Надзвичайні вимоги росії та бажання України вижити роблять переговори малоймовірними – Foreign Affairs
Після більш ніж двох років бойових дій війна в Україні зайшла у глухий кут. Обидві країни продовжують витрачати значні ресурси на завоювання територій, але їхні успіхи рідкісні й невеликі. У жодної зі сторін немає достатньо ресурсів для досягнення вирішальної перемоги на полі бою. Зазвичай науковці називають це "безвихідною ситуацією, що завдає взаємної шкоди", і часто вона сприяє виникненню умов, які змушують сторони вести переговори.
Про це пише Foreign Affairs.
Однак ця війна ще не досягнула тієї стадії, коли припинення бойових дій шляхом переговорів можливе навіть у принципі. Незважаючи на відсутність прогресу, ні росія, ні Україна не можуть проковтнути вимоги один одного. Жодна креативна дипломатія не зможе змінити ці факти. Для обох країн боротьба, як і раніше, краща за врегулювання. І якщо на полі бою або в уряді однієї з держав не відбудеться радикальних змін, малоймовірно, що обидві сторони переглянуть свої вимоги в довгостроковій перспективі.
"Коли конфлікт закінчиться, навряд чи це буде компромісна угода. Це станеться або тому, що Україна стане достатньо сильною, щоб установити контроль над новозавойованими землями й мати можливість утримати Росію від спроб повернути їх, або після того, як Кремль візьме гору на полі бою, а ресурсів України вистачить тільки на те, щоб захистити територію, що залишилася", — пише журнал Foreign Affairs.
Коли росія розпочала повномасштабну війну, вона переслідувала чотири основні цілі. Першою з них було завоювання земель. Другою метою було те, що росія називала "денацифікацією", що означало зміну режиму. З цією метою атака була спрямована на Київ.
Третьою метою була демілітаризація. Це означало, що українські Збройні сили мають бути настільки малі, що практично нічого не варті, також мова йшла про запровадження обмежень на кількість і тип озброєнь. Ця заборона була пов'язана з останньою метою москви — нейтралітетом. росія хотіла заборонити Україні вступати до НАТО або продовжувати політичну чи економічну інтеграцію з ЄС.
"Український уряд не піде на поступки, які дозволять цим злодіянням [злочини росії на тимчасово окупованій території] набути ще більшого розмаху, поки є хоч якась надія уникнути їх", — пише Foreign Affairs.
Події воєнного часу також можуть підштовхнути обидві держави до перегляду своїх позицій. Наприклад, величезні втрати з російського боку можуть призвести до заколоту, а якщо війна надовго зайде в глухий кут, можливий переворот в росії може встановити більш поступливе керівництво. Але такий сценарій малоймовірний. Тому найвірогіднішим результатом буде продовження боротьби. москва продовжить спроби завоювати більшу частину України. Київ продовжуватиме чинити опір.
Таким чином, російський режим залишиться незадоволеним своїми кордонами, як це було з 1991 року. Він, як і раніше, залишатиметься ревізіоністською державою, яка прагне до розширення території — якщо буде потрібно, силою. Тому будь-який міцний мир має бути заснований на стримуванні, а не на задоволенні статус-кво.
