Facebook iPress Telegram iPress Twitter iPress search menu

Війна історій: на черзі Литва. Наклепи, прискіпування та теорії змови – це боєприпаси для кремля, а історія – це зброя – Едвард Лукас

Переклад iPress
Війна історій: на черзі Литва. Наклепи, прискіпування та теорії змови – це боєприпаси для кремля, а історія – це зброя – Едвард Лукас
Відомий дослідник росії та експерт Центру аналізу європейської політики Едвард Лукас звертає увагу на нову книгу росіян про Литву, яку, подібно до України в путінському есе, звинувачують у нацизмі й русофобі, стверджуючи, що вона взагалі є штучним утворенням. Експерт каже, що, попри фантазійні твердження книги, її слід цілком серйозно сприймати як майбутні наміри кремля.

Історія в руках кремлівських пропагандистів – це зброя. Маніфестом війни путіна було есе на 5 000 слів, в якому стверджувалося, що українці "історично" є росіянами. Тепер нова 400-сторінкова історія Литви використовує тривожно схожий підхід. Мета – представити Литву як штучне творіння, пронизане нацизмом. Ця книга не є якимось маргінальним виданням. Вона вийшла з МДІМВ (рашистською МГИМО – iPress), провідного російського інституту зовнішньої політики, і фінансується за рахунок гранту від державного органу, що спеціалізується на (читай: озброєнні) російській діаспорі. Міністр закордонних справ Сєргєй Лавров написав схвальну передмову.

Результат жахливий у багатьох сенсах. Я прочитав її, щоб вам не довелося.

Перше твердження полягає в тому, що Литва існувала головно як маріонетка польського тероризму проти росії (в минулих століттях) і відіграє ту ж роль для західних імперіалістів зараз. Литовці дуже невдячні, враховуючи, що російське, а пізніше радянське правління було мудрим, добрим і щедрим, виняток стосувався лише виправданим роздратуванням щодо кількох бунтівних екстремістів. Вихід Литви з Радянського Союзу в 1991 році був шахрайським і недемократичним. Після 1918 року країна стала нестабільною і страждає від екстремізму.

Серед дев'яти авторів – Гедрюс Грабаускас, литовський лівий політик, який попросив політичного притулку в росії. Інший – Максім Грігор'єв, політолог, який воював в Україні та очолює "Міжнародний громадський трибунал над злочинами українських неонацистів". На презентації книги він зазначив, що два роки тому опублікував подібну працю про Україну.

Незважаючи на всі її ретельно продумані виноски, бібліографію і (в деяких випадках) авторитетних авторів, книга не отримає призів від справжніх істориків. Але вона піднімається до світового рівня евфемізму. Ось як вона описує радянську анексію 1940 року: "Революційний ентузіазм частини балтійського населення, можливо, мав певний вплив на це рішення, але геополітичні міркування були, звісно, головними". Для певної частини еліти це означало "націоналізацію майна, а для тих, хто був пов'язаний з диктатурою Антанаса Смятони і членів нацистських організацій, – потенційні арешти і висилку".

Ця остання, скороминуща згадка є єдиним натяком на масові депортації з країн Балтії, в ході яких 200 000 людей були вирвані з їхніх домівок і викинуті у віддалені регіони росії. Пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року, таємні протоколи якого підготували ґрунт для цих травматичних подій, з'являється лише в еліптичній згадці про перший публічний протест проти (невизначеної) "радянсько-німецької угоди" у 1987 році.

Брехня про історію – це погано. Сучасний німецький уряд, який би заперечував Голокост і виправдовував гітлерівські загарбання земель, міг би здатися сусідам дещо загрозливим. Але, як ми бачимо на прикладі України, росія поєднує спотворення минулого з брехнею про сьогодення, зображуючи країну настільки підлою і загрозливою, що примус є єдиним відповідальним курсом. У книзі стверджується, що "офіційна пронацистська державна ідеологія" Литви ґрунтується на "русофобії, що забуває історію, ... радикальній формі націоналізму, яка виправдовує будь-які злочини, скоєні в минулому литовськими націоналістами". У книзі змальовується "систематична політика тиску та асиміляції етнічних росіян" із викоріненням їхньої мови та освіти, переслідуванням засобів масової інформації та православної церкви, експропріацією власності.

Одне з питань полягає в тому, чому кремль націлився на Литву, яка з трьох країн Балтії з 1991 року має найменш суперечливу мовну та громадянську політику щодо своєї невеликої (5%) російської меншини. Чи незабаром Естонія і Латвія отримають таке ж ставлення? І що буде далі?

Книга, з її некомпетентною побудовою, зяючими дірками і свинцевою прозою, є смішною. Але як сигнал про наміри кремля її слід сприймати з усією серйозністю.

Джерело: CEPA

Контури європейської стратегічної автономії. Cхоже, США це не дуже подобається – Мінна Аландер
Контури європейської стратегічної автономії. Cхоже, США це не дуже подобається – Мінна Аландер
Трамп звертає увагу на Україну. російський бізнес вважає, що шанс втрачено – Washington Post
Трамп звертає увагу на Україну. російський бізнес вважає, що шанс втрачено – Washington Post
Рух MAGA написав власний некролог. Громадська думка і проміжні вибори 2026 року могли вплинути на Трампа щодо України – Ендрю Таннер
Рух MAGA написав власний некролог. Громадська думка і проміжні вибори 2026 року могли вплинути на Трампа щодо України – Ендрю Таннер
Заходу треба прокинутися. росія готова до вічної війни – Едвард Лукас
Заходу треба прокинутися. росія готова до вічної війни – Едвард Лукас
Протидія російським крилатим ракетам і дронам. Що пропонує Європа – Фабіян Гоффманн
Протидія російським крилатим ракетам і дронам. Що пропонує Європа – Фабіян Гоффманн
Нова стратегічна свідомість НАТО. Америка та її союзники можуть багато чого навчитися у країн Балтії – Марк Гертлінг
Нова стратегічна свідомість НАТО. Америка та її союзники можуть багато чого навчитися у країн Балтії – Марк Гертлінг
50-денний ультиматум Трампа. Слова порожні, важливі лише дії – Мік Раян
50-денний ультиматум Трампа. Слова порожні, важливі лише дії – Мік Раян
Відвертаючи увагу MAGA. Пропагандони путіна не бачать загроз з боку Трампа – Джулія Девіс
Відвертаючи увагу MAGA. Пропагандони путіна не бачать загроз з боку Трампа – Джулія Девіс