Напередодні 9 травня: як Росія та Німеччина помінялись місцями
Святкувати день в ім‘я величезної кількості зусиль, витрачених на те, щоб вигнати німців з України, й витрачати чи не більші зусилля, щоб затягти їх в Україну на Євро-2012 – було не менш безглуздим хепенінгом, аніж велика вітчизняна війна.
Втім, нічого дивного: сама по собі практика культу великої перемоги Колими над Бухенвальдом спонукає шизофренічні патерни. Перемога Радянського союзу у війні – була перемогою постмодернізму. Дослідники зауважують: якщо в 1941-му році все це хоч якось можна було уявити, як війну нацистів проти інтернаціоналістів, то незабаром керівники червоної армії остаточно стали на позиції російського націоналізму (відомий тост Сталіна за перемогу російського народу), а німці перейшли на позиції справжнього інтернаціоналізму, аж до створення багатьох національних формувань у складі Вермахту та Ваффен СС. Після війни нацизм розповсюдився з армії на все радянське суспільство: впроваджувався антисемітизм, пропаганда ставала дедалі більш русистською, продовжували функціонувати концтабори Бухенвальд та Заксенхаузен.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День перемоги "ряжених" над ветеранами
Радянський агітпроп представляв москаля надлюдиною та записував в унтерменші союзників по антигітлерівській коаліції.
Усі європейські, американські, навіть іранські та індуські антисеміти – за Гітлера. І лише російські – проти (святкують 9 травня).
Мені, європейцю, у Гітлері подобається все, окрім антисемітизму. Без антисемітизму Гітлер – такий собі Наполеон ХХ ст. Москалям у Гітлері все не подобається, окрім антисемітизму. Є таке явище - Загадкова російська душа. Колись це називалося "похмільний синдром".
Оригінал: facebook.com/korchynskyi
