Україна готова до видобутку газу американськими компаніями
Журналіст The Financial Times Джон Дізард вважає, що в Україні виникли сприятливі умови для розвідки та видобутку газу зі сланців та вугільних пластів малими та середніми американськими газововидобувними компаніями.
Дізард звертає увагу на те, що на американському ринку ціна на газ коливається на рівні $3,5-$4 за 1 млн британських теплових одиниць, на ринках ЄС – на рівні $9,50-$11, проте у Європі уряди та регулятори зовсім не схильні йти назустріч іноземним газовидобувним компаніям. Натомість, в Україні уряд та навіть раніше вороже налаштовані олігархи, схоже, зацікавлені у появі на ринку іноземців.
Оскільки ціна на газ в Україні дорівнює близько $12 за 1 млн британських теплових одиниць, у країні існує розвинена мережа газопроводів та, водночас, є немало родовищ, потенціал яких раніше використовували не так ефективно, як варто було б, там існують усі умови для роботи незалежних американських компаній зі сфери розвідки та видобутку газу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Свобода" хоче заборонити американцям видобувати сланцевий газ в Україні
У попередні десятиліття американським компаніям створювали перешкоди для роботи в Україні – як місцеві групи приватних інтересів, так і державні органи (митниця, проблеми з дозволами і так далі). Проте, ситуація зараз змінилася – по-перше, українській газотранспортній мережі, що з’єднує Росію з європейськими ринками і є стратегічним активом України у переговорах щодо ціни на російський газ, кидають виклик нові та дорогі газопроводи, які будують за російською ініціативою по дну Балтійського та Чорного морів. По-друге, українським олігархам так само потрібен дешевший газ для своїх фабрик та металургійних заводів.
Ціни на газ в Україні є достатньо високими, щоб покрити витрати на видобуток сланцевого газу чи газу з вугільних пластів, які є значно вищими порівняно з витратами на видобуток звичайного природного газу. Газ з цих джерел піде на внутрішній ринок, заміщуючи російський імпорт. Проте, на початок масового видобутку сланцевого газу ще треба зачекати, а тому у короткостроковій перспективі він не зможе надати Україні перевагу у шаховій партії з російським "Газпромом".
Саме тому Україна зараз заохочує малі та середні газовидобувні американські компанії створювати спільні підприємства з місцевими партнерами, зокрема державним "Нафтогазом України", для ефективнішого використання потенціалу існуючих родовищ звичайного газу. Такі партнерства могли б швидко дати українській промисловості потрібний їй газ, гроші – буровикам, і стратегічну перевагу – перемовникам в українському уряді.
Країн-члени ЄС поділені у справі угоди з Україною
Портрет Тимошенко на фасаді мерії Риму. Фото: byut.com.ua
Ендрю Реттмен з інтернет-видання EUObserver пише, що серед країн-членів ЄС немає згоди щодо підписання угоди про асоціацію з Україною.
Група країн-членів, до яких належать Польща, Чехія, Литва та Словаччина, хотіли б досягти підписання угоди на саміті Східного партнерства у Вільнюсі восени наступного року, незважаючи на недотримання демократичних стандартів в Україні. Дипломати цих країн вважають угоду не подарунком українському уряду, а радше відкриттям перспектив для українських громадян і нав’язуванням європейського порядку денного українському керівництву. Щоправда, деякі оптимісти хотіли б у Вільнюсі одночасно підписати угоди про асоціацію з Україною, Молдовою, Грузією та Вірменією.
Інша, "північна" група країн, до якої належать Швеція, Фінляндія, Данія та Нідерланди, вважають, що угоду про асоціацію слід заморозити, оскільки президент України Віктор Янукович посадив до в’язниць своїх політичних опонентів та силою змінив на свою користь результати парламентських виборів.
"Північна" група має намір висунути суворі критерії для підписання угоди – звільнення Юлії Тимошенко та реформування правосуддя – під час засідання міністрів закордонних справ у грудні. Дехто з них волів би навіть скасувати візит Януковича до Брюсселю на саміт Україна-ЄС у лютому чи березні, оскільки їх не задовольняє поведінка української влади.
Тим часом, Франція та Великобританія не висловлюють свою думку з цього питання, а у Німеччині, схоже, у цій справі немає консенсусу. Одні джерела розповідають, що Ангела Меркель підтримала ідею перенести підписання угоди на саміт у Вільнюсі, натомість, інші – що Меркель не так радо ставиться до цієї ідеї, як її міністр закордонних справ Ґідо Вестервеллє.
Підготував Сергій Брикса
