На виборах до Європейського Парламенту, які відбулися у всій Європі у минулу неділю, явка була низькою (43%), а антиєвропейські ультраправі сили досягли значних успіхів, насамперед, у Франції, де Національний фронт отримав 25% голосів. На президентських виборах, які відбулися того самого дня в Україні, явка була високою (61%), кандидат-переможець мав проєвропейську програму, а ультраправі кандидати (2%) були переможені практично усіма, включно з кандидатом-євреєм. Якби європейці проголосували так, як українці, Європа могла б розраховувати на набагато безпечніше і заможніше майбутнє.
Однією з причин такої катастрофи є альтернативна реальність, у якій живуть багато європейців у 2014 році. Для європейських лівих, особливо німецьких лівих (зокрема, партії Die Linke), критика уявного фашизму постреволюційного уряду в Україні є цілком пристойною. Жодні інформація та аргументи не змогли змінити цю установку. Можна лише сподіватися, що ці результати виборів - які привели до Європейського Парламенту грецьку партію, яка є відкрито неонацистською і угорську партію, яка є однозначно антисемітською - відкриють комусь очі. В європейських лівих є реальна проблема, і це не українські ультраправі. Це європейські ультраправі, які, виявляється, стали популярними і яких підтримують російські ультраправі, що, власне, перебувають при владі у Москві.
ЧИТАЙТЕ: У виборах до Європарламенту лідирують євроскептики та радикали
Тим часом, європейські ультраправі цього року пропонують ілюзію, якою є національна держава. Якби лише Шотландія, чи Англія, чи Франція, чи Австрія, або Греція чи Болгарія могли, нарешті, визволитися від наполегливих європейських бюрократів, то життя повернулося б у нормальне русло, і все було б добре. Усе не буде добре. Природно нарікати на далеких бюрократів, що не розуміють місцевих реалій. Але зовсім іншою справою є перетворювати нормальні розчарування від діяльності будь-якої великої держави чи міждержавного об'єднання на свою програму. Національна держава є утопією. До неї неможливо повернутися. Європейцям, які вважають, що розпад ЄС є доброю ідеєю, слід вивчити історію 1920-х і 1930-х років. Або запитати поради в українців, що зіткнулися з російською анексією Криму та з агресією у своїх південно-східних областях, яку підтримує Росія.
Лідери європейських ультраправих сил - чому сприяє запаморочення більшої частини європейських лівих - ведуть свої народи не назад до національної держави (що неможливо), а до російської гегемонії у Європі. Незважаючи на різні розбіжності, ось один пункт, з яким погоджуються європейські популісти, фашисти і неонацисти: Путін є чудовим лідером, що має здорові для Європи ідеї. Такі партії, як "Національний фронт", Партія незалежності Сполученого Королівства, "Північна ліга" з Італії, бельгійський "Фламандський блок" і угорський "Йоббік" грають роль націоналістів, і, водночас, підтримують політику іноземця, який не приховує, що має мету опанувати їхні країни.
ЧИТАЙТЕ: Українці більшою мірою європейці, ніж французи, - Bloomberg
Достатньо ясною є зрада патріотизму цими удаваними патріотами. Те, що робить зраду гротескною, є реальний баланс сил. Європа є набагато сильнішою, ніж Росія. Путінський режим, знаючи свою слабкість, шукає захисту в Китаю. Таким чином, чимало європейців голосують за людей, які хочуть, щоб Європа стала колонією іноземної держави, яка сама схиляється у бік Китаю, як свого основного союзника. Ймовірно, справедливо буде сказати, що зовсім небагато виборців європейських ультраправих справді хочуть жити у Росії чи Китаї. Вони голосують за ілюзію ізоляції від світу, а те, що їхні лідери мають намір дати їм, є інтеграцією у світ, який їм подобатиметься набагато менше.
ЧИТАЙТЕ: На виборах до Європарламенту більшість отримала Європейська народна партія
Шокуючі результати виборів у Європі витверезять деякі голови, але тут треба щось набагато серйозніше. Те, що ми зауважили протягом десятилітті від моменту великого розширення ЄС - коли десять нових країн вступили до нього у 2004 році - Європейський Союз не може стояти на місці. Він потребує викликів, і потребує перспектив. Він потребує енергії та ентузіазму людей, що не сприймають свободу і порядок як належне, і що готові працювати задля їх досягнення. Під час революції в Україні люди боролися під прапором ЄС; під час виборів в Україні вони стояли у чергах годинами, маючи на собі символи ЄС. Європейський Союз розширюється від моменту свого заснування, як Європейських Співтовариств, і він повинен робити це і надалі. Обіцянка про подальше розширення не була б дорогою: навпаки, мотивація для реформ і стимули для інвестицій могли б зменшити потребу у подальшій допомозі.
Україна, тим часом, потребує допомоги. Її революція почалася як протест проти колишнього режиму, який в останній момент відхилив важливу торговельну угоду з Європейським Союзом, відому як "угода про асоціацію". Ця угода незабаром набуде чинності і стане планом для реформ, а також відкриє частково доступ до ринків ЄС. Але це зовсім не повне членство у ЄС. І тут з'являється можливість, яка для обох сторін буде дешевою, вдалою, привабливою і результативною.
ЧИТАЙТЕ: "Друзі України", євродепутати Павел Коваль і Павел Залевський, програли вибори до Європарламенту
Якщо Європейський Союз надасть Україні офіційний статус країни-кандидата у члени ЄС і оголосить, що вона може стати повноправним членом, наприклад, за десять років, якщо виконає необхідні адміністративні та політичні критерії, то відразу ж стануться дві речі. По-перше, Україна відразу отримає, як Польща та інші країни перед нею, позитивний стимул для викорінення корупції, що є великим лихом для неї, оскільки стане ясно, якою буде винагорода за успіх у цій справі. По-друге, міжнародні інвестори, включно з російськими, які зараз залишають Росію, прийдуть в Україну. Економічний розвиток, який принесе в Україну ця обіцянка ЄС, матиме велику вигоду і для Європейського Союзу, оскільки дасть змогу стабілізувати східний кордон, і продемонструє, що європейські цінності є не лише привабливими, але й ефективними.
Європа потребує цього - не так для того, щоб нагадати іншим, як для того, щоб нагадати про це собі.
Тімоті Снайдер
Джерело: NYREV
Переклад: iPress.ua
