Фотографія як дзеркало душі

Так от. Це робота Стіва, американського фоторепортера.

Комусь щастить зробити вдалий знімок випадково. Просто вчасно потрапив у вдале місце - і вуаля. Світова слава та кількасоттисячний гонорар. Комусь же доводиться ризикувати життям, робити мільйони посередніх кадрів заради того одного, тріумфального. Стів же прийшов до слави через оголення нервів душі. Спочатку своєї, а в результаті - героя, який дивиться в камеру.

Хлопчик-жебрак, який зазирає у привідчтнене вікно автівки в Мумбаї. Ефіопка, яка біжить на захід сонця. Індійці, які стережуть ржавий потяг на фоні Тадж-Махалу. Загони повстанців, які борються із урядовими військами в Афганістані... Біженці, які переховуються у Пакистані... Перед тим, як виставити фокус, прикрити діафрагму і зробити знімок, Стіву доводилося вживатися в атмосферу настільки, щоби всі забули, що він - фотограф. Бо хто такий чоловік з камерою? - Цинічна істота, яка спрагло шукає сенсаційного кадру.

Думаю, МакКаррі розвінчав цю думку. Одним із найбільш видатних репортажних фотографів він став не завдяки цинізму. Навпаки. Всупереч йому.

Славу йому принесло чуйне серце, які він відкривав героям. А унікальні світлини? Вони були результатом непростої роботи душі.

P.S. Шикарні фотографії Стіва МакКаррі демонструються у галереї Brucie Collections з 15 травня 2014 року у вільному доступі.