Дара Массіко відзначає, що до і під час війни країни покладаються на оперативну безпеку, або OPSEC, щоб зберегти важливі аспекти своїх планів у таємниці і зменшити вразливість власних збройних сил. У деяких випадках це потребує обману. В інших – OPSEC передбачає обмеження доступу до військових планів задля зменшення ризику їх оприлюднення. Наприклад, під час підготовки до операції "Буря в пустелі" американські пілоти, які отримали завдання знищити іракські засоби ППО, місяцями тренувалися здійснювати такі удари. Але їм не повідомляли про конкретні цілі, розповівши про них лише за кілька днів до початку атаки.
Секретність і брехня. Як росія переграла саму себе
Плани кремля стали відомі задовго до початку вторгнення. Американська розвідка поділилася цими планами зі ЗМІ, союзниками та партнерами. кремль, натомість, щоб зупинити свої плани, переконував журналістів і дипломатів, що не має жодних намірів атакувати сусіда. Ці заяви не ввели в оману Захід, натомість, на думку Массіко, вони обдурили більшість росіян, у тому числі й тих, хто служить у збройних силах – від рядових до генералів. Нещодавній звіт Королівського інституту об'єднаних збройних сил (RUSI) британського аналітичного центру з питань оборони і безпеки показав, що навіть високопоставлені члени російського Генерального штабу не знали про вторгнення майже до його початку.
На думку Массіко, така секретність зіграла проти росіян. Оскільки більшість воєначальників не були залучені до планування, вони не могли виправити основні помилки. Окрім того, влада не підготувалася належним чином (оскільки в уряді не знали, що треба готуватися до війни) – не було підготовлено, накопичено та організовано ресурси для великої війни. Надмірна секретність також означала, що москва втратила можливість підготувати оборонну промисловість до виробництва і зберігання необхідних боєприпасів. Навіть тоді, як російські підрозділи вже дислокувалися поблизу України, вони не були укомплектовані і забезпечені належним чином. Ба більше, оскільки військові не встигли скоординувати свої системи радіоелектронної боротьби, коли російські війська намагалися заглушити український зв'язок, вони також заглушили і свій власний.
Надмірна секретність яскраво проявила проблеми росіян в повітрі. російські пілоти мали досвід бойових дій в Сирії, але операції там відбувалися над непідконтрольною територією, найчастіше в пустелі. У них майже не було досвіду ведення бойових дій над великою лісистою країною, зі супротивником, який здатний збивати їхні літаки за допомогою систем протиповітряної оборони. Перед вторгненням пілотів не готували до таких умов і відповідної тактики. На думку Массіко, відсутність відповідного досвіду частково пояснює, чому росія, котра іноді виконувала сотні вильотів на день, не змогла знищити українські військово-повітряні сили чи ППО. Ще одним фактором стало те, що росія вирішила переорієнтувати свої ВКС на забезпечення безпосередньої повітряної підтримки сухопутним військам, як стверджують автори аналізу RUSI. Таке переорієнтування допомогло запобігти встановленню панування рф у повітрі і змусило росіян літати на низьких висотах, в межах досяжності українських ракет "Стінгер". В результаті вони втратили багато вертольотів і винищувачів.
Секретність і брехня були не єдиними способами, через які кремль себе сам переграв. Наприклад, класифікування вторгнення як "спеціальної військової операції" завадило росії отримати швидкий доступ до правових інструментів, економічних і матеріальних ресурсів, необхідних для підтримки нападу. Ця ж помилкова класифікація полегшила багатьом солдатам можливість звільнятися або відмовлятися воювати, не наразившись на звинувачення у дезертирстві.
Не звертати уваги. росія розраховувала на досвід млявості Заходу у 2014 році
кремль, схоже, припускав, що українці не чинитимуть опору, що українська армія розвалиться, а Захід не зможе вчасно допомогти Києву. Ці висновки були не зовсім безпідставними, вважає Массіко. І наводить інформацію Washington Post, згідно з якою російські спецслужби провели власне передвоєнне таємне опитування, яке показало, що лише 48% населення були "готові захищати" Україну. Напередодні війни рейтинг Зеленського становив менше 30%. російські спецслужби мали розгалужену шпигунську мережу в Україні з метою створення колабораціоністського уряду. (Пізніше Україна заарештувала і висунула звинувачення у державній зраді та колабораціонізмі 651 особі, включно з кількома офіцерами своїх служб безпеки). російські планувальники, можливо, також припускали, що українські війська не будуть готові, оскільки український уряд перейшов на військові рейки лише за кілька тижнів до вторгнення. Вони, ймовірно, думали, що артилерійські боєприпаси в Україні швидко закінчаться. За словами Массіко, з огляду на реакцію Заходу на анексію Криму росією в 2014 році (нагадаємо, тоді адміністрація Обами вирішила допомогти українським збройним силам ковдрами – iPress) і невеликих обсягів постачання озброєнь напередодні війни у 2022-му, москва могла обґрунтовано припустити, що Сполучені Штати і Європа не нададуть Україні значної підтримки, або, принаймні, не зможуть це зробити вчасно.
кремль фактично оцінював інформацію, яка просто дозволялиа йому бачити те, що він хотів бачити, переконує Массіко. Те саме опитування спецслужб, наприклад, показало, що 84% українських респондентів вважають російські війська окупантами, а не визволителями. США та союзники транслювали плани росії "створити" привід для вторгнення, а також приватно і публічно попереджали росію, що країна зіткнеться з величезними наслідками, якщо почне війну. Проте, очевидно, ніхто з найближчого оточення путіна не переконав його, що він повинен підготуватися до іншого, більш жорсткого типу конфлікту: такого, в якому українці дадуть відсіч і отримають значну західну допомогу.
Путін окопується надовго. Про допомогу Заходу
Сталося саме так, як кремль не прогнозував – українці згуртувалися і чинили опір, Зеленський став популярним політиком і лідером воєнного часу, Захід надав значні обсяги допомоги. Станом на кінець січня 2023 року США надали Україні 26,8 мільярда доларів на безпекову допомогу після вторгнення росії, а європейські держави теж виділили кілька мільярдів. Надане озброєння дозволило українським військам отримати якісну перевагу над московськими військами в плані обізнаності на полі бою під час початкового наступу росії на Київ, а також дало змогу наносити точні удари по російських логістичних складах і командних центрах у своїх східних регіонах.
Вашингтон також почав надавати Києву розвідувальні дані, які заступниця міністра оборони США Кетлін Гікс назвала "життєво важливими" і "висококласними". Директор Розвідувального управління Пентагону заявив, що обмін розвідданими з Україною має "революційний" характер, а директор Адміністрації національної безпеки і Кібернетичного командування США засвідчив, що за 35 років своєї державної служби він не бачив кращого прикладу обміну розвідданими. (За даними Пентагону, Сполучені Штати не надають розвідданих про місцезнаходження вищого керівництва і не беруть участі у прийнятті рішень щодо українських націлювань).
Такий обмін розвідданими був важливим у кількох ключових моментах війни. За словами високопосадовців оборонного відомства, Сполучені Штати також надали підтримку у плануванні та веденні бойових дій під час вересневих контрнаступів України в Харкові та Херсоні, які завершилися з величезним успіхом.
Ведмідь вчиться. російські війська продемонстрували більшу компетентність в обороні, ніж у наступі
Попри успіхи України в 2022 році, переконана Дара Масссіко, ще занадто рано говорити, що російська кампанія зазнає краху. путін, безумовно, окопався надовго, і хоча російська армія зранена, вона все ще здатна проводити складні операції, адаптивно навчатися і витримувати такий рівень бойових дій, який під силу небагатьом арміям у світі. За словами аналітикині, тривала високоінтенсивна загальновійськова війна з великими втратами є надзвичайно складною, але і росія, і Україна зараз мають більший досвід її ведення, ніж будь-яка інша країна в світі.
Наприклад, ВКС замість консервативних і неефективних місій намагаються виснажити українську протиповітряну оборону, використовуючи порожні ракети радянських часів та іранські безпілотники.
російські військові також, схоже, стають кращими у виконанні одного з найнебезпечніших армійських маневрів – переправи через річки під вогнем. Такі операції вимагають запланованого відходу, дисципліни, планів захисту сил і чіткої послідовності. Коли ці операції виконуються погано, багато солдатів можуть загинути: в травні 2022 року українські військові знищили російську ДРГ під час спроби переправитися через річку Донець. Але листопадовий відхід російських сил через Дніпро пройшов порівняно гладко. Незважаючи на артилерійський обстріл, тисячі військовослужбовців успішно відступили на схід.
росіяни виправляють й інші помилки. Наприклад, наприкінці весни вони заглушили українські комунікації, не заглушивши при цьому свої власні. У вересні кремль оголосив часткову мобілізацію, з метою компенсувати нестачу особового складу. Процес був хаотичним, і солдати не отримали належної підготовки. Але зараз ці нові сили перебувають на сході України, де зміцнюють оборонні позиції та допомагають виснаженим підрозділам у виконанні базових, але важливих завдань. Уряд також поступово переводить російську економіку на військові рейки, щоб підготуватися до тривалого конфлікту.
Ці зміни, вважає Массіко, починають давати результати. Оборонно-промислова база рф, можливо, і потерпає від санкцій та обмежень на імпорт, але її заводи не постраждали і працюють цілодобово. Хоча у росії закінчуються ракети, вона розширила свої запаси, перепрофілювавши протикорабельні крилаті ракети і ракети ППО. російські військові ще не вдосконалили процес оцінки бойових втрат або здатність вражати рухомі цілі, але вже зараз вони точно вражають українську електромережу.
Навчання українців теж було крутим. Їм вдалося дестабілізувати російські сили, завдати ударів по військово-повітряним та військово-морським базам росіян. Українські військові отримали чудовий бойовий досвід і значну підтримку з-за кордону.
російські війська все ж адаптувалися та зайняли оборонну позицію. Після кількох тижнів руйнівних атак HIMARS влітку 2022 року, росіяни перенесли свої командні пункти і багато складів матеріально-технічного забезпечення за межі їхньої досяжності. Як зазначає Массіко, сили рф продемонстрували більшу компетентність в обороні, ніж у наступі, особливо на півдні, де вони створили багатошарову оборону, яку українським військам було важко прорвати. суровікін, який раніше був командувачем південної оперативної групи, приніс цей досвід на інші території, які росія частково окупувала.
Проте в січні 2023 року суровікін був понижений у посаді на користь генерала валєрія гєрасімова. Хоча причини такої зміни командування незрозумілі: за цим можуть стояти палацові інтриги та кумівство, а не конкретні невдачі керівництва суровікіна. І жоден російський командир не зміг зламати волю Києва до боротьби, хоча росія продовжує запускати ракети, які завдають страждань українському народу. Втім, бомбардування і російські окопи цілком можуть погіршити потенціал України, що ускладнить відвоювання нею більшої частини своїх земель.
Відоме невідоме. Аналітикам слід бути обережними у прогнозуванні результатів
путін чітко дав зрозуміти, що хоче отримати всі чотири області, які москва незаконно анексувала у вересні – Донецьку, Херсонську, Луганську та Запорізьку. Під час телевізійної зустрічі в грудні минулого року він зазначив, що готовий пройти "довгий шлях", щоб отримати їх. Зменшення цілей путіна і раптова відвертість щодо тривалості кампанії свідчать про те, що кремль може пристосуватися до своєї ослабленої позиції і підготувати населення до тривалої війни. Таким чином, вважає Массіко, росія або еволюціонує, або виграє час, поки не зможе відновити свої сили. Питання в тому, чи будуть ці зміни достатніми.
Є підстави вважати, пише авторка, що ці зміни не врятують війну для росії. У тому числі й через те, що необхідно впроваджувати глобальні реформи у багатьох аспектах. Та існують проблеми, що є просто невіддільними частинами російської системи, як, наприклад, самообман, проілюстрований рішенням кремля надати пріоритет секретності та внутрішній стабільності, а не адекватному плануванню.
Деякі з найважливіших для росії питань значною мірою перебувають поза контролем москви. Українська рішучість у протистоянні стала жорсткішою, і російські військові, попри всю їхню жорстокість, не можуть цього змінити. росія також не змогла перекрити потоки західних озброєнь і розвідувальних даних до Києва. Поки ці два фактори – рішучість України і підтримка Заходу залишатимуться в силі, переконана Массіко, кремль не зможе перетворити Україну на маріонеткову державу, як він спочатку прагнув зробити.
Проте так само, як Захід переоцінив росіян, стверджує дослідниця, так само він може їх і недооцінити.
російські військові, однак, вже виправили деякі помилки. Вони змінили командну структуру та багато тактичних прийомів. Зміцнили свої позиції в Україні після важких втрат, додавши більше особового складу, що ускладнить майбутні українські контрнаступи. російське військове керівництво оголосило про намір повернути багато великих дивізій, які існували до реформ 2008 року, з метою частково виправити проблеми зі структурою збройних сил. Оскільки російська економіка мобілізується, оборонна база може виробляти більше обладнання, аби компенсувати втрати воєнного часу. Західна оборонна промисловість, тим часом, напружено працює над тим, щоб поповнити запаси України. росія може розраховувати на те, що їй вдасться зміцнити свої позиції, вичікуючи, поки західні поставки не вичерпаються.
Але аналітикам слід бути обережними у прогнозуванні результатів. Класична приказка все ще діє: на війні перші повідомлення часто бувають помилковими або фрагментарними. Тільки час покаже, чи зможе росія врятувати своє вторгнення, чи українські сили візьмуть гору. Конфлікт вже пішов непередбачуваним шляхом, і тому Захід повинен уникати поспішних суджень про те, що пішло не так у російській кампанії, щоб не винести неправильних уроків, не розробити неправильних стратегій або не придбати неправильні види озброєнь.
Як показала ця війна та інші нещодавні конфлікти, аналітикам потрібні кращі способи вимірювання нематеріальних елементів військового потенціалу – таких як культура армії, її здатність до навчання, рівень корупції і воля до боротьби – якщо вони хочуть точно прогнозувати силу і планувати майбутні конфлікти.
На жаль, аналітики, швидше за все, матимуть багато часу на розробку і відточування таких показників. Тому що, попри всю невизначеність, очевидно одне: поки росія продовжує мобілізацію, а Київ і його прихильники окопуються, війна продовжуватиметься.
Джерело: Foreign Affairs
