Різниченко про вирок: "З усіх варіантів, на які варто було сподіватися, цей - найкращий"
Окремим рядком хочу сказати про моє "щире каяття", яке спливло в деяких новинах. Мене бісить журналістська манера висмикувати фрази з контексту і робити з них заголовки, але ще більше бісить манера дрібнотравчатих клавіатурних мислителів робити з цих заголовків глибокі висновки. Я не каявся та не збираюся каятися за свої переконання, і пов'язані з ними вчинки. Я не каюся за свою участь у антивладних протестах, - так я сказав на суді, і моїм словам є свідки. Я зазначив, - щиро жалкую, що, захищаючи українську державність, довелося застосовувати силу не по відношенню до відвертих ворогів, а до міліціонерів цієї ж держави. Я б вибачився перед ними, бо вважаю їх випадковими жертвами політичного протистояння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Блогеру дали рік умовно за напад на беркутівця під час мовного мітингу
Всіх, хто в стандартному процесуальному формулюванні пом'якшуючих обставин розгледів мало не прогин перед режимом, - я в рот *бав.
Всіх, хто в стандартному процесуальному формулюванні пом'якшуючих обставин розгледів мало не прогин перед режимом, - я в рот *бав.
Слава Господу, швидко (десь за два місяці) закінчилася судова тяганина. Слава Господу, мене не закрили в СІЗО одразу після арешту - допоміг широкий розголос, підтримка громади та розумні дії мого адвоката - чарівної Олі Куцевич.
Власне, тоді, четвертого жовтня, і сталося найголовніше: якби було прийнято рішення про утримання мене під вартою, я б досі знаходився в слідчому ізоляторі, мене б зрідка возили (або не возили, як Віталіка Грузинова) в суд, дружина б пакувала передачки, і все було б майже безнадійно. Важка і неефективна державна машина, яка повільно, надзвичайно повільно прокручує жертв в своїх шестернях, страшніша за Януковича-президента і його неоковирні політичні репресії.
Важка і неефективна державна машина, яка повільно, надзвичайно повільно прокручує жертв в своїх шестернях, страшніша за Януковича-президента і його неоковирні політичні репресії.
Пам'ятаю, як ми з двома друзями сиділи у мене вдома і дивилися трансляцію минулих президентських виборів. Було відчуття тривоги і водночас якоїсь втіхи - епоха млявого Ющенка відходила, приходило щось нове, а від будь-чого нового, навіть Януковича, завжди чекаєш змін. Через недовгий час ці мої друзі стали першими політв'язними нової влади - їх було заарештовано за участь у "Податковому майдані". Судові засідання по цій справі тривають вже третій рік, і нема їм кінця.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Різниченко: "Сухий і вдома"
Загалом, в усій цій історії з українською мовою мене найбільше втішають два моменти: Перший - той довбаний закон Ківалова-Колісниченка, так демонстративно прийнятий владою напередодні виборів, не спричинив практично ніяких змін в інформаційному середовищі (хіба що під політичною рекламою всякої мразоти типу КПУ чи Медведчука зникли дрібненькі літери українського перекладу). Другий - коли я тільки-но втрапив у халепу, мені запропонувала допомогу величезна кількість людей - від Криму та Донбасу і до Закарпаття, навіть запрошували переховуватися в Росії. З цих двох моментів я роблю втішний висновок: падлюки, які намагаються здобути популярність в нашій державі, ведучи анти-українську політику, не розуміють і не відчувають, з яким суспільством мають справу. Ще не вмерла, панове.
Падлюки, які намагаються здобути популярність в нашій державі, ведучи анти-українську політику, не розуміють і не відчувають, з яким суспільством мають справу. Ще не вмерла, панове.
Всім, хто переживав за мене та підтримував - дякую.
Особлива подяка моєму другові Миколі. Без його допомоги я б точно зараз сидів.
Оригінал: reznichenko-d.livejournal.com
