"Будь що, окрім поразки заохочуватиме російський імперіалізм і підбадьорюватиме автократів у всьому світі", – пише Еліот Коен у американському виданні The Atlantic.
На його думку, США потерпають від нечіткості у формулюванні своїх цілей у російській війні в Україні. Мляві фрази на кшталт "допомогти Україні захистити себе" або, що ще гірше, "поставити Україну в найкращу з можливих позицій для переговорів", переконує дослідник, є або беззмістовними, або безглуздими. Бюрократичний туман маскується під хитру політику і це небезпечно. Як зазначає Еліот Коен, стратегія – це відповідність засобів цілям. На війні легко стати одержимим дією, а не метою, і тим самим потрапити під знаменитий опис Ніцше найпоширенішої людської дурості: забути, що ти мав намір зробити в першу чергу.
Україна чітко знає, що для неї буде перемогою: очищені від загарбника кордони до 2014 року, повернення вигнанців та біженців, відбудова суспільства та економіки, членство в Європейському Союзі та НАТО, забезпечення певної міри справедливості для російських ґвалтівників, катів та вбивць. Так само відомо, зауважує експерт, як росіяни визначають перемогу: Україна розбита і відірвана від Заходу, більша частина її території анексована; Європа в безладі, яка відновлює свою залежність від дешевих природних ресурсів і бізнес-можливостей у москві; відновлення більшої частини старої російської імперської держави.
Еліот Коен переконує Захід, що той має хотіти перемоги у визначенні України. Але щоб досягти її, зауважує він, Захід повинен не лише допомогти завдати поразки росії – він повинен переконати росію в тому, що вона зазнала поразки.
Адже росія, яка перемогла, отримає ще більше можливостей для втручання в Європу і розширення свого впливу за допомогою необмеженого насильства; росія, яка зрозуміє, що може безкарно чинити різанину і звірства; росія, чиї амбіції зростатимуть разом з успіхом. Перемога росії також навчить світ, що Заходу, включно зі США, не вистачає рішучості, незважаючи на його багатство, виконувати взяті на себе зобов'язання, і це стане для Пекіна обнадійливим уроком.
І навпаки, вважає професор, поразка росії змусила б Пекін, який і так дещо нервує через некомпетентність і дикі заяви свого партнера, перейти до оборони, консолідувала би західний альянс і допомогла би зберегти деякі з основних норм гідної поведінки в найбільш важливих для Заходу частинах світу. Перш за все, це назавжди заблокувало б російський імперський проєкт, адже без України, цитує Коен історика Домініка Лівена, росія не може бути імперією (до речі, першим про це говорив Збіґнєв Бжезінський – iPress).
На думку автора, поразка росії не вимагає походу Заходу на москву (що в минулому рідко було гарною ідеєю), і вона не вимагає беззахисної і спустошеної росії (що неможливо без Третьої світової війни). Скоріше, вона буде досягнута в головах російських лідерів і населення. росія має бути переконана, що військовий інструмент і його застосування у широкомасштабній війні неминуче зазнає поразки, і вона має усвідомити, що Україна назавжди і повністю втрачена.
Такі речі траплялися і раніше. Ізраїль не окупував арабські столиці в 1967 році, але ця війна змусила арабські держави відмовитися від думки, що вони можуть знищити єврейську державу за допомогою звичайних засобів. Війна 1973 року змусила зробити висновок, що навіть обмежений конвенціональний конфлікт був занадто небезпечним, щоб намагатися його розв'язати.
Як приклад експерт наводить також досвід США. У В'єтнамі та Афганістані Сполучені Штати зазнали поразки, не програвши жодної битви. Як зазначає він, "ми переконалися, що воювати марно і боляче, що наші вороги непримиренні й непереможні, і що ціна, заплачена кров'ю, достатком та увагою, жодним чином не варта того і ніколи не буде варта".
"Карл фон Клаузевіц, німецький філософ війни, говорив, що війна – це випробування моральних і фізичних сил через посередництво останніх. Україна має не лише досягти успіху на полі бою у своїх майбутніх контрнаступах, вона повинна забезпечити більше, ніж просто впорядковане виведення російських військ після переговорів про припинення вогню. Для того, щоб бути жорстокими, ми мусимо побачити маси росіян, які тікають, дезертирують, розстрілюють своїх офіцерів, потрапляють у полон або гинуть. Поразка росії має бути безсумнівно великою, кривавою руїною", – пише Еліот Коен.
Теорії перемоги росії в Україні руйнуються одна за одною. Спочатку путін вірив, що країна впаде за тиждень; потім, що вона піддасться після місяця чи двох запеклих боїв; потім, що Європа відмовиться від неї холодною зимою без російського газу; потім, що Україну можна примусити до покори, атакувавши її міста. Остання теорія перемоги – про те, що у Заходу не вистачить духу вливати величезні ресурси в Україну до нескінченності – також має бути спростована, тому що за цим нічого не стоїть.
Еліот Коен переконує, що задля цієї мети Захід повинен терміново надати Україні все, що вона може використати, включно з ракетами великої дальності, щоб назавжди зруйнувати 11-мильний Керченський міст між материком і Кримом, і касетними боєприпасами, щоб знищити російську бойову техніку та піхоту. Зламати російську армію, при цьому витративши лише невелику частину свого оборонного бюджету і не проливши жодної краплі крові, є вражаючою стратегічною угодою.
Крім того, росіяни повинні зробити висновок, що Україна – колишня, на їхню думку, псевдодержава, що складається з "кузенів" і "молодших братів" – зникла назавжди. Це означає якнайшвидший її вступ до ЄС і НАТО, а також глибоку прихильність Заходу до економічної відбудови України і, що найважливіше, озброєння її до зубів на довгі роки.
Хвороблива політика адміністрації США, переконаний експерт, щодо передачі Україні надлишкових літаків F-16 є нерозумною і недалекоглядною. Ці літаки, можливо, не матимуть значення на полі бою через два місяці, але усвідомлення того, що кілька сотень із них знаходяться в стадії передачі протягом наступних п'яти років, матиме глибоке символічне значення. "Ми повинні говорити про те, як будемо відбудовувати українські збройні сили, найбільш випробувану в боях і в певному сенсі найбільш рішучу армію Заходу", – наголошує Коен.
Захід потребує агресивної інформаційної кампанії, щоб донести до росіян реальність поразки їхньої країни. росіянам потрібно нагадати, що їхня економіка, яка хитається, становить лише десяту частину економіки ЄС; що вони не можуть створити і розгорнути сучасний танк; що кількість винищувачів F-35 чотирьох невеликих північних країн буде перевершувати їхній новітній високопродуктивний літак Су-57; що їхні генерали переслужили свій вік і є некомпетентними; що їхньому вищому командуванню байдуже до життя своїх солдатів; що їхня техніка поступається українській; і що їхнє матеріально-технічне забезпечення прогнило через хабарництво і корупцію.
Інформаційна війна має бути підкріплена продовженням санкцій, метою яких є не стільки перемога у війні, скільки підрив російського військового потенціалу в довгостроковій перспективі шляхом пригнічення економіки і примушення росії задовольнятися гіршими компонентами і запчастинами.
Еліот Коен переконаний, що росію необхідно ізолювати політично і психологічно. Може настати час – через роки або, що більш ймовірно, через десятиліття – коли постімперська росія знову повернеться обличчям на Захід.
На думку автора, це все можливо. Насправді, це вже відбувалося в менших масштабах раніше. Наприкінці 1970-х і на початку 1980-х років російські лідери переконалися, що вони не встигають за розвитком західних військових технологій, навіть коли воювали і програли війну в Афганістані. Горбачовський "переворот" був частково результатом цього усвідомлення.
Втім, експерт застерігає, що очікування Заходу від росії мають бути поміркованими. Переможена росія все ще буде злісною, розлюченою і мстивою; нею, ймовірно, все ще керуватиме "вертикаль влади", жорсткі люди з міністерств безпеки; вона буде просякнута беззаконням і вбивствами; вона буде займатися підривною діяльністю, політичною війною і зловмисною поведінкою в усіх її проявах. Він вважає, що "краще мати справу з тисячею ферм тролів і підставних організацій, ніж з одним Маріуполем. І така росія була б набагато менш небезпечною, набагато менш корисною для Китаю, набагато менш здатною для створення нових жахливих загроз у найближчі роки".
Еліот Коен наголошує, що ключем до цієї стратегії є мужність. "Ми повинні подолати наші страхи перед російськими погрозами і ескалацією, перед її ядерною бравадою і навіть перед розпадом росії, – переконує він. – Ми повинні бути стратегічними і прозорливими, але нічого не можна досягти без відваги". Наостанок Еліот Коен цитує слова Івана Павла ІІ – беззбройного, самотнього старого, який так багато зробив, щоб поставити радянський комунізм на коліна: "Ніколи не сумнівайтеся, ніколи не втомлюйтеся і ніколи не занепадайте духом. Не бійтеся".
Джерело: The Atlantic
