Якраз тоді, коли Україна може взятися до повернення більшості окупованих територій, дехто ллє воду на російський млин. Зокрема, такі ідеї висуває Семюель Чарап у журналі Foreign Affairs. Він стверджує, що Сполучені Штати та інші країни повинні стати посередниками у перемир'ї між рф та Україною. Але ця думка є небезпечно-хибною.
Напередодні контрнаступу, який може ще більше змістити військовий баланс на користь України, поштовх до перемир'я підірве будь-які надії на перемогу останньої у війні. Така угода, визнає Чарап, залишить Україну "без усієї її території", прирікаючи мільйони українців жити під репресивним російським контролем проти їхньої волі.
У поєднанні з величезною мужністю та рішучістю українців – а вони захищали б свою землю і свободу навіть без підтримки Заходу – військова допомога призвела до неминучої катастрофи для владіміра путіна і його військ. Вона також уможливила перемогу України на полі бою, що є реалістичним і набагато кращим способом завершення цієї війни.
Переважна більшість українців, згідно з останніми опитуваннями, відкидають територіальні поступки і компроміси з путіним і впевнені, що можуть перемогти. Вони також не вірять, що путін дотримається свого слова, і небезпідставно.
Крім того, путін сприйме будь-яке прохання про перемир'я як слабкість з боку Заходу і підтвердження власної "правоти". Це потенційно може наразити інші країни на ще більшу небезпеку з боку росії, особливо Молдову і навіть країни Балтії. путін повинен бути зупинений і переможений в Україні, інакше загроза, яку він становить, лише зростатиме.
Чарап припускає, що перемовини з росіянами про припинення війни вимагають від західних дипломатів постійно намагатися "достукатися до кремля". Але жодна риторика не змусить путіна відчинити двері, якщо він цього не хоче. Але якщо російський президент коли-небудь справді захоче вести переговори, а не лише залякувати і обурюватися – йому буде неважко знайти західних співрозмовників після виведення своїх військ.
Досі путін не демонстрував жодної зацікавленості у припиненні війни, попри зростаючі втрати рф. Навпаки, згідно з грудневою статтею New York Times:
"Люди, які знають пана путіна, кажуть, що він готовий жертвувати незліченними життями і грошима стільки, скільки буде потрібно. І під час рідкісної особистої зустрічі з американцями минулого місяця росіяни хотіли передати президенту Байдену чіткий сигнал: незалежно від того, скільки російських солдатів буде вбито або поранено на полі бою, росія не здасться".
Сам путін чітко дав зрозуміти, що в цілому він не зацікавлений у переговорах. Нещодавня промова радника з національної безпеки Джейка Саллівана, який запропонував провести перемовини з контролю над озброєннями після нового Договору про СНО, була "шокуюче образливою, особливо в російському культурному контексті", і путін відкинув її.
Відповідно, лише військова перемога України може покласти край війні. Хапатися за переговори і робити абсолютно спекулятивні припущення щодо них у цей вирішальний момент контрнаступу – нерозважливо. Це здається в кращому випадку несвоєчасним.
Якщо такі закиди продовжаться, то деморалізують українців. Україна, попри жахливі втрати, відчуває значні вливання західної військової допомоги і піднесення бойового духу. росія ж переживає нескінченні чвари між російським Міністерством оборони і ватажками найманців "Вагнера", падіння бойового духу, а також продовження корумпованого і недолугого правління. Євгєній Прігожин продовжує свою публічну ворожнечу з чиновниками оборонного відомства і нещодавно, як видається, навіть замахнувся на путіна. Як нещодавно написав у Twitter генерал армії США у відставці Марк Гертлінг, це свідчить про "величезну різницю між твердою впевненістю України і зростаючим хаосом у росії".
В якийсь момент справа дійсно може дійти до підписання мирної угоди. Чарап, схоже, вважає її бажаною. Це, безумовно, не так. Пріоритетом Заходу в осяжному майбутньому має бути надання Україні всього необхідного для перемоги над російськими військами. Це уможливило б повернення під український контроль і територій, і людей, які там живуть.
Ця війна стала справжньою катастрофою для росії і є прямим результатом особистого рішення путіна вдертися до сусідньої країни. Відмова від військової перемоги України і підготовка до переговорів зараз дозволила б очільнику кремля почуватися "на коні", а потім знову погрожувати українцям після того, як росія відновить свої сили. Це не рецепт стабільного "ендшпілю", а скоріше рецепт тієї самої "нескінченної війни", якої ця пропозиція має на меті уникнути.
Державний секретар США Ентоні Блінкен під час виступу незадовго до публікації есе Чарапа намагався дати відсіч безглуздим закликам примусити українців до компромісу. "Припинення вогню, яке просто заморожує існуючі лінії зіткнення і дозволяє путіну зміцнити контроль над захопленою ним територією, а потім відпочити, переозброїтися і знову атакувати – це не справедливий і тривалий мир, – сказав він у своїй промові 2 червня в Гельсінкі. – Це потьомкінський мир. Він легітимізує захоплення земель росією. Він би винагородив агресора і покарав жертву".
Пропозиція перемир'я ґрунтується на передумові, що "15 місяців бойових дій чітко показали: жодна зі сторін не здатна, навіть за зовнішньої допомоги, досягти вирішальної військової перемоги над іншою". Насправді Україна вже здобула вражаючі військові перемоги, витіснивши російські війська з Києва та інших частин країни, які вони окупували або намагалися окупувати в перші дні повномасштабного вторгнення.
російський контроль над Кримом, незаконно анексованим москвою під час першої фази вторгнення 2014 року, може опинитися під загрозою. Території росії, що межують з Україною, і навіть російська столиця стали об'єктами вторгнень і ударів безпілотників. Україна досягла більшого, ніж багато хто очікував.
Для Чарапа територія здебільшого не має значення. "Незалежно від того, скільки території зможуть звільнити українські сили, – пише він, – росія збереже здатність становити постійну загрозу для України".
Як перемир'я нейтралізує "постійну загрозу"? Єдиний спосіб впоратися з нею – це завдати серйозної поразки путінським військам. Захід може допомогти, надавши Україні ресурси, необхідні для того, щоб вигнати кожного російського солдата з української території. Як зазначив Гертлінг, "без навчених і добре керованих військовослужбовців, які займають оборонні лінії, оборона росії є марною".
Натомість Чарап стверджує, що українські військові "також матимуть можливість пресингувати будь-які райони країни, окуповані російськими військами, і завдавати збитків військовим і цивільним об'єктам на території самої росії".
Давайте будемо відвертими: Україна має право на самооборону і на повернення своєї території. Якби російські війська не окупували українську землю, здійснюючи при цьому воєнні злочини і геноцид, їм не було б чого боятися. Але оскільки путін вдерся в Україну без жодних виправдань, він спровокував нестабільність і всередині своїх власних кордонів, оскільки українці отримали право завдавати ударів по цілях усередині росії. Крім того, він створив можливості для проукраїнських російських сил завдавати ударів по таких регіонах рф, як-от Бєлгород.
Так чи інакше, українські військові будуть краще здатні стримувати подальшу російську агресію в майбутньому, ніж це було у 2022 році. Вони вже більш досвідчені та мають підтримку держави і суспільства. Важко зрозуміти, чому українські сили повинні бути змушені стримувати російську агресію з нинішньої лінії фронту замість того, щоб мати можливість робити це від міжнародно визнаного кордону.
Чарап вважає, що нинішня ситуація "може призвести до руйнівного, багаторічного конфлікту, який не матиме остаточного результату. Тож Сполучені Штати та їхні союзники стоять перед вибором своєї майбутньої стратегії. Вони можуть спробувати спрямувати війну до мирного завершення вже найближчими місяцями. Або вони можуть зробити це через роки... Отже, ефективна стратегія щодо того, що стало наймасштабнішою міжнародною кризою принаймні за останнє покоління, вимагає від США і їхніх союзників змістити акценти і почати сприяти завершенню війни".
Іншими словами, Чарап вважає, що стратегічний розрахунок путіна правильний – кремлівський автократ може пережити більше болю, більше смертей і більше руйнувань з більшим терпінням, ніж Україна та її демократичні прихильники. Заради України, як і заради Сполучених Штатів, хочеться сподіватися, що це пророцтво не справдиться.
Крім того, хіба українці не повинні мати право голосу в цьому питанні? Чи не повинні вони мати можливість приймати такі рішення? Зрештою, саме українці, а не американці, борються і вмирають, захищаючи свою країну і свою свободу. За винятком купки американських добровольців, у зоні бойових дій немає жодного американського солдата. Ми надаємо зброю і проводимо навчання, хоч і надто повільно, щоб допомогти їм повернути свою землю. Але поки українці думають, що вони можуть перемогти і залишаються рішуче налаштованими на боротьбу, хто ми такі, щоб їх зупинити?
Чарап стверджує, що українці не можуть перемогти. Навіть із західною допомогою він, очевидно, не дає їм жодного шансу. Ми і багато інших, не в останню чергу самі українці, вважаємо інакше.
Якби американські політики дослухалися до порад Чарапа в січні 2022 року, за місяць до повномасштабного вторгнення рф в Україну, Сполучені Штати не надали б військової допомоги Україні, оскільки "військова допомога не є ефективним важелем для розв'язання цієї кризи". Більше того, Чарап стверджував: "Військова допомога зараз [у січні 2022 року] в кращому випадку матиме незначний вплив на результат кризи".
Насправді, підтримка США, а також інших країн-союзників, мала величезний вплив на зміну ситуації на користь України. Поразницькі настрої й пристосуванство були неправильним підходом до моменту нарощування сил путіна перед вторгненням у лютому минулого року. Вони є такими ж хибними і зараз.
