Цього тижня Палата представників Конгресу США нарешті обрала нового спікера після довгих і запеклих дебатів. На порядку денному стоїть законопроєкт про продовження американської підтримки військових зусиль в Україні. Але новообраний спікер Майк Джонсон має негативну історію голосувань щодо допомоги Україні. У певному сенсі, обрання спікера Конгресу США, який виступав проти допомоги Україні, є передвісником спротиву, з якими зіштовхнеться Київ, плануючи складний 2024 рік.
Наступного року політика для України буде нелегкою. У 2024 році вибори відбудуться як у Сполучених Штатах, так і в росії. У росії владімір путін намагатиметься продемонструвати, що російські війська досягли успіхів напередодні виборів, і саме цим частково зумовлена підвищена активність російських наступальних операцій в Україні.
Ситуація у США буде складнішою. Там спостерігається зростаюче розмежування щодо підтримки України. Нещодавнє опитування, проведене Чиказькою радою з глобальних питань, демонструє, що менше республіканців, ніж демократів, підтримують поточну допомогу Україні, і цей розрив збільшується. Лідер республіканської номінації Дональд Трамп захоплюється путіним більше, ніж Володимиром Зеленським, і навряд чи підтримає великі пакети військової та фінансової підтримки для України.
В Україні 2024 рік також мав стати роком президентських виборів. Однак, оскільки майже 20 відсотків території країни окуповані російськими військами, а виборчі дільниці є очевидною мішенню для російської артилерії, ракет і безпілотників, провести вибори до завершення війни буде надзвичайно складно. Продовження воєнного стану в серпні цьогоріч також ставить під сумнів проведення виборів 2024-го. Відтермінування виборів, без сумніву, стане ключовим елементом російських дезінформаційних операцій, які наступного року проводитимуться на Заході з метою послабити підтримку України. Ймовірно також, що це стане частиною наративу, який дехто в Конгресі США використовуватиме для виправдання скорочення допомоги Україні.
У стратегічному плані Україна стикається з новими труднощами, оскільки зараз вона конкурує з Ізраїлем за час і увагу американських та європейських лідерів і політиків. Увага високопосадовців є навіть важливішою, ніж вирішальні боєприпаси, які і Україна, і Ізраїль отримують від своїх іноземних прихильників. В умовах зменшення громадської підтримки війни, увага і підтримка таких лідерів, як президент США Джо Байден, прем'єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак і президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, має вирішальне значення для забезпечення фінансової та військової допомоги.
Водночас ані Сполучені Штати, ані європейські країни досі не прийняли чіткої та скоординованої стратегії підтримки України. Хоча політичні лідери використовують такі терміни, як "ми будемо підтримувати Україну до кінця", це не є стратегією. Америка та Європа, схоже, не визначилися з кінцевою політичною метою цієї війни. Це захист України чи перемога над росією? Це дві дуже різні стратегічні цілі, які потребують різного рівня підтримки. Необхідно прийняти рішення про те, яку з цих двох цілей слід досягнути, і доки це рішення не буде прийнято, Україна повинна йти тим шляхом, який вона вважає найкращим, незважаючи на стратегічну нерішучість Заходу.
Останній компонент перешкод, з якими зіткнеться Україна 2024 року – індустріальний. Війна між Україною та росією – це війна промислових систем. Масове споживання боєприпасів та інших складових війни – таких як спорядження та паливо, стало величезною несподіванкою для світової індустрії озброєнь. Повернення до масового споживання артилерії та зенітних ракет перевищило можливості ринку. Попит також перевищує пропозицію на бронетехніку і безпілотники.
Хоча американці та європейці зробили перші кроки для збільшення виробництва, малоймовірно, що західне оборонне виробництво і власне українське виробництво повністю задовольнять потреби будь-якого наступу України 2024 року. Україна потребує близько 1,5 мільйона боєприпасів на рік. Європа може виробляти близько 300 тисяч пострілів на рік, а американці планують вийти на загальний обсяг виробництва в 1,2 мільйона. Але принаймні частина цього обсягу буде потрібна для поповнення запасів, які вже були відправлені в Україну. І як показують паралельні війни в Ізраїлі та Україні, оборонно-промислова база США та їхніх союзників недостатньо підготовлена для підтримки цих воєн і створення запасів для стримування війни з Китаєм.
Водночас росія збільшила свій оборонний бюджет і провела минулий рік, наростивши оборонне виробництво. Вона також отримує оборонні матеріали з величезних запасів Північної Кореї. Хоча українських запасів боєприпасів може вистачити ще на кілька місяців, поєднання недостатнього західного виробництва, зменшення наявних запасів у арміях Європи і США та збільшення поставок до росії означає, що до середини 2024 року росія може мати перевагу в боєприпасах.
Однак жоден із цих побічних ефектів не віщує катастрофи для України. Це країна, яка продемонструвала широкомасштабний індивідуальний героїзм, суспільну стійкість і широкий дух інновацій. Політичні, стратегічні та промислові виклики можна вирішити. Але вони вимагатимуть більшої уваги з боку українських стратегів – і більшої допомоги з боку Заходу, щоб наступного року вони разом з іншими несподіванками війни не накрили націю, яка бореться за саме своє існування.
Джерело: The Inteprete
Трохи деталей: Lowy Institute – це незалежний аналітичний центр міжнародної політики, розташований у Сіднеї, Австралія. Його мета – поглибити міжнародні політичні дебати в Австралії та посилити голос держави на міжнародній арені. Френк П. Лоуі 1930 року народження –австралійсько-ізраїльський бізнесмен єврейського словацько-угорського походження, колишній багаторічний голова Westfield Corporation, глобальної компанії з управління торговими центрами з активами в 29,3 мільярда доларів у США, Великій Британії та Європі. В червні 2018 року Westfield Corporation була придбана французькою компанією Unibail-Rodamco.
