Історія вторгнення росії в Україну була сповнена розчарувань і різких змін у розвитку подій, пише Дара Массіко у Foreign Affairs. На початку війни більшість країн НАТО сприймала росію як непереможного велета, здатного швидко перемогти Україну. Натомість російські війська були зупинені і відкинуті назад. Тоді зовнішні спостерігачі дійшли висновку, що російська армія прогнила і, можливо, ще одна контратака призведе до її краху. Це теж виявилося хибним: українські наступи не досягли мети, а москва відновила повільне просування. Тепер чимало хто дивиться повз росію, пояснюючи стан фронту недостатньою зовнішньою підтримкою Києва.
На думку авторки, багато політиків і стратегів не врахували, наскільки москва засвоїла уроки й адаптувала стратегію та підхід до ведення війни в Україні та за її межами. За словами Дари Массіко, росія з 2022 року систематично аналізувала свій бойовий досвід, аби винести уроки і поширити їх серед своїх військових. Уже на початку 2023-го москва тихо вибудувала складну екосистему навчання, що охоплює оборонно-промислову базу, університети та військовослужбовців на всіх щаблях. Нині армія інституціоналізує напрацьовані знання, перебудовує оборонну промисловість і наукові організації під потреби воєнного часу та зводить разом техстартапи з державними ресурсами.
Массіко вважає, що результатом стали нові тактики на полі бою і краще озброєння. москва розробила нові способи використання дронів для виявлення й ураження українських підрозділів і техніки, перетворивши колишню слабкість на сильну сторону. Вона створила кращі ракети та броньовані засоби. росія надає молодшим командирам більше свободи у плануванні. Армія стала спроможною і змінюватися в ході цієї війни, і готуватися до майбутніх високотехнологічних конфліктів.
За словами експертки, ці зміни призведуть до того, що, ймовірно, Україна зіткнеться з ще більшими руйнуваннями в найближчі місяці. Їй доведеться протистояти швидшим і численнішим атакам російських дронів, що завдадуть ще більшої шкоди містам, населенню та критичній інфраструктурі. Більша кількість ракет прориватиме ППО України. Ці зміни, можливо, не принесуть росії жодних кардинальних проривів завдяки обороні України та інтенсивним атакам дронів і артилерії. Але вони означають, що Москва може продовжувати жертвувати життями своїх солдатів заради повільних успіхів на Донбасі, сподіваючись, що НАТО втомиться від війни.
Дара Массіко запевняє: деякі американські та європейські чиновники справді втрачають інтерес до України. Втім наголошує, що ті самі російські адаптації, що загрожують Україні, мають турбувати політиків в інших країнах. російська армія вийде з війни з великим досвідом і чітким баченням майбутнього бойових дій, і вона вже ділиться своїм досвідом з Китаєм, Іраном і Північною Кореєю. Закладено основу для інтенсивнішого навчання і відновлення після закінчення війни. росія й надалі буде обмежена поганою дисципліною і матиме труднощі з виробництвом найсучаснішого обладнання. Але вона буде готова до нового способу ведення війни, попри обмеження своїх ресурсів. Якщо Вашингтон і європейські столиці не хочуть відстати, їм слід почати вчитися на війні в Україні, а не відвертатися від неї. Замість того, щоб ігнорувати її, потрібно вивчати досвід росії, і починати власні зміни.
Навчально-промисловий комплекс
З перших днів вторгнення російська армія була змушена пристосовуватися до обставин. Щоб витримати запеклі українські контратаки, російські підрозділи додавали захист на транспортні засоби, вивчали нові типи маскування і застосовували тактику штурму малими підрозділами. Солдати неформально обмінювалися порадами через соцмережі, закриті канали та самвидавні посібники. Як наголошує Дара Массіко, цей тип неформального навчання від людини до людини або від підрозділу до підрозділу є важливим першим етапом адаптації у воєнний час. Але якщо більша військова організація не фіксує ці уроки, вони часто втрачаються з часом, не передаються тим, хто їх потребує, і не поширюються на всю армію.
Другий етап навчання – це інституціоналізація цих змін, зокрема через перегляд навчальних програм, планів закупівель і оперативних концепцій. Після цього військові мають долучитися до прогностичного навчання про майбутнє ведення війни і визнати потребу реформ або трансформаційних змін. Найуспішніші у навчанні армії проходять п'ять кроків: здобувають бойовий досвід, аналізують його, формують рекомендації, поширюють ці рекомендації та уроки по всьому війську і, зрештою, впроваджують їх.
Коли стало зрозуміло, що війна затягнеться, росія почала виконувати більшість із цих критеріїв. Те, що починалося як ситуативна адаптація на полі бою, перетворилося на системну спробу перейняти досвід ведення бойових дій, вивчити його і поширити для підвищення ефективності. Наприклад, у 2022 році військові направили спеціально виділених штабних офіцерів і дослідників на командні пункти на передовій, аби вони могли якомога ближче спостерігати за війною і зрозуміти ефективність військ. Потім дослідники проаналізували результати боїв, проглянули командирські журнали й опитали особовий склад з метою скласти аналітичні звіти. Після додаткової оцінки ці звіти про "засвоєні уроки" розсилалися до штабу в Ростові, генштабу в москві, штабів родів військ, військових академій, оборонних підприємств і військово-дослідницької спільноти.
Дара Массіко пише: російські збройні сили відповідно відкоригувалися. За підтримки указу про мобілізацію у вересні 2022 року та зростання оборонного бюджету російська армія реорганізувала структуру командування, змінила тактику й бойове розгортання в Україні. москва переробила логістичну систему, щоб підвищити її живучість. Вона запровадила нові технології або нові способи використання наявних, аби поліпшити точність наведення та можливості радіоелектронної боротьби. Ці проміжні адаптації допомогли росії стабілізувати лінії фронту й витримати український контрнаступ 2023 року.
Відтоді російська навчальна екосистема стала ще більш розгалуженою. У москві російські військові мають понад 20 комісій, які займаються впровадженням рекомендацій, що базуються на інформації, яку вони отримують з фронту та від російських дослідників. Військові зайняті поширенням отриманих уроків у військах, узагальнюючи їх у бюлетенях, проводячи тематичні семінари та конференції для усунення проблем і обміну знаннями. Південний військовий округ росії неодноразово збирав солдатів і командирів ВПС, сухопутних військ, сил РЕБ та оборонної промисловості, щоб навчити їх краще виявляти, придушувати і знищувати ворожі БпЛА, які відіграли важливу роль у військових успіхах України на початковому етапі. На конференції 2023 року, організованій російською артилерійською академією, солдати й експерти зібралися разом, щоб переглянути артилерійську тактику та інтегрувати дрони в артилерійські удари. Лише за три роки росія внесла понад 450 проміжних змін до бойових статутів. Військові лідери підкреслюють, що ці посібники, ймовірно, будуть повністю переглянуті після закінчення війни.
Підготовка потужностей
Як зазначає авторка, у перший рік вторгнення Україна отримала певну допомогу з несподіваного джерела: російська військова техніка. Протягом місяців вона постійно виходила з ладу через недбале обслуговування, виробничі дефекти та конструктивні недоліки. Візьмемо, наприклад, засоби РЕБ: раптова перевірка сотень російських систем РЕБ виявила дефекти у 30%. Найпоширенішим недоліком була низька якість електронних компонентів, зокрема мікросхем. За даними флагманського видання російських військових "Военная мысль", колосальні 60-70% відмов російських засобів РЕБ з 2022 по 2024 рік були спричинені саме технічними несправностями. Лише 30-40% збоїв припадало на ураження українським вогнем.
Часом росія намагалася вирішити проблеми зі своєю технікою. У перший рік війни повільна реакція оборонки та відірваність від потреб військ і застарілі регламенти гальмували інновації. Зрештою оборонним підприємствам наказали вдосконалити виробництво, підвищити темпи ремонту та загалом пришвидшити інновації. І завдяки державній підтримці вони це зробили. Міністерство оборони пом'якшило регулювання, щоб скоротити терміни НДДКР. Воно проводило наради з підприємствами ОПК, щоб забезпечити отримання та опрацювання зворотного зв'язку від фронтових підрозділів та внесення змін. Водночас оборонні компанії відрядили фахівців до тимчасово окупованої України ремонтувати обладнання, вивчати його роботу й звітувати. А з початку 2023 року Кремль створив програми з інтеграції цивільних університетів і дослідницьких центрів у національні оборонні зусилля. Він покращив співпрацю військових і цивільних інженерів на полігонах і випробувальних майданчиках для тестування прототипів перед відправкою їх у бій.
Як зауважує Дара Массіко, російський уряд також започаткував ініціативи, спрямовані на допомогу оборонним стартапам країни в надії сприяти інноваціям. Міністр оборони росії Андрій Бєлоусов, наприклад, працював над тим, щоб налагодити зв'язок між стартапами та державними компаніями, які домінують у цьому секторі та не сприймають новачків. Це спрацювало: тепер стартапи зайняли своє місце поряд з найбільшими російськими оборонними підрядниками на виставках озброєнь і продають свою продукцію військовим. Ці зміни дозволили росії почати скорочувати технологічну перевагу, яку Київ мав у перші роки війни. російські виробники випускають нові та модифіковані системи, які краще пристосовані до умов в Україні. російські військові зі свого боку навчилися їх використовувати. Найвідоміший приклад – створений Міноборони підрозділ "Рубікон", елітна структура з досліджень і бойового застосування безпілотників, що експериментує з тактиками, які тепер лягають в основу навчання інших підрозділів БпЛА.
Менш показові, але не менш суттєві покращення також мають місце. Оборонні підприємства посилили бронювання та інший захист для багатьох класів машин, а також оснастили інші потужнішими двигунами, кращими прицілами й удосконаленими засобами радіопридушення. Країна підвищила руйнівність своїх керованих авіабомб і наростила випуск модифікованих "Шахедів" та інших типів БпЛА. ОПК також береться за виробничі вади й поліпшує протоколи обслуговування російських систем РЕБ.
Ці модернізації допомагають пояснити, чому українці зазнають більше труднощів за останні півтора року. У 2022-2023 роках Київ міг відносно легко вражати російські командні пункти, склади й комунікації; нині ж російські засоби РЕБ та відкоригована ППО ускладнюють такі удари. російські атаки дронами й ракетами також стають більшими й складнішими. Як мінімум, це означає, що партнерам України доведеться постачати більше систем ППО та інвестувати в її засоби РЕБ. Україна, своєю чергою, розробляє далекобійну ракету, прагнучи знищувати російське озброєння в джерелі.
Написано кров'ю
За словами Дари Массіко, російське навчання поширюється і на іншу важливу сферу – підготовку кадрів. Військові інструктори ретельно аналізують бойовий досвід і інтегрують отримані уроки в навчальні програми. Щоб зробити ці програми релевантнішими й реалістичнішими, росія, подібно до практики з інженерами, ротирує військових між фронтом і полігонами. Коли очні візити неможливі, організовуються захищені відеоконференції між передовими підрозділами, академіями та навчальними центрами. Деякі поранені ветерани стали штатними інструкторами.
росія зробила кілька змін у навчанні на основі свого бойового досвіду в Україні. Вона зробила свої тренажери більш реалістичними і модифікувала інструктаж з тактичної першої допомоги. Вона почала навчати військовослужбовців керувати військовою технікою на складному полі бою за участі БпЛА, а також проводити малі штурми у рамках більших операцій із застосуванням дронів і бронетехніки – обидва завдання є критично важливими у війні, де лінія фронту перебуває під постійним наглядом Києва. З огляду на те, що Україна може бачити більшість дій росії на полі бою, невеликі окремі штурмові групи потрібні для того, щоб проривати оборону. Вперше російські інструктори використовують дрони для спостереження за підготовкою солдатів, щоб потім краще оцінити й обговорити успіхи і невдачі підрозділів.
Як зазначає авторка, росія також внесла зміни до курсів підготовки молодших офіцерів, краще готуючи їх до оперативних завдань. Ці зміни не є повною перебудовою: головне нововведення у воєнний час – це двомісячний додатковий курс, що підвищує навички у стрільбі та артилерійській справі, розвідці, топографії, навігації, застосуванні дронів і тактичній медицині. Інструктори більше зосереджуються на навчанні командуванню малими підрозділами, з огляду на значення дрібних піхотних штурмів. Деяким молодшим офіцерам навіть викладають те, що в НАТО називають плануванням за завданням: їм дають ціль, а вони зі штабом мають самостійно визначити, як її досягти, а не просто виконувати централізовані накази. Для традиційно "вертикальної" російської армії це суттєвий зсув, навіяний успіхами окремих підрозділів проти Києва.
Втім, попри увагу вищого керівництва до змін, російські навчальні програми залишаються нерівномірними. Як зауважує експертка, навчання добровольців зараз слушно зосереджене на боях у складі невеликих штурмових груп у насиченому дронами середовищі. Але воно все ще надто коротке, тож бійці прибувають погано підготовленими. Хоча з 2022 року навчальна програма для новобранців також змінена з урахуванням бойового досвіду, її ще не перероблено докорінно. Деякі районні навчальні центри все ще викладають застарілу інформацію або іншим чином не встигають за швидкою адаптацією на полі бою. Військові вдаються до раптових інспекцій, щоб переконатися, що нові навчальні директиви впроваджуються.
Обмеження навчання
Втім, наголошує Дара Массіко, російська підготовка може ще тривати, а запеклий український опір і надалі не дозволяє кремлю досягати головних цілей. Проте зміни, що відбуваються в рф, безсумнівно, розчаровують українців. Від початку війни Київ тримав оборону проти москви значною мірою завдяки своїй інноваційній перевазі, яка зараз розмивається. В Україні давно усвідомлюють, що числом російську армію не здолати.
Та, на щастя для Києва, вважає авторка, росія здатна лише частково наздогнати якісну перевагу України. Насамперед процес навчання в російській армії має критичний недолік – це пояснює розрив між жвавим "навчанням" у штабах, серед дослідників і частини промисловості в тилу та похмурою реальністю для рядових на фронті. Хоч росія й демонструє силу в здобутті, аналізі та поширенні бойового досвіду, їй важко впроваджувати рекомендації й, відповідно, забезпечувати виконання настанов. Наприклад, офіційно радили оновити систему контролю якості у відповідь на численні збої й помилки, однак це досі не зроблено. Так само вивчення бойової медицини й травматології помітно просунулося з 2022 року, але кількість заражень ВІЛ серед солдатів на передовій зростає, зокрема через повторне використання шприців і погану санітарію під час масових надходжень поранених.
Є й ділянки, де москві взагалі важко вчитися – дисципліна та професіоналізм, які давно занедбані, але є невід'ємними складовими бойової спроможності. Унаслідок цього якість особового складу на фронті вкрай нерівна. Деякі частини мають компетентних командирів, інші – жорстоких або відсутніх. Сусідні підрозділи не координуються, що призводить до зайвих втрат під час ротацій або маневрів. Підрозділи важко склеїти докупи після відновлення (а це трапляється часто; втрати рф залишаються величезними). Частина особового складу зазнає насилля й занедбання у власних частинах. Інших карають драконівськими методами за проступки – прив'язують до дерев чи залишають у ямах просто неба.
Як зазначає Дара Массіко, хоча вони не завадили бойовим силам виконувати більшість завдань за призначенням, ці проблеми, безумовно, є однією з причин, чому росія й далі демонструє результати гірші за свої матеріальні та людські переваги. Військові психологи рф б'ють на сполох, стверджуючи, що нинішні підходи до оцінювання психічного стану військових і виявлення тригерів так званої девіантної поведінки (дезертирство, здача в полон, насильство або втрата боєздатності) застаріли. Однак сам військовий апарат цього не засвоїв, воліючи зосереджуватися на витривалості та виконанні наказів будь-якою ціною.
Принаймні наразі, зауважує експертка, проблеми, пов'язані із самою природою цієї війни, також надзвичайно важко розв'язати навіть після їх ідентифікації. російське командування, наприклад, добре усвідомлює, що поле бою в Україні щільно контролюється дронами, а тому майже неможливо зосередити великі сили для бронетанкового штурму, не зазнавши ударів. У військових журналах стратеги прямо визнають, що традиційні побудови росії перестали "слугувати головною умовою досягнення успіху". Армія адаптувалася, відходячи від застосування великих бронетанкових з'єднань і дедалі активніше покладаючись на малі штурмові групи, які тепер є осердям бойової підготовки. російські посадовці також додали нові дронові підрозділи, штурмові та розвідувальні загони, щоб долати підготовлену українську оборону. Хоч ці зміни ускладнюють протидію України й подекуди дають росії тактичні прориви, ціна їм – надзвичайно високі втрати, а малі групи та загони не здатні захоплювати й утримувати територію так, як це може зробити велике, зосереджене угруповання. Попри це кремль вимагає, щоб війна точилася в такому режимі й надалі.
Нарешті, за словами Дари Массіко, досвід москви у післявоєнному навчанні не надто обнадійливий. Після радянської війни в Афганістані та російської участі у війні в Сирії на боці режиму Асада армія не змогла засвоїти або забула набуті бойові уроки, оскільки знання не поширили за межі вузьких груп безпосередніх учасників. Збройні сили рф також не втілили критично важливі уроки у 1990-х – на початку 2000-х, коли фінансова й управлінська підтримка післявоєнних реформ розсипалася.
Як вважає авторка, попри відсутність усіх згаданих вище чинників у сучасній росії, нині відбуваються процеси навчання, що багато в чому нагадують московські після Другої світової війни. З огляду на поточну архітектуру, фінансування та лідерство, російські збройні сили виглядають готовими до всеосяжного й інтенсивного періоду навчання після завершення війни в Україні. Посадовці вже обговорюють масштабний перегляд оперативних концепцій, військової теорії та стратегії, бойових статутів і довгострокових рішень щодо закупівель віднині й до середини 2030-х. російські офіційні особи заявили, що подолання загроз для масштабних бронетанкових штурмів є пріоритетом досліджень і що вони планують змінити структуру сил та оперативні концепції з урахуванням цього виклику. Надалі російські військові, ймовірно, створюватимуть більше БпЛА та інших безпілотних систем, які доповнять військову міць москви порівняно з НАТО.
На думку експертки, російське керівництво продовжуватиме інтегрувати БпЛА, роботизовані та інші автономні системи по всіх видах і родах військ. У військовому баченні ці технології є майбутнім бою: російські військові експерти пишуть, що безпілотні системи стануть найважливішою зброєю XXI століття. Вони уявляють світ зі "зграями" автономних дронів, здатних перенасичувати оборону противника мікродронами, які важко виявити чи зупинити, а також дронами, що імітують птахів, комах або іншу живність. російські військові спостерігають за використанням Україною бойових роботів і готуються більше інвестувати у цю сферу для виконання завдань на кшталт вартової служби, логістики, мінування й розмінування та підводного спостереження.
російські військові теоретики і лідери також вважають штучний інтелект ключовим для сучасного бою. Швидкість, з якою технологія обробляє дедалі більші обсяги цифрової інформації, дозволятиме командирам ухвалювати рішення швидше. Стратеги в москві побоюються, що без найкращих AI-інструментів російські командири поступатимуться супротивникам, які ними володіють. Відтак російські експерти розглядають варіанти розгортання систем прийняття рішень на основі AI та озброєнь з AI вже на початку 2030-х. Військо досліджує, як застосовувати штучний інтелект у гіперзвукових ракетах, системах ППО та дронах для підвищення їхньої ефективності. Також опрацьовується, як AI може пришвидшити аналітичні завдання та автоматизувати віддання команд. Попри статус національного пріоритету, інвестиції в AI поки що відносно скромні, що обмежує можливості росії у найближчій перспективі.
Адаптуватися або загинути
На початку вторгнення 2022 року російські військові недооцінили можливості України та її волю до боротьби. Техніка москви не завжди відповідала поставленим завданням, а окремі системи відверто відмовляли. Солдатів не навчали для призначених місій (а подекуди навіть не повідомляли, що вони йдуть на війну). Ланцюг командування буксував.
Але, наголошує Дара Массіко, спостерігачам не варто й далі прив'язувати свої оцінки до того періоду. Відтоді російська армія стала організацією, що навчається, і поточні адаптації на фронті є лише частиною її освітньої активності. москва здобуває й аналізує бойовий досвід і поширює засвоєні уроки по всьому війську та оборонній екосистемі. Вона системно намагається зафіксувати й інституціоналізувати свій воєнний досвід і підготуватися до післявоєнного періоду реформ. кремль розуміє, що характер війни змінюється, а отже, має змінюватися й армія.
На думку авторки, російські лідери зіткнуться з перешкодами на шляху до своїх амбіцій навіть після завершення конфлікту. Наприклад, міжнародні санкції будуть головною перешкодою для їхнього прогресу (за умови, що ці санкції триватимуть). Зрештою, здатність російської армії вдосконалюватися залежатиме від стабільного фінансування, доступу до критично важливих минералів і здатності виробляти найсучасніше обладнання – все те, що ускладнюється санкціями. Армії також знадобиться підтримка керівництва і внесок достатньої кількості досвідчених ветеранів, аби заплановані реформи запрацювали. І за будь-яких умов росію стримуватимуть традиційні кадрові слабкості, зокрема низька дисципліна та дорогі програми закупівель, що виснажуватимуть ресурси.
москва також побоюється, що США і Європа вивчать цю війну та розроблять контрзаходи проти новітніх можливостей і тактики росії. НАТО має виправдати ці побоювання. Щоб зрівнятися зі спроможностями росії та надолужити ключові напрями, як-от "війна дронів", США і Європа мають пришвидшити аналіз вторгнення рф в Україну й адаптуватися, зокрема шляхом закупівлі більшої кількості БпЛА та впровадження інших інновацій. Хоча в країнах НАТО вже існують структури для збирання уроків війни, поступ нерівномірний і фрагментований. Зусилля цих органів ще не переросли в комплексні зміни у планах закупівель, навчальних програмах чи оперативних концепціях їхніх держав.
Щоб не відстати, США та Європі потрібно уважніше придивлятися, тим паче, що москва передає свої знання автократичним партнерам. А для цього слід бачити російське військо таким, яке воно є: недосконалим, але по-своєму живучим. Його структурні проблеми дуже реальні й були б особливо гострими в разі конфлікту з НАТО. Водночас процес навчання невпинний. Збройні сили рф і надалі змінюватимуть тактику, запроваджуватимуть нове озброєння та розширюватимуться, розпочавши десятирічний цикл відновлення. Експерти люблять казати, що армії формують війну. Але війна формує армії теж, завершує статтю Дара Массіко.
Джерело: Foreign Affairs
