Підхід адміністрації Трампа до своїх альянсів сколихнув Європу. Індо-Тихоокеанські партнери також мають підстави для занепокоєння.
Промова Джей Ді Венса шокувала європейських союзників на Мюнхенській конференції з безпеки, поставивши під сумнів відданість США європейській безпеці. Але в кулуарах заходу держсекретар США Марко Рубіо зустрічався з міністрами закордонних справ Японії і Південної Кореї.
Це була перша зустріч на високому рівні у тристоронньому форматі Японія-Південна Корея-США після того, як Дональд Трамп став президентом. Хоча три сторони підтвердили своє "непорушне" партнерство у спільній заяві, підхід нової адміністрації ставить його під сумнів.
Тристоронні відносини Японія-Південна Корея-США мають стратегічне значення. Вони дозволяють США та їхнім індо-тихоокеанським партнерам обговорювати регіональні виклики, спільно розробляти відповіді на провокації і демонструвати згуртованість.
Існують можливості для розбудови сильнішого потенціалу стримування та посилення інтеграції колективної оборони проти зростаючих загроз з боку Китаю, Північної Кореї та росії. Розвиток такої міністерської співпраці вимагає тихої, кропіткої і послідовної дипломатії.
Проте дипломатія та світогляд Трампа розглядають такі альянси як джерела потенційної короткострокової вигоди, а не довгострокової стратегічної цінності. А його адміністрації бракує дипломатичної ваги і політичної волі для продовження взаємодії, яка досі приносила користь тристороннім відносинам Японія-Південна Корея-США.
Тристороння співпраця за Байдена
Тристоронні відносини були невід'ємною частиною зусиль адміністрації Байдена, спрямованих на посилення присутності США в Індо-Тихоокеанському регіоні. Через мережу коаліцій адміністрація прагнула зміцнити існуючі двосторонні партнерства з міністерськими угрупованнями з метою розбудови колективного потенціалу в безпековій та не безпековій сферах у регіоні.
Три цілі спонукали Вашингтон до зміцнення тристоронніх відносин між Японією, Південною Кореєю і США. Першою була інтеграція двох своїх найближчих регіональних союзників, яким було важко співпрацювати з питань безпеки через давню ворожнечу і різні стратегічні пріоритети. Друга – продемонструвати, що Америка повернулася до співпраці із союзниками після одностороннього порядку денного "Америка понад усе" першого терміну Трампа. Третя – підштовхнути Південну Корею до прийняття більшої міжнародної ролі, оскільки історично її увага була зосереджена на екзистенціальній загрозі з боку Північної Кореї.
Міцні двосторонні зв'язки між Сеулом і Токіо є центральним елементом тристоронніх відносин. Раніше напруженість у відносинах між ними була найбільшою перешкодою для партнерства.
Ситуація почала змінюватися 2022 року, коли президентом Південної Кореї став Юн Сок Йоль. Для нього зміцнення альянсу зі США та нормалізація відносин з Японією були ключовими для майбутньої стратегічної позиції його країни. Подальша готовність відповісти взаємністю з боку тодішнього прем'єр-міністра Японії Фуміо Кісіди означала, що умови дозріли для відновлення американського поштовху до тристороннього співробітництва.
Нова ера тристоронньої співпраці була започаткована на саміті у Кемп-Девіді в серпні 2023 року. Відтоді тристоронній механізм сприяв нормалізації японсько-південнокорейських відносин, дозволив Сеулу відігравати більш повноцінну роль у регіоні й привів до більшої стратегічної узгодженості політики трьох партнерів щодо Північної Кореї і Китаю.
Лише за два роки посадовці з питань безпеки і оборони з трьох сторін зустрічалися щонайменше 80 разів на всіх рівнях влади, і три країни провели перші багатопрофільні військові навчання. Ще більше діалогів було проведено з метою зміцнення економічної, фінансової, технологічної та міжлюдської співпраці.
Перешкоди для тристоронньої співпраці за Трампа
Повернення Трампа до Білого дому ставить під загрозу тристоронню співпрацю з двох причин.
По-перше, на відміну від Байдена, Трамп розглядає альянси як залежність, яку можна використовувати для отримання максимальної вигоди для реалізації своєї програми "Америка понад усе". Тристороння співпраця намагатиметься прорватися крізь нестабільність і непослідовність двосторонніх вимог, що надходять від президентства Трампа не до одного, а до двох союзників.
Розбіжності щодо розподілу витрат на утримання американських військ у Японії та Південній Кореї, їхнього торговельного балансу зі США, планів Трампа щодо взаємних тарифів та військових витрат – усе це може вплинути на тристоронній механізм.
Те, як Трамп поводитиметься з Північною Кореєю, Китаєм і росією, також може підірвати тристоронню співпрацю. Стратегічні розбіжності почали з'являтися вже в Мюнхені.
Міністри закордонних справ Японії та Південної Кореї спільно говорили про взаємозв'язок євроатлантичного та індо-тихоокеанського театрів безпеки, зазначивши, що характер мирного врегулювання в Україні безпосередньо вплине на безпеку в Східній Азії. Команда Трампа тим часом не пішла далі того, щоб підкреслити, що розглядає ці два театри як однозначно окремі.
Схильність Трампа до прямих контактів з автократичними лідерами, щоб продемонструвати свою здатність укладати найкращі угоди, також призведе до обмеження основних цілей і способу функціонування тристоронніх переговорів, зокрема "зобов'язання консультуватися" узгодженого в Кемп-Девіді.
По-друге, готовність США виступити посередником між Японією та Південною Кореєю раніше створювала простір на тлі історичної ворожнечі та спірних політичних питань між двома країнами.
За участі США відносини між Японією і Південною Кореєю можуть бути побудовані на більш стратегічних засадах, де вони можуть зблизитися. Опитування також свідчать про сильну внутрішню підтримку в обох країнах співпраці у сфері безпеки за участі США задля стабілізації Корейського півострова і стримування посилення Китаю.
Однак, на відміну від своїх попередників, Трамп не сприяв дипломатії між двома союзниками. 2018 року відносини між Японією та Південною Кореєю досягли найнижчої точки з моменту нормалізації у 1965 році.
Обидві сторони запровадили експортний контроль і призупинили дію угоди про обмін розвідданими. Трамп, як повідомляється, відреагував на це з насмішкою: "Скільки питань я повинен вирішувати?" Внутрішньополітичний глухий кут у Південній Кореї може ще більше погіршити зв'язки Сеула з Вашингтоном і Токіо, що ще більше поставить під загрозу тристоронні відносини.
Подальший шлях
Оскільки зовнішні умови безпеки у Північно-Східній Азії погіршуються через тісніші військові зв'язки між Північною Кореєю, Китаєм і росією, Трампу можуть бути надані більш вагомі аргументи на користь важливості тристоронньої співпраці.
Три країни могли б також зосередитися на нових напрямках співпраці, які відповідають його внутрішнім пріоритетам. Спільне будівництво кораблів для подолання дефіциту військово-морських сил і берегової охорони США могло б стати короткостроковим якорем для довгострокової співпраці.
Сенатори-республіканці Майк Лі та Джон Кертіс нещодавно представили два законопроєкти, які дозволять США будувати військові кораблі й кораблі берегової охорони або їх компоненти на верфях країн-членів НАТО або індо-тихоокеанських союзників, які мають угоди про взаємну оборону зі США. І Південна Корея, і Японія могли б співпрацювати зі Сполученими Штатами на цьому фронті.
Трамп також повинен бути переконаний у ризиках, пов'язаних з атрофією тристоронніх відносин: це буде чітким сигналом роз'єднаності США та їхніх союзників щодо безпеки у Східній Азії, що підбадьорить Китай, Північну Корею і росію.
Гірше того, це чітко вказувало б на брак американських зобов'язань гарантувати безпеку своїх союзників в Індо-Тихоокеанському регіоні. Це змусить партнерів США шукати нові способи досягнення стримування: шляхом створення інших партнерств, задоволення вимог Китаю, або навіть придбання ядерної зброї.
Джерело: Chatham House
