армія миру має йти в Крим і хай тільки спробують стріляти.
А як йти, якщо там зустрічають з автоматами? Пароплавами, парашутами хіба що?
Ні, можна і машинами. Великою армією з місією миру. В руках з українськими прапорами, а не з дубинками та зброєю. Так, як в Бельбеку (аеродром в Севастополі – Авт.) наші беззбройні військові, які пішли назустріч озброєним солдатам лише з прапором в руках, посіяли неабияку паніку саме тому, що були без зброї.
Юрій Мамчур. Фото: AP
Тобто поодинці зараз їхати в Крим не варто як це зараз робиться?
Ні, треба армією, армією миру іти на Перекоп, як кажуть, за Перекопом землі нема ("за Перекопом земли нет", - популярна фраза в кримчан, які не хочуть жити ніде, крім Криму – Авт.)
А галичанам їхати? Галичан на Майдані в Києві було дуже багато, вони готові допомогти.
Краще без них (сміється – Авт.)
Якщо все-таки Крим вибере Росію і втратить українського туриста, чи можуть російські туристи врятувати туристичну галузь? Чи все таки це буде доля Абхазії?
Якщо там будуть військові, то і російські туристи не поїдуть. В Абхазію ж не їздять.
