Уряд (без)надії

Віталій Кличко своїх представників до уряду не делегував. «Удар» робить ставку на президентські вибори, а тому не горить бажанням брати на себе відповідальність за Кабмін за крок до дефолту. Соратники переконують: краще стояти осторонь, спостерігаючи збоку за крахом першого постреволюційного уряду. Позиція боягузлива, однак доволі прагматична.

 

Лідер «Удару» в принципі готовий був узяти на себе часткову відповідальність за Кабмін однак лише в обмін на письмові гарантії від Юлії Тимошенко не брати участі у президентській гонці. На це Юлія Володимирівна, зрозуміло, погодитися не може. Її найближче оточення переконане: попри прохолодну – м’яко кажучи – зустріч на Майдані, попри дружні рекомендації європейських друзів Тимошенко, попри майже однозначні прогнози соціологів, вона балотуватиметься. Тому що свято вірить у власну перемогу. Більше того: Юлія Тимошенко особисто заявила Віталію Кличку під час їх зустрічі тет-а-тет, що балотуватиметься у президенти. Без варіантів.

Віталій Кличко, Юлія Тимошенко. Колаж: aif.kg

Тимошенко, як не дивно, теж не взяла активної участі у формуванні уряду, обмежившись точковими призначеннями своїх людей. З тієї ж логіки, що й Кличко: ЮВТ, як стверджують її соратники по партії, не вірить перспективи уряду Яценюка і не хоче брати на себе відповідальність за нього напередодні

 

«Свобода» урядові портфелі узяла: партії потрібен доступ до владного та фінансового ресурсу, зважаючи на майбутні президентські та ймовірні парламентські вибори. Та й традиційний виборець Тягнибока дивитиметься зовсім не на ефективність роботи міністрів.

 

Кілька призначень – реверанс Майдану. Ще кілька – люди, не чужі Петрові Порошенку.

 

Втім, давайте аналізувати по персоналіях.

 

Віталій Ярема, перший віце-прем’єр. 

Колишній керівник київської міліції в часи президентства Віктора Ющенка, виходець із системи карного розшуку. Представник генерації бізнес-міліціонерів, при цьому – професіонал у правоохоронній тематиці.

 

Ярему, вочевидь, призначили для контролю за МВС, яке очолив далекий від міліцейських справ Арсен Аваков. Близький до Петра Порошенка та Юрія Луценка.

 

Цікавий момент: при оголошенні кандидатур Майбутніх міністрів на Майдані частина людей почала скандувати прізвище Яреми, вимагаючи призначення його міністром внутрішніх справ. При цьому його важко назвати улюбленцем активістів чи хоча б помітною постаттю Майдану. З іншого боку, ми не наважимося стверджувати, що Віталій Ярема вдався до послуг найманих «крикунів», щоб натиснути на лідерів опозиції. Зрештою, маючи такого лобіста як Петро Порошенко це зайве.  

Володимир Гройсман, віце-прем'єр-міністр – міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. 

Один з найспішніших мерів України, упродовж дев’яти років керував господаркою Вінниці. Визнаний фахівець із питань ЖКГ. Близький до Петра Порошенка.

Олександр Сич, віце-прем'єр-міністр без визначеного роду занять. 

Заступник Олега Тягнибока з питань ідеології, колишній учитель історії та екс-голова Івано-франківської обласної ради, мабуть, займатиметься в уряді гуманітарним блоком. Хочеться сподіватися, що новий віце-прем’єр демонструватиме на високій посаді здоровий глузд та стриманість і утримається від заяв у стилі Ірини Фаріон. 

Олександр Сич. Фото: news.if.ua

 

Остап Семерак, міністр Кабінету міністрів. 

Досвідчений орговик та чиновник – саме те, що потрібно на посаді керівника Секретаріату Кабінету міністрів – органу, який забезпечує діяльність уряду. Семерак – виходець із партії «Реформи та Порядок», яка влилася у «Батьківщину» у 2013 році. Близький до Олександра Турчинова та Сергія Соболєва. 

Мусій Олег, міністр охорони здоров’я. 

Президент Всеукраїнського лікарського товариства Мусій став відомим усій країні, очоливши медичну службу Майдану та перетворивши її у надзвичайно професійну та ефективну структуру. «Медична служба Майдану працювала так, як має загалом функціонувати наша медицина: ліки пацієнти отримують безкоштовно, допомогу надавали завжди вчасно, за першої вимоги й на високому рівні», – каже про роботу своїх колег Олег Мусій. Медики Майдану на чолі з Мусієм йшли під кулі, рятуючи людські життя. І якби не самовіддана робота медиків, жертв було б значно більше. 

 

Поза всякими сумнівами, Олег Мусій – це найкращий вибір з усіх можливих варіанті, які обговорювалися.

 

Арсен Аваков, міністр внутрішніх справ. 

Колишній харківський губернатор та представник ТОП-100 найбагатших людей країни – м’яко кажучи не найкращий вибір очільника МВС. Аваков був серед найактивніших політиків на Майдані, при цьому на сцену не ліз, а займався організаційною роботою, був одним з керівників «Самооборони». Втім, перші кроки на посаді міністра ефективністю не вразили, а кадрові призначення відверто здивували. Неприємно здивували. 

 

Ситуацію, як уже зазначалося, може виправити призначення віце-прем’єром Віталія Яреми. А також призначення фахових заступників міністра внутрішніх справ. Хоча б Геннадія Москаля. 

Максим Бурбак, міністр інфраструктури. 

Максим Бурбак – друг Арсенія Яценюка з дитячих років, а головне – його давній бізнес-партнер. Незрозуміло, щоправда, яким стосунок має володіння величезним ринком та торгівля автомобілями у Чернівцях до транспортної сфери та інфраструктури. Одне з найбільш сумнівних призначень.

Олександр Шлапак, міністр фінансів.

Шлапак – один з найкращих спеціалістів з макроекономіки в країні. Досвідчений чиновник: працював міністром економіки, заступником глави НБУ, керівником держказначейства та заступником глави Секретаріату президента Ющенка. В уряді працюватиме у тісному контакті з Арсенієм Яценюком – саме він запропонував міністерську посаду давньому приятелю. 

 

Цікавий факт: під час суду у справ Юлії Тимошенко Шлапак був свідком обвинувачення та свідчив проти лідера «Батьківщини». 

Людмила Денісова, міністр соціальної політики. 

У 2007-2010 роках Денісова уже обіймала аналогічну посаду в уряді Юлії Тимошенко. До цього працювала міністром економіки Криму і тамтешнім Держказначейством. Власне, ще з кримського періоду за цією давньою та відданою соратницею ЮВТ тягнеться довгий шлейф корупційних скандалів. 

Петренко Павло, міністр юстиції.

Ще один давній – з студентських років друг Арсенія Яценюка, його однокурсник. 

Був керівником юридичної служби Майдану, активно захищав затриманих активістів. Разом з цим, як правника колеги оцінюють його неоднозначно. Скажімо, закон про амністію авторства Петренка, був, м’яко кажучи, недосконалим. 

Євген Нищук, міністр культури.

Ведучий Майдану, а в мирному житті – пересічний актор. Без коментарів. 

Павло Шеремета, міністр економічного розвитку і торгівлі. 

Визнаний економіст, однак абсолютно недосвідчений як чиновник. Шеремета – президент Київської школи економіки та заступник голови Глобальної ради з питань України на Всесвітньому Економічному Форумі. 

На його призначенні наполягав Арсеній Яценюк і заперечень від соратників та союзників не було. 

Ігор Швайка, міністр аграрної політики і продовольства.

Один з найближчих соратників Олега Тягнибока та керівник харківської «Свободи» Ігор Швайка є юристом за фахом і до приходу в парламент працював виключно як юрист. Єдине, що пов’язує Швайку з селом – місце народження: новий міністр народився у селі Троїцьке Калмицької АРСР. Хоч навряд чи це завадить йому поставити дуже «хлібне» міністерство на службу партійним інтересам. 

Андрій Мохник, міністр екології.

Заступник Олега Тягнибока з політичних питань за фахом є інженером-будівельником. Про екологію знає те ж, що й решта лідерів «Свободи»: зі сланцевим газом треба боротися. 

Дмитро Булатов, міністр молоді і спорту.

Лідер «Автомайдану» – доволі вдале призначення. Він уміє розвивати соціальні ініціативи, до того ж – любитель екстремальних видів спорту.

Юрій Продан, міністр енергетики і вугільної промисловості.

Інженер-електрик Юрій Продан усе життя працює за обраним у молодості фахом. У 2007-2010 роках був міністром палива та енергетики у другому уряді Юлії Тимошенко. З ЮВТ тісно співпрацює ще з 1999 року, коли вона обіймала посаду віце-прем’єра з енергетики. Однак не менш за Юлію Тимошенко призначенню Продана раді «енергетичні» олігархи Ігор Коломойський та Ігор Єремеєв. Їх інтереси чинний міністр відстоює не перший рік. 

 

Продан – фігурант численних корупційних скандалів.

Сергій Квіт, міністр освіти.

Ректор Києво-Могилянської академії Сергій Квіт був одним з найпослідовніших опонентів Дмитра Табачника. Тому логічно, що наслідки «табачного» отруєння української освіти долати саме йому. 

Сергій Квіт. Фото: j-school.kiev.ua

 

Ігор Тенюх, в.о. міністра оброни.

Адмірал Тенюх був командувачем військово-морських сил України у 2006-2010 роках. Авторитетний військовий, прекрасно знає ситуацію у Криму. У 2004 році активно підтримував помаранчеву революцію та Віктора Ющенка. У грудні 2013 року закликав армію перейти на бік народу. Член ВО «Свобода». 

Ігор Тенюх. Фото: gdb.rferl.org

 

Андрій Дещиця, в.о. міністра закордонних справ. 

Не надто відомому широкому загалові, проте доволі авторитетному у колі дипломатів Андрієві Дещиці доведеться відновлювати авторитет української дипломатії після Костянтина Грищенка та Леоніда Кожари. Найближчі пріоритети нового міністра – поновлення діалогу з ЄС щодо підписання Угоди про Асоціацію. 

Андрій Дещиця. Фото: mfa.gov.ua

 

***

Чи може така дивна солянка професіоналів, випадкових людей, корупціонерів та «любих» друзів стати ефективним урядом? Як не дивно, так. Але для цього потрібен постійний контроль за кожним аспектом його діяльності. Особливо, за відверто слабкими та потенційно нечистоплотними ланками. У будь-якому разі, на відміну від політичних конкурентів Арсенія Яценюка, решта країни зацікавлена, щоб чинний Кабмін виявився успішним.