Новий рік для єврозони: менші ризики, але ті ж великі проблеми
Фінансові умови в єврозоні значно покращились від літа: у той час ризики єврозони сягали свого максимуму через заяви німецьких політиків стосовно виходу Греції з єврозони, а суверенні борги Італії та Іспанії сягали своїх найвищих показників.
За день до знаменитої промови президента Європейського центрального банку Маріо Драгі в Лондоні, коли він заявив, що ЄЦБ зробить "все, що потрібно" для того, щоб врятувати євро, прибутковість облігацій Іспанії та Італії перебувала на рівні 7,75% і 6,75% відповідно, і продовжувала зростати. У той час, коли ЄЦБ оголосив про початок програми прямих грошових операцій (ОМТ) із купівлі суверенних облігацій, зона євро перебувала під загрозою цілковитого фінансового краху.
З тих пір ризики значно зменшилися. Сприяли цьому такі фактори:
- Програма OMT від ЄЦБ була неймовірно успішною, зменшивши ризики розпаду, деномінації і кризи ліквідності на ринку публічних боргів Іспанії та Італії. Незважаючи на те, що ЄЦБ досі не витратив жодного євро для купівлі облігацій Іспанії та Італії, вартість короткострокових і довгострокових суверенних запозичень у порівнянні з німецькими облігаціями значно знизилася.
- Після низки політичних і правових перешкод, успішний початок роботи рятівного фонду Європейського механізму стабільності (ESM) забезпечив єврозону додатковими € 500 млрд офіційних ресурсів для підтримки роботи банків і урядів периферії єврозони, на додачу до коштів, що залишив по собі його попередник - Європейський фонд фінансової стабільності (EFSF).
- Розуміючи, що валютний союз не є життєздатним без більш глибокої інтеграції, лідери єврозони запропонували створення банківського союзу, фіскального союзу, економічного союзу і, в кінцевому підсумку, політичного союзу. Останній є необхідним для вирішення будь-якого питання демократичної легітимності, що може виникнути при передачі влади від національних урядів до ЄС або установ єврозони. Ця передача влади повинна включати в себе створення установ, які повинні забезпечити солідарність і поділ ризиків, які мають виникнути при появі банківського, податкового та економічного союзів.
- Відкрита дискусія деяких німецьких владоможців про варіант виходу для Греції перетворилася на попередню готовність запобігти й відкласти такий розвиток подій.
Для цього є кілька причин.
По-перше, Греція почала проводити програму жорсткої економії і реформ, незважаючи на поглиблення рецесії, а нинішня урядова коаліція продовжує триматися.
По-друге, упорядкований вихід Греції буде неможливий, поки Іспанія та Італія не будуть успішно ізольовані. Такий вихід може призвести до ланцюгової реакції, яка боляче зачепить не тільки периферію єврозони, але й основні країни, враховуючи великі торговельні і фінансові зв'язки.
По-третє, економічна катастрофа в Греції зруйнує шанси партії ХДС (яку очолює Меркель) перемогти на німецьких виборах. Таким чином, навіть якщо Греція не виконає своїх політичних зобов'язань, Німеччина і трійка (МВФ, ЄС і ЄЦБ) зможуть втримати свої позиції і продовжуватимуть надавати фінансування аж до тих пір, поки буде триматися нинішня коаліція.
Меркель впевнено тримає ситуацію в єврозоні на контролі до виборів у Німеччині. Фото: AFP
Враховуючи ці події, ризик грецького виходу в 2013 році значно зменшився, навіть якщо така ймовірність залишається високою - близько 50%, за моїми очікуваннями. Між тим, зменшення вартості іспанських та італійських суверенних запозичень значно зменшило ризики, що будь-яка із цих країн повністю втратить доступ до ринку і буде змушена просити повного пакету фінансового порятунку у трійки, як це зробили Греція, Португалія та Ірландія.
Обидві країни - Іспанія та Італія - в 2013 році можуть обрати підписання Меморандуму про взаєморозуміння (МОВ), який відкриває можливості підтримки цих країн з боку ESM і OMT, і таке офіційне фінансування вселятиме довіру, оскільки не буде пов'язане із зростанням прибутковості по запозиченнях і втратою доступу до ринків.
Хоча вірогідність настанння безладу в єврозоні у майбутньому є набагато нижчою, все ще існують значні перешкоди на шляху більш глибокої інтеграції, а також конкретні економічні та політичні проблеми для кожної із країн.
Можливість повторення безладу в Єропі є меншою. Фото: AFP
Найбільшою перешкодою на шляху формування банківського, податкового, економічного та політичного союзів є позиція Німеччини, яка стримує розгортання подій, зволікаючи із запровадженням початкового фінансового нагляду ЄЦБ за банками єврозони. Це зволікання відображає глибокий німецький скептицизм стосовно того, чи вирішення кризи єврозони обов’язково вимагає руху у бік створення більшого союзу.
Без більш надійної прихильності до заходів жорсткої економії і реформ з боку країн периферії єврозони, рух вперед означатиме, що розподіл ризиків перетвориться на великий, довгостроковий союз трансфертів, що є неприйнятним для Німеччини та інших країн ядра єврозони. Таким чином, Німеччина буде робити все необхідне, щоб затримати процес інтеграції. Принаймні, до тих пір, поки не закінчаться вибори восени 2013 року.
Між тим, на периферії зони євро відчутний великий спад, який поширюється навіть на частину основних країн ЄС: Франція зазнає рецесії в 2013 році, і навіть Німеччина різко сповільнює розвиток, оскільки два її основні експортні ринки - периферія єврозони і Китай - скорочують та уповільнюють свої показники.
2013 рік буде важким для Олланда - Франція зазнає рецесії. Фото: AFP
Розмежування економічної діяльності між основою та периферією єврозони зберігається. Розмежування роботи банків також триває: транскордонні потоки, міжбанківські потоки і "розумні" гроші залишили периферійні банки на користь банків стабільних країн; а у випадку ринків державних боргів продовжуються процеси розмежування і переведення боргів на стабільні ринки, оскільки транскордонні інвестори залишили периферійні ринки державних боргів, незважаючи на зниження дохідності, залишаючи при цьому периферійні банки і корпорації.
Рецесія на периферії єврозони триватиме і в 2013 році: заходи жорсткої економії бюджетних коштів продовжаться, євро все ще занадто дорогий, периферійні банки мають нестачі капіталу і проблеми з ліквідністю, і, таким чином, досягають нормативів відношення капіталу шляхом зменшення кредитування і продажу активів, а споживча і ділова активність, як і раніше, перебувають у депресивному стані через показники падіння виробництва і зайнятості.
Безробіття й надалі зростатиме. Фото: ЕРА
Крім того, приватні та / або державні борги все ще дуже високі і, можливо, в середньостроковій перспективі будуть проблеми із їх виплатами в ряді периферійних країн, тим паче, що відсутність зростання підвищує ризики із невиплатами боргів.
Потенційне зростання, як і раніше, є дуже слабким в більшості країн периферії єврозони, оскільки старіння населення триває, в той час як структурні реформи відбуваються занадто повільно, і вони здатні вплинути на зростання продуктивності тільки після довгих затримок у часі.
В результаті всього цього виникає проблема втрати зовнішньої конкурентоспроможності, яка призводить до створення дефіцитності на рахунках зовнішніх поточних операцій, котрі приватні іноземні інвестори не бажають фінансувати. Триває внутрішня девальвація, що призводить до зниження питомих витрат на оплату праці, проте цей процес є радше наслідком рецесії і відбувається занадто повільно. Таким чином, хоча фінансові умови покращилися і остаточні ризики зменшилися, фундаментальні проблеми єврозони залишаються невирішеними.
Оригінал: Reuters
Переклад: iPress.ua
