Споглядаючи за сучасною Україною, ми можемо впевнено говорити, що попри те, що Київ є столицею України, вихідці з Києва уже давно не контролюють ситуацію не тільки в країні, але й часто в своєму місті. Кияни ще дуже добре пам’ятають часи, коли кожна третя елітна автівка у місті їздила з донецькими номерами, адже з 2010 року трон у Києві захопили "донецькі", які правили аж до 2014 року. Навіть у підручниках з політології науковці досить чітко виділяють основні міста в країні, де потрібно здобути владу, аби керувати державою. Донедавна такими містами були Донецьк, Львів, Вінниця, Харків, Одеса та Дніпропетровськ. Кожне з цих міст можна назвати основним в своєму регіоні і клани кожного з цих міст мають неабиякий вплив на державу.
Після втечі Януковича та початку війни на Донбасі донецький клан зазнав фіаско. Навіть їхній основний спонсор, Рінат Ахметов, стрімко втрачає статки. Згідно з дослідженням видання Forbes, Ахметов скотився на 88 позицій у світовому рейтингу багатіїв, втративши 5,8 млрд $ за минулий рік. Навіть присутність "Опозиційного блоку" у Верховній раді не дозволяє "донецьким" диктувати свої умови.
Та з відходом від влади донецьких, трон довго порожнім не залишався і зайняли його "вінницькі". Петро Порошенко, ставши Президентом, чітко розумів, що керувати державою він зможе, лише розбивши клани в містах, які були вказані вище. З харківським кланом, уособленням якого довгий час були Добкін і Кернес розібратись було досить просто. Довший час Гепа і Допа тісно співпрацювали з "донецькими" і після їхнього краху, "харківські" теж дуже ослабли, а отже не могли вести війну з "вінницькими", які мали на той час підтримку населення країни, гроші та адміністративний ресурс. До речі, саме останнім Порошенко і скористався. Зараз Геннадія Кернеса звинувачують у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 127 (катування), ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 1 ст. 129 (погроза вбивства) Кримінального кодексу. Погодьтесь, що для такої особи, як Кернес, ці статті є лише прелюдією до того, в чому його реально могли звинуватити. Зате дозволяє Президентові контролювати ситуацію на Харківщині і в прилеглих регіонах.
Звичайно ж після того, як над долями Кернеса і Добкіна зібрались хмари, то були певні спроби посватати Авакова на пост голови харківського клану. Проте чи то зусиль мало докладали, чи то ресурсів не вистачило, але Аваков уособленням Харкова так і не став.
З Одеськими мабуть було ще простіше. Одеський клан не був сильним і за "донецьких", тому одесити почали пристосовуватись і не висуватись. До прикладу, як повідомляв iPress.ua СБУ розслідує причетність Сергія Ківалова до антиукраїнської діяльності в Одесі. Проте, схоже, що Ківалов зміг домовитись з новими представниками влади. Тому він досі на волі, а багато українців взагалі забули про такого персонажа в українській політиці. Отже, основною загрозою для "вінницьких" стали "дніпропетровські" та "львівські".
Щодо "львівських", то їх взагалі важко назвати кланом. Дуже багато представників Львівщини сьогодні є чинними Народними депутатами, проте діють вони неконсолідовано та розкидані по різних фракціях парламенту. Звичайно ж депутати з Львівської області створили групу "Львівщина" у Верховній Раді, проте самі депутати не завжди можуть пояснити чим та група займається. Взагалі, коли ми говоримо про "львівських", то мабуть найбільшою їхньою перемогою були 23,27% голосів за В’ячеслава Чорновола на виборах Президента України у 1991 році. Звісно "львівські" мали шанси посісти київський престол у 1999 році, проте 25 березня 1999 року, за декілька місяців до виборів, В’ячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Намагалися львівським назвати і Віктора Ющенка, проте хоч Віктор Ющенко і був ментально схожим з галичанами та "львівським" він не був. Певною перемогою львів’ян були вибори 2012 року, коли ВО Свобода набрала майже 11% голосів і позиціонувала себе як партія з Галичини. Проте "свободівці" втратили рейтинги навіть серед львівського населення так само швидко, як і набрали їх.
Сьогодні ж "львівськими" віддалено можна назвати "Самопоміч" на чолі з мером Львова Андрієм Садовим, проте це питання є суперечливим. По-перше, не зрозуміло чи відстоюватиме Садовий інтереси "західняків", по-друге, Садовий поки втримує владу лише в самому Львові. 26 грудня 2014 року Петро Порошенко представив колективу Львівської обласної державної адміністрації нового голову Олега Синютку. Призначення Синютки називали перемогою Садового, адже вважалося, що саме за квотою Самопомочі Синютка став головою Львівської ОДА. Новоспеченого губернатора навіть називали наступником Садового, як мера Львова (у разі, якщо Садовий стане Президентом). Проте 1 серпня 2015 року Олег Синютка несподівано очолює львівську обласну організацію партії "Солідарність". Зважаючи на те, що більшу частину Львівської області контролюють брати Дубневичі, до речі народні обранці від БПП, приєднання Олега Синютки до "Солідарності" стало неабияким ударом по впливу Садового на регіон. Таким чином Петро Порошенко змусив Андрія Садового тримати облогу міста Львова, яке з усіх боків оточили друзі "вінницьких". Звичайно ж ситуацію можуть змінити найближчі місцеві вибори, якщо "Самопоміч" зайде до міських рад найбільших міст України, то можна буде говорити про певний вплив "львівських", проте поки що про це говорити рано.
Щодо "дніпропетровських", то тут "вінницькі" наразились на відкритий конфлікт. Звісно гроші та адмінресурс сильніші за просто гроші, проте, поки що явного фаворита у цій боротьбі виявити складно. Порошенко з Коломойським вступають у відкриту боротьбу фактично усюди, де лише можна вступити в боротьбу. Мабуть, першим відкритим зіткненням стала боротьба за "Укрнафту" та "Укртранснафту", яку де-факто контролював Коломойський. "Бєня" на відміну від інших олігархів чи то по-дурості, чи то зі сміливості продемонстрував Порошенку, що буде воювати до останнього і свого не віддасть. Усі ми пам’ятаємо воєнізовану охорону в приміщеннях "Укрнафти" та "Укртранснафти". Трохи згодом Ігор Валерійович погрожував захопити Кременчуцьку ТЕЦ та "Укртрансгаз", що явно не сподобалось Петру Олексійовичу.
Звичайно ж відкриті сварки Порошенка і Коломойського могли нашкодити, в першу чергу, рейтингу Президента, тому в гру вступив Саакашвілі, який забрав весь гнів Коломойського на себе. Коломойський накинувся і на Саакашвілі, заявивши: "Коли собака без намордника когось кусає, потрібно карати і собаку, і, що важливо, її господаря. Собак в таких випадках присипляють. А в нашому випадку можна відправити післяплатою до Грузії, щоб вона відповіла за покусаних там людей. Що стосується господаря, ми розуміємо, хто він". Після цього Саакашвілі відповів на образи Коломойського, назвавши його пережитком з бандитського минулого.
Ще однією битвою "вінницьких" та "дніпропетровських" стали вибори на 205-ому окрузі в Чернігові, де за місце в парламенті боролися Сергій Березенко та Геннадій Корбан. Часом здавалося, що "воїни" обох кланів настільки захоплювались битвою, що забували про самих виборців. Для обох кланів перемога була настільки важливою, що Березенко і Корбан не гребували абсолютно нічим, щоб вирвати перемогу. В результаті переміг таки представник "вінницьких" набравши 35,90% голосів, а представник "дніпропетровських" поїхав додому з 14,76% голосів в активі.
Та все ж цей удар виявився далеко не останнім для "дніпропетровських". Декілька днів тому прямо в залі Верховної Ради було затримано Юрія Мосійчука. Звичайно прямого зв’язку з групою "Приват" тут немає, але зважаючи на те, що усі ЗМІ, які належали Коломойському, перед виборами до Верховної Ради робили усе, щоб обвалити рейтинг "Радикальної Партії" (і це їм вдалося), одного дня різко змінили своє ставлення і почали Ляшка вихваляти, можна зробити висновок, що якщо у "радикалів" і не з’явився новий господар, то новий друг з’явився однозначно. Звичайно ж справа була не в причетності Мосійчука до корупційних схем, адже таким промишляє чи не кожен народний обранець і, якби Шокін справді хотів пересадити усіх корупціонерів, то нам довелось би йти на дострокові вибори до ВР, бо з усіх депутатів в кращому випадку залишилось би 5%. Арешт Мосійчука був показовим, і показовим не стільки для Ляшка чи інших нардепів, а для інших кланів. У відповідь на арешт радикала, "дніпропетровські" відповіли слабкою провокацією з телепередачею Савіка Шустера, яку зняли з ефіру на каналі, який належить Коломойському, але звинуватили в цьому Порошенка, заявивши про наступ на свободу слова.
Новий поштовх для розвитку подій може відбутися уже після місцевих виборів, які пройдуть у жовтні цього року. Прийдешні місцеві вибори можуть перемішати усі карти в українській "грі престолів". Уже в листопаді цього року "харківські", "одеські" та й навіть "донецькі" можуть відродити свій вплив. Також може зародитись клан "львівських", а "вінницькі" чи "дніпропетровські" можуть здобути повну перемогу чи потерпіти повну поразку. Звісно за цією "грою престолів" ми могли би спостерігати досить довго, якби не мали свою "стіну" на сході держави, де купка людей, яким байдуже на політику, клани, гроші та вплив, боронять державу від всякої нечисті. В той час, як найвпливовіші люди держави витрачають мільярди на те, аби здобути якомога більше влади, якої може і не стати, якщо "нечисть" прорве стіну і тоді справді "зима буде близько".
Максим Детинченко
