Коли почалися події на Майдані, дівчина не змогла жити на два міста, і покинула рідне Запоріжжя. Згодом, стрімко почали розвиватися події у Криму та на Донбасі.
Про своє перебування на війні Віталіна, з позивним "Вітамінка", розповідає коротко, не вдаючись у подробиці. Зізнається, що потрапити до добровольчого батальйону "Айдар" їй було складно. Брати не хотіли.
Фото: Віталіна Вітамінка / facebook.com/takmaebuty
"Мені казали: ти розумна і красива, тебе шкода. Я їхала через знайомих-знайомих. Зараз шкодую, що тоді не вистачило напору, якихось життєвих сил, переплюнути всіх і поїхати тоді, коли я хотіла. А хотіла ще як Крим віджали, туди ще збиралась їхати", - розповідає Віталіна.
"Здавалося, що робиш щось важливе у світовому значенні"
В жовтні 2014-го дівчина таки потрапила на війну, у Луганську область.
Фото: Віталіна Вітамінка / facebook.com/takmaebuty
"На війні з "Айдаром" була в Щасті, Трьохізбенці, потім знову в Щасті. Була як медик в групах. Ходила на пости, в розвідгрупах. Я не була кухарем. Як казав наш ротний: "У нас в "Айдарі" дівчат багато, але їх можна знайти де-завгодно, тільки не на кухні".
Прослужила "Вітамінка" до кінця червня 2015 року. Зізнається, що довго і складно відходила від війни і на сьогоднішній день повертатися туди зовсім не хоче. Не бачить для себе потенціалу, адже, не планує пов’язувати своє життя з армією.
Фото: Віталіна Вітамінка / facebook.com/takmaebuty
"Мені цікаві зміни діяльності, розвиток, самостійно впливати де я буду і чим займатимусь. В добробаті це значно простіше було. Змінити групу, чи командира можна було. Зараз в армії "Мінські", сидиш на одному місці. В мене було відчуття постійно, що знаходячись там, робиш щось важливе у світовому значенні. А зараз немає такого", – говорить дівчина.
Фото: Віталіна Вітамінка / facebook.com/takmaebuty
"В офісах говорять про тусовки, а в окопах про історію"
По поверненню з війни Віталіна трохи пожила у Києві, потім поїхала до друзів на Волинь, і врешті осіла в Луцьку.
Вона одразу говорить, не задумуючись: "Я сходила з розуму перший час по поверненню з Луганщини".
А потім помірковано додає, що відпочивала, гуляла, намагалася влаштуватися на роботу. Але зрозуміла, - окрім того, що складно працювати на когось, їй не вдається влитися в колективи цивільних людей.
"Люди сидять і говорять про секс, алкоголь, тусовки. А в окопах - про історію і про щось духовне. Пам’ятаєш, в фільмі "Кіборги" діалог між хлопцями про патріотизм? Хтось говорив, що це награна сцена. Ні, на фронті такі розмови і відбуваються. Особливо у добробутах".
На пошуки себе і розуміння, чим хотілося б займатися так, щоб і добре було морально, і заробляти, у "Вітамінки" пішло більше часу, ніж зазвичай розповідають інші ветерани. З літа 2015 до зими 2017-2018.
Віталіна любить створювати мистецтво, створювати щось руками. Їй подобається працювати з глиною і фарбами. Але для картин потрібно місце, більше часу. До ж того ж, дівчина переконана, що наразі реалізовувати вироби мистецтва складніше, через економічну ситуацію в країні.
"На травень 2015 року, в мене було два інтереси – війна і музика. По поверненню почала шукати, що мені ще подобається. Бо музика, це як час проводження, але не як робота. З часом прийшла до того, що подобається руками щось робити", - зізнається Віталіна.
"Щоб щось створювати, мені потрібно розслабитися"
Ще з дитинства дівчина вміє в'язати, і якось так, це вміння виринуло знову. Віталіна зрозуміла, що працювати руками – це для неї медитація. В’язання розслабляло і надавало певного спокою. Ще до війни Віталіна натрапила на статті про вовну з мериносу, але тоді не знайшла постачальників в Україні, та й не до вовни з часом стало – поїхала на фронт.
"У квартирі в 12 кв. м. складно малювати. І коли кажуть, що художник має бути голодним – це не про мене. Коли в мене фінансові напряги, я не можу малювати, писати. Мені потрібно розслабитися", - ділиться "Вітамінка".
Цієї зими, коли раптом зрозуміла, що окрім того, що їй подобається ця робота, вона хоче ділитися своїми виробами з людьми, прочитала, що вже є українські фірми, які займаються постачанням цієї вовни.
"Вовна меринос – найтепліша річ у світі. Вона не колеться. Перевага її у тому, що вона натуральна, тонка, надзвичайно м'яка. Ця шерсть "дихає" і добре зберігає тепло. Єдиним мінусом цієї вовни є те, що вона дуже ніжна, її легко пошкодити, тому на практиці з такими речами потрібно дуже обережно поводитися", - пояснює Віталіна вибір саме цієї вовни для роботи.
"В мене немає самоцілі заробити. Від роботи отримую задоволення"
"Я люблю працювати і руками, і головою. Якщо працюватимеш лише руками, то ти працюватимеш на когось. Завжди. Якщо працювати на себе, то треба і голову включати", - розмірковує Віталіна.
Вона не вважає себе підприємцем і тим більше, бізнесвумен. Її проект тільки набирає обертів. Але вона вже задоволена тим, що має і що робить.
З вовни дівчина плете пледи, кардигани, жилетки.
Фото: facebook.com/Вітамінка_-Мерінос
Фото: facebook.com/Вітамінка_-Мерінос
Наразі Віталіна працює вдома, але не перетворює свою роботу на повноцінне підприємство. В неї немає складу з вовни.
"Беру замовлення, замовляю клубки вовни, тоді можу почати робити, і коли виріб готовий, - відправляю замовнику".
Фото: facebook.com/Вітамінка_-Мерінос
Віталіна в’яже всі речі руками, тому, що вовна дуже делікатна, і, наприклад, спицями її можна пошкодити.
"Це не той матеріал, який можна зв'язати швидко. Потрібно обережно. Це як медитація. Воно м'яке і приємне. Мене розслабляє", - говорить вона.
Фото: facebook.com/Вітамінка_-Мерінос
Тому і чітких часових рамок у роботі немає. В середньому, за тиждень після отримання замовлення, можна отримати свою річ. Проте, все залежить від розміру і складності роботи.
Кардиган середньої довжини (трохи вище коліна) ручної роботи з любов’ю коштуватиме близько 3 тисяч гривень. Плед з розміром 1.60 м на 2 м буде коштувати 5 тисяч гривень. Шапочка з бафом-снудом 750 гривень за комплект. Ціни орієнтовні. До того ж, якщо замовлення буде від 5 тисяч гривень, то Віталіна додає у подарунок мішечок в якому зручно зберігати делікатні вовняні вироби.
Фото: facebook.com/Вітамінка_-Мерінос
Можливо, для українського споживача такі ціни виглядають дещо "кусючими". Але чи не краще заплатити за одну якісну, корисну і гарну річ, ніж задовольняти себе дешевим і ненадійним? Сама вовна мериносів коштує зовсім не дешево. В українських виробників її вартість - 100-120 грн за 100 грам. Для розуміння - на кардиган витрачається трохи більше 2 кг вовни.
Фото: facebook.com/Вітамінка_-Мерінос
"В мене самоціль не заробити багато. Мене влаштовує те, що виходить - сили затрачені на виріб і скільки я отримую. Зараз я більше ставлю за мету – розказати людям про те, що таке є. Тим більше, тим, у кого проблеми із спиною, або болять м’язи, суглоби. Такою вовною радять грітися при остеохондрозі", - говорить Віталіна.
Тим більше, такий ринок цілком відкритий для неї. Дівчина зізнається, що є люди, які займаються в’язанням, але їх зовсім не багато. Проте, "Вітамінка" не збирається зупинятися тільки на мериносовій вовні. У майбутньому, вона хоче працювати з нитками із додаванням мериносової шерсті. І залучити до цієї справи маму. Вона і так їй допомагає, але у майбутньому Віталіна бачить себе з мамою в одній команді.
