За три тижні до вступу на посаду новообраного президента США Дональда Трампа адміністрація Джо Байдена поспішає надати Україні якомога більше зброї. Очевидно, Байден побоюється, що імпульсивний, проавторитарний Трамп зробить те, чим погрожував, – скоротить або припинить допомогу Україні з боку США.
Український уряд не хоче ризикувати. Він поспішає розробити зброю, яку зможе створити, оплатити і використовувати самостійно – з ненадійними, непередбачуваними американцями чи без них.
Нова українська крилата ракета "Трембіта" може стати найбільшим символом її прагнення до воєнної автономії. Передбачаючи день, коли у неї закінчаться американські боєприпаси, виготовлені на замовлення, зокрема, балістичні ракети армійської тактичної ракетної системи (ATACMS) дальністю 300 км, Україна готується виробляти "Трембіти" та інші боєприпаси великої дальності й глибокого ураження. І їх буде багато.
Лише сім футів завдовжки і 200 фунтів вагою, "Трембіта", яка запускається з рампи, не викликає особливого захоплення. Як мініатюрна сучасна версія німецького авіабоєприпасу V-1, відомого як "Жук", "Трембіта" поєднує у собі гучний імпульсний реактивний двигун з простою конструкцією – трубчастим фюзеляжем і квадратним крилом і простим наведенням. У даному випадку – GPS.
Ця простота надає "Трембіті" її найкращу характеристику – низьку вартість.
Базова версія "Трембіти", яка розробляється з 2023 року, коштує лише 10 000 доларів. Поки що вона має радіус дії 144 км з 40-кілограмовою боєголовкою. Українська фірма PARS, яка будує "Трембіту", працює над більшою далекобійною версією, яка зможе долетіти до москви, що за 600 км від українського кордону. Ця версія, яка має бути готова приблизно за рік, без сумніву, коштуватиме понад 10 000 доларів, але все одно буде потенційно найдешевшим боєприпасом глибокого ураження у світі. До прикладу, ракета ATACMS коштує понад 1 мільйон доларів.
Немає жодних причин, чому Україна не може виробити тисячі "Трембіт", навіть без іноземної бюджетної допомоги. Чого не скажеш про більш дорогі вітчизняні боєприпаси глибокого ураження, над якими працює Київ: балістичні ракети "Грім-2" і крилаті ракети "Нептун", наприклад.
Масштаб має значення. Щоб відповісти на масовані російські бомбардування українських міст, баз, електростанцій і заводів – атак, в результаті яких загинули або були поранені тисячі українців, – Україні необхідно масово посилити свої власні бомбардування російських міст, баз, нафтопереробних заводів і фабрик. Невелика кількість ЗРК ATACMS та крилатих ракет Storm Shadow/SCALP-EG, які Україна отримала від США, Великої Британії та Франції, не є достатньою для інтенсивної кампанії з нанесення глибоких ударів.
А "кілька сотень" ракет ATACMS, які Байден надав Україні, за даними New York Times, можуть стати єдиними ракетами, які Україна коли-небудь отримає, якщо Трамп призупинить або скасує допомогу США вже цього місяця.
"Трембіта" – це не ATACMS, Storm Shadow чи SCALP-EG. Їй не вистачає корисного навантаження американських боєприпасів, пробивної сили британських і французьких боєприпасів і точності всіх трьох. Заміна менших, менш точних українських боєприпасів на більші, точніші іноземні боєприпаси змусить українців переглянути, які цілі вони вражають і як саме.
Шквал "Трембіт" може чудово спрацювати проти, скажімо, розлогого заводського комплексу. Але він може не спрацювати проти підземних командних бункерів, на які українці націлили свої Storm Shadow.
Покладаючись більше на власну зброю, українцям, можливо, доведеться вдатися до ударів по інших цілях. Але вони принаймні можуть продовжувати наносити удари.
Адміністрація Байдена все ще має кілька мільярдів доларів для надання Києву нового і надлишкового озброєння й вона сповнена рішучості їх використати. Але озброєння, яке американці постачатимуть протягом наступних кількох тижнів, не буде вічним. Українці знають, що настане день, коли вони залишаться... якщо не самі, то більш самотніми.
Вони готуються.
Джерело: The Telegraph
