Україна та посилені багатопрофільні операції. Вразливе місце військових систем, яке необхідно захищати
Війна в Україні – це сукупність багатьох старих уявлень про війну. Наземні бої, використання бронетехніки, артилерії, радіоелектронної боротьби та важливість тактичної логістики – це старі теми війни. Так само, як і більш людські елементи – важливість індивідуальної і колективної підготовки, хорошої доктрини і тактики, а також центральне місце відмінного лідерства.
Але всі війни також додають до цих старих або навіть давніх елементів кілька нових технологій та ідей.
У Другій світовій ми стали свідками народження глобальної, тотальної війни, використання радіоелектронної боротьби і знищення міст за допомогою вогневих бомбардувань і ядерної зброї. У першій війні в Перській затоці новим було впровадження незрілого комп'ютеризованого командування і контролю, а також літаків-невидимок.
За час війни в Україні відбулося щонайменше три важливі події, які змінять характер війни. Це:
- широкомасштабна інтеграція автономних систем у тактичні та стратегічні операції;
- широке впровадження цифрових систем командування і управління, які пов'язують вогонь, розвідку, логістику та інші функції на полі бою;
- нова ера розгалуженої мережі цивільних і військових датчиків, аналітичних можливостей і систем розповсюдження інформації.
Кожна із цих трьох систем є поєднанням нових технологій, деяких старих механізмів, а також нових і розвинутих концепцій і організаційних підходів, які застосовують і використовують технології в інноваційний спосіб.
У цій і наступних статтях досліджується нова ера об'єднаної цивільно-військової мережі сенсорів, аналізу і розподілу даних в Україні, а також їхній ширший вплив на військову справу. Ця система, що розвивається, віщує масштабні зміни в тому, як військові установи готуються до війни, як вони організовуються, як вони тренують і навчають своїх людей і як вони проводять військові операції та кампанії. Це пов'язано з тим, що така система дозволяє на порядок скоротити час між виявленням і знищенням багатьох цілей на полі бою.
Але водночас високоінтегрований потенціал майже усюдисущих цивільних і військових сенсорів, які існують на землі, в повітрі і в космосі, є вразливим місцем військових систем, яке необхідно захищати.
Війна є продуктом своєї епохи... Що таке об'єднана мережа сенсорів?
Військові організації завжди покладалися на зв'язок і мережі, щоб інформувати себе про сили й розташування своїх супротивників, місця постачання, маршрути та інформацію про себе. Чи то похід Александра Македонського через Центральну Азію, чи поточні кампанії України, збір, оцінка і передача інформації є життєво важливими для військових організацій.
Розвиток інтернету і супутникового зв'язку уможливив побудову щільних мереж, які дозволяють людям і військовим установам миттєво спілкуватися, підтримувати обізнаність про навколишній світ і мати доступ до безпрецедентної в історії людства кількості та якості інформації.
Військові та цивільні комунікаційні мережі відіграють важливу роль у військових операціях. Мережі передають і об'єднують дані сенсорів, які використовуються аналітиками і командирами. Мережі також забезпечують точку входу для тих, хто може захотіти втрутитися в сприйняття військового персоналу і командирів, вставляючи неправдиві дані або взагалі відключаючи ці дані в рамках плану обману.
Концепція мережецентричної війни (або NCW) виникла в системі роботи адмірала Оуенса в 1990-х роках. Концепція NCW і пов'язана з нею ідея "інформаційної переваги" швидко набула популярності. Згодом це призвело до значних академічних, доктринальних досліджень і закупівель обладнання у США і за їх межами для реалізації ідей інформаційної епохи про зв'язок, ведення бойових дій і організацію військових інституцій. Як писав Дейв Альбертс в книзі "Мережецентрична війна: Розвиток і використання інформаційної переваги":
Війна є продуктом своєї епохи... війна в інформаційну епоху неминуче втілюватиме характеристики, які відрізняють цю епоху від попередніх.
З часу початку роботи над NCW технології розвивалися швидкими темпами. Військові та інші мережі третього десятиліття ХХІ століття є більш потужними і генерують набагато більше даних, ніж могли собі уявити навіть візіонери NCW. Радіо, комп'ютерні мережі, супутникові сузір'я і наземні станції, технології шифрування, управління даними, штучний інтелект і високопродуктивні обчислення – ось деякі з технологій, які зараз інтегровані в сенсорні та комунікаційні мережі.
Але саме у взаємодії збройних сил на перший план вийшло цікаве виявлення сигнатур за допомогою цивільних засобів. Наприклад, багато коментаторів і аналітиків зараз використовують Систему управління інформацією про вогонь і ресурси Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США (NASA), доступну в інтернеті, щоб оцінити рівень артилерійських вогневих місій в Україні. А оскільки росіяни часто вдавалися до незахищеного зв'язку під час свого вторгнення, що посилювалося російською спільнотою військових блогерів, цивільні оператори, а також військові розвідувальні служби мали змогу перехоплювати, аналізувати і ділитися чутливими військовими дискусіями.
Супутникові дані з відкритих джерел також відіграють важливу роль не лише в операціях в Україні, але й у вимірюванні більш стратегічної діяльності. Протягом останніх 18 місяців цивільні аналітики використовували супутникові знімки для відстеження просування російських і українських збройних сил. Починаючи з лютого 2022 року спостерігається значне розширення відстеження бойових дій за допомогою відкритих джерел.
Окрім війни в Україні, супутникові знімки з відкритих джерел використовуються для виявлення і моніторингу будівництва Китаєм островів і баз у Південно-Китайському морі (а це важко приховати), а також для спостереження за будівництвом або ремонтом кораблів для китайських і російських ВМС. Крім того, вони можуть бути використані для моніторингу навчань (для оцінки готовності та лідерських здібностей), а також стану обладнання й позицій перед розгортанням.
Нарешті, дані з цивільних технологій можуть стати сигнатурою, якою скористаються недружні суб'єкти. Витік інформації Strava, який призвів до нанесення на карту кількох американських об'єктів за кордоном, є лише одним із прикладів впливу сигнатур споживчих пристроїв на військову діяльність – і здатності збройних сил мінімізувати свої сигнатури. Іншим прикладом цієї тенденції є величезна кількість цивільних дронів, що використовуються обома сторонами і впливають на військові операції, хоча вони також несуть із собою вразливі місця, такі як рівень безпеки між дроном і оператором, а також захист від радіоелектронної боротьби.
Сенсори з відкритим кодом часто використовують старі версії сучасних військових технологій. І як демонструє програма NASA FIRMS, вони дають лише приблизне уявлення про події, які можуть бути пов'язані з військовою діяльністю. Але розвідувальна діяльність і прорив крізь заходи обману полягає у збиранні численних шарів інформації для побудови повної картини або гіпотези про те, що ці шари означають. Здатність сенсорів із відкритим вихідним кодом, які часто використовуються цивільними розвідувальними агентствами, як-от Bellingcat, виявляти військову активність, означає, що військові установи повинні бути ще більш обережними і розумнішими зі своїми сигнатурами в ХХІ столітті.
Але інтерес представляють не лише сенсори у цій мережі. Протягом останнього десятиліття спостерігається зростання аналізу цивільної розвідки, яка використовує дані, зібрані цими мережами. Військова розвідка вже давно зосередилась на циклі, який включає збір, аналіз і поширення корисної інформації. Зараз багато цивільних розвідувальних служб працюють паралельно, а іноді й в партнерстві з військовими та іншими державними розвідувальними службами. Прикладами таких організацій є Belligcat, Dataminr та Інститут вивчення війни. Ці установи доповнюються безліччю приватних осіб, які також проводять аналіз війни в Україні і поширюють свої міркування в інтернеті.
Результати спільного аналізу цивільно-військових розвідувальних даних використовуються військовими та іншими організаціями національної безпеки. Одним із прикладів є щоденні оцінки, які проводить Інститут дослідження війни (ISW), що базується у Вашингтоні, округ Колумбія. ISW готує високоякісні щоденні звіти і картографічні продукти, які поширюються в інтернеті та через соціальні мережі. Ці продукти використовуються урядовими установами як доповнення до більш засекречених джерел. Вони були використані у свідченнях у Конгресі США. Крім того, ці оцінки широко використовуються бойовими підрозділами в Україні для доповнення розвідданих з офіційних джерел, які або повільніше поширюються, або мають нижчу якість.
Сітчасті сенсорні мережі складаються з шести елементів, кожен з яких все більше спирається на підтримку штучного інтелекту:
- Сенсорні елементи, які збирають дані про те, що відбувається.
- Елемент зв'язку, який передає інформацію між системами та операторами.
- Елемент безпеки, який гарантує, що дані, а також лінії зв'язку, які з'єднують датчики та аналітиків, захищені від підробки, пошкодження або крадіжки даних.
- Елемент/елементи обробки, які агрегують і аналізують дані з багатьох джерел для прийняття рішень.
- Елемент прийняття рішень, на сьогодні людський, де інформація перетворюється на дію.
- Компонент впливу, де інформація і рішення перетворюються на кінетичні та некінетичні ефекти на полі бою або в інших стратегічних заходах.
- Одним із ключових наслідків цього є тісніша інтеграція різних сфер у спільних операціях, краща взаємодія коаліції і кращий синтез військової та невійськової діяльності в багатопрофільній, загальнонаціональній структурі.
Сітчаста мережа інтенсифікує багатодоменні операції. Сучасні військові структури повинні діяти в п'яти сферах одночасно
За останнє століття сфери, в яких люди змагаються і воюють, розширилися з давніх наземних, інформаційних і морських середовищ.
Поява літаків на початку ХХ століття була лише початком цього розширення сфер ведення бойових дій. Зараз до них додалися космічний, повітряний і кіберпростір. Ця концепція поглиблення інтеграції є однією зі семи ключових тенденцій у військовій справі, які я детально досліджував у своїй книзі 2022 року "Трансформована війна".
І хоча збільшення кількості спільних операцій було ключовою темою минулого століття, більш інтегроване мислення на вищому рівні також мало вирішальне значення для створення ефективних військових інституцій і успішних національних зусиль у веденні війни.
Після Першої світової війни концепція і практика стратегії розширилась і перетворилась з військової діяльності на загальнонаціональну. Це включало промисловість та інші елементи національної могутності. Після закінчення Другої світової спостерігається постійний перехід до більш уніфікованого підходу у військових операціях через розвиток спільних концепцій та інституцій.
Цей перехід до більш інтегрованого підходу у військових питаннях і питаннях національної безпеки був зумовлений різними чинниками. Серед них – військова необхідність (особливо для менших військових потуг, таких як Австралія чи Велика Британія) і політичні імперативи, як-отЗакон Голдуотера-Ніколса 1986 року, що докорінно змінили структуру і діяльність Міністерства оборони США.
Подальший поштовх був наданий дуже успішними діями американських військових та їхніх партнерів по коаліції в операціях проти Іраку 1991 року. Ця перша війна у Перській затоці й швидка перемога коаліції над іракськими військовими стали свідченням переваг більш спільного, інтегрованого підходу до військових операцій.
Незважаючи на це, за останні два десятиліття військовим структурам, які проводять операції з боротьби з повстанцями і національного будівництва, рідко доводилося діяти одночасно у більш ніж двох або трьох сферах. Війна в Україні і стратегічна конкуренція з Китаєм продемонстрували, що сучасні військові структури повинні діяти в усіх п'яти сферах одночасно.
У книзі "Створення військової сили" Райза Брукс і Елізабет Стенлі підкреслюють цю тезу, описуючи "інтеграцію" як один із основних елементів військової ефективності. У сучасних операціях і в ймовірних майбутніх ситуаціях збройні сили, швидше за все, будуть змушені воювати в усіх сферах одночасно.
Отже, такі ідеї, як спільні операції, британська Інтегрована операційна концепція 2025 або навіть концепція мозаїчної війни, яку досліджує Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA), набувають все більшої популярності.
Важливо, що наші потенційні супротивники визнали цю інтеграційну тенденцію. Як писали два китайські полковники, Цяо Лян і Ван Сянсуй, у своїй книзі "Необмежена війна" 1999 року, вони визначають майбутнє поле бою як "повсюдне":
Технології знову випереджають військове мислення. Хоча жоден військовий мислитель ще не запропонував надзвичайно широкої концепції поля бою, технології роблять все можливе, щоб розширити сучасне поле бою до практично безмежного: у космосі є супутники, під водою – підводні човни, є балістичні ракети, які можуть досягти будь-якої точки земної кулі, а електронні засоби протидії навіть зараз здійснюються у невидимому просторі електромагнітного спектру. Навіть останній притулок людського роду – внутрішній світ серця – не може уникнути атак психологічної війни. Всі панівні уявлення про ширину, глибину і висоту оперативного простору вже здаються старомодними і застарілими. На хвилі розширення творчих здібностей людини та її здатності опановувати технології, поле бою розтягується до своїх меж.
Описане тут середовище зараз спостерігається в Україні, де як українські, так і російські операції характеризуються значним ступенем інтеграції у фізичній і нефізичній сферах. Це також є ключовою особливістю сучасного китайського військового розвитку концепцій ведення бойових дій. Їх нещодавня розробка системної війни на знищення є визнанням сили інтегрованої війни, а також важливості позбавлення супротивників цієї здатності.
Для західних військових інституцій ключовим результатом такого більш інтегрованого підходу на тактичному і оперативному рівнях є протистояння і подолання переваг Китаю і росії у високоточних системах нападу великої дальності (в тому числі кінетичних, кібернетичних і засобів впливу). На стратегічному і політичному рівнях вона має забезпечити більш узгоджене формування політики, розподіл ресурсів і узгодження військової та іншої діяльності з національної безпеки з бажаними національними цілями.
Клаузевіц писав у книзі "Про війну", що "війна ніколи не є ізольованим актом". Тісніша інтеграція збройних сил, інших урядових організацій і оборонної промисловості для досягнення національних результатів є сучасним імперативом. І хоча існує імператив національної безпеки, ця тісніша інтеграція також вимагає високого рівня довіри і дуже кваліфікованого спільного планування.
Трансформація війни. Вона матиме цілу низку наслідків
Постійний розвиток більш інтегрованих методів розробки та реалізації стратегій отримує додатковий імпульс через те, що авторитарні держави прагнуть здобути стратегічну перевагу у невійськових сферах влади.
Західні військові інституції у партнерстві з іншими силовими структурами і міжнародними партнерами повинні будувати і захищати дружні системи, руйнуючи при цьому ворожі системи. Однією з ключових основ такого системного підходу до війни є високоякісна, гарантована ситуаційна обізнаність. Боротьба за інформацію і за допомогою інформації завжди була пріоритетом для військових командирів і установ. Доступність різних датчиків і аналітичних інструментів для цивільних організацій, які раніше були доступні лише у вузьких нішах військових установ, віщує трансформацію в характері війни.
Це матиме цілу низку наслідків, в тому числі в індивідуальній підготовці й навчанні, організації однодоменних і спільних установ, колективних тренуваннях, концепціях ведення бойових дій і бойової підтримки, а також у стратегії.
Але перед тим, як розглянути ці впливи більш детально, є ще один аспект цієї нової ери об'єднаної системи збору, аналізу і розподілу даних, який необхідно дослідити у другій частині цієї статті.
Це – битва сигнатур ХХІ століття.
