«Якщо не Петро, то хто?»

«Як ти гадаєш, у нас є хоч якісь шанси?», – це запитання у тій чи іншій формі постійно звучить у спілкуванні з представниками команди Петра Порошенка. Ключові слова тут «хоч якісь» – чимало з соратників президента не надто вірять у його перспективи і нервово шукають варіанти для себе особисто. При цьому стверджують: розбігатися по інших таборах ніхто не планує – банально нікуди.

 

«Всі інші ще гірші, – каже один з лідерів президентської фракції у парламенті. – Порошенко – не ангел, м’яко кажучи, і сам робить усе для того, щоб програти з тріском. Але якщо не Петро, то хто? Тимошенко – це ще більша деградація. І до того ж, на неї ставить Москва. Подивись: вона постійно каже, що війна триває, бо влада заробляє на війні. Можна подумати, якби ніхто не крав ні копійки, то Путін би забрав з Донбасу свої війська і залишив Україну у спокої! Вакарчук? Хай спочатку пояснить свої стосунки з Фрідманом (російський олігарх, якого США нещодавно внесли у список тих, на кому тримається режим Путіна). Садовий? Після сміттєвої історії він не конкурент».

 

 

Власне, теза про те, що усі інші кандидати – ще гірші за Порошенка і стане однією з головних ідеологем його виборчої кампанії. На рекламних щитах її не писатимуть, однак агітатори так чи інакше до неї апелюватимуть. Мовляв, так Петро Олексійович – не досконалий і навіть має чимало вад (офшори, Мальдіви, корупційне оточення, не продав «Рошен», хоч і обіцяв, блокує антикорупційні реформи…), проте при цьому країна «хоч якось» розвивається, не впала під натиском Росії. І взагалі – подивіться на усіх інших... 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мальдіви Петра Інкогніто

 

Ще одним важливим елементом кампанії Порошенка має стати широкий фронт підтримки його кандидатури впливовими мерами і депутатами-мажоритарниками, які активно працюють на своїх округах. Виглядати це має наступним чином: популярні у свої містах (обов’язкова і єдина умова) мери напередодні виборів збираються разом і вирішують підтримати того з кандидатів у президенти найкраще сприятиме розвитку українських міст і місцевого самоврядування. Зрозуміло, прихильний погляд мерів має знайти у натовпі охочих стати президентом саме Петра Порошенка. Серед фронтменів такого об’єднання мерів на підтримку чинного президента в АП називають мерів Києва Віталія Кличка, Дніпра Бориса Філатова та Харкова Геннадія Кернеса. 

 

 

«Можна як завгодно ставитися до того ж Кернеса, але його підтримка у місті на рівні 60%, – каже співрозмовник iPress.ua у Адміністрації президента. – І для частини з них його слово може стати вирішальним». 

 

Аналогічний фронт підтримки мали б сформувати депутати-мажоритарники – не залежно від партійної приналежності. Головний критерій той самий: вплив і популярність у власному окрузі. «На них зорієнтована значна частина місцевих еліт, – кажуть в АП. – От вони разом зі своїми людьми на місцях мають попрацювати, щоб отримати потрібний результат». 

 

Як заручитися лояльністю мерів в штабі Порошенка розуміють: маючи такі інструменти як Кабінет міністрів (субвенції регіонам), СБУ та Генеральна прокуратура (кримінальні справи проти нелояльних), схилити очільників міст на свій бік буде нескладно. Мажоритарників, загалом, теж: тим, хто готовий попрацювати на перемогу Порошенка, обіцяють 25-30 мільйонів гривень з бюджету на округ. У передвиборчий рік це дозволить «показати ефективну роботу» і практично гарантує переобрання. Норовливих же попереджують: якщо підтримка буде недостатньо активною президент може спробувати розпустити парламент. І на вибори доведеться йти на рік раніше. 

 

Керівником виборчого штабу Порошенка уже призначений (неформально) секретар РНБО Олександр Турчинов. Його правою рукою є заступник голови фракції БПП Сергій Березенко. Турчинов, якого називають кращим «орговиком» в країні, має здійснювати загальне керівництво, а от Березенко займеться комунікацією з регіональними елітами та специфічними виборчими технологіями, майстерне володіння якими він продемонстрував на власних виборах до парламенту У Чергігові. Ще одним керівником штабу став заступник голови АП Віталій Ковальчук, який традиційно відповідає у команді Порошенка за «сателітарні» виборчі проекти на кшталт Аграрної партії, «Нашого краю» та «Народного контролю». Ковальчук має забезпечити комфортних спаринг-партнерів для президента, які водночас, мали б ефективно атакувати головних його конкурентів. 

 

Штабісти Петра Порошенка упевнені: головне потрапити у другий тур. У якому його опонентом мав би стати хтось із колишніх регіоналів. І тоді проблем не буде: у виборців, які голосували у першому турі за Тимошенко, Садового, Вакарчука чи Гриценка банально не буде іншого вибору, окрім як підтримати чинного президента. Ну справді ж, не за Юрія Бойка голосувати усім тим, хто підтримував Майдан? 

 

Проте саме із входженням у другий тур можуть виникнути серйозні проблеми – попри підтримку мерів, депутатів і навіть заслужених діячів культури і мистецтва. Чинний президент не може йти на другий тур лише із обіцянками. А Петрові Порошенку банально нічого пред’явити у якості досягнень – за винятком хіба що безвізу. Ну й незліченної кількості перерізаних стрічок на усіляких урочистостей, до яких він мав мінімальний стосунок.

 

Його застосування не цуралися усі чинні президенти, і на виборах 2019 року ми маємо шанси знову побачити його «у всій красі». «Зрозумійте, Порошенку відступати нікуди: хто б не прийшов після нього, не залишить від нього і «мокрого місця» – є за що, – каже один з депутатів БПП. – Рейтинг падає і рекламою його не підняти. Тому застосують усі методи, що лише можна собі уявити, і навіть ті, яких уявляти не хочеться»...