RSS
ВІДПОЧИНОК СТАТТІ

Два дні та одна ніч у пошуках людяності

Рецензія на фільм Жан-П'єра і Люка Дарденнів "Два дні, одна ніч"
Два дні та одна ніч: 60 годин для того, щоб переконати іншу людину змінити свій вибір. Усталену думку про певну річ на кардинально іншу. І для цього не варто пояснювати чи доводити щось – можна лише попросити. Саме про вибір людини між власним грошовим благом та допомогою Іншому йдеться у французькому фільмі "Два дні, одна ніч".
Два дні та одна ніч у пошуках людяності

Стрічка була фаворитом цьогорічних Канн, вона могла принести братам Жан-П'єру і Люку Дарденнам третю пальмову гілку (дві попередні вони отримали за кінокартини "Розетта"(1999) та "Дитя"(2005)). Проте, цього так і не сталось, що й було цілком логічно, адже лауреатами Каннського кінофестивалю ще ніхто із кінематографістів не ставав тричі. "Золоту пальмову гілку" отримав турецький фільм "Зимова сплячка" Нурі Більге Джейлана.

Усі стрічки братів Дарденнів – соціальні драми. Не є винятком і їхнє останнє кіно. Головна героїня фільму – Сандра (яку зіграла Маріон Котіяр – перша оскароносна актриса у творчості братів Дарденнів) потрапляє у складну ситуацію. Поки вона лікувалась і була у відпустці – її звільнили. До того ж для цього обрали вкрай нетиповий метод: директор вирішив позбавити її роботи за допомогою інших робітників, вони повинні були обрати між премією у тисячу євро та подальшою роботою Сандри. 14 осіб проголосували за гроші, і лише двоє її підтримали.

Героїня ж, яка лише вилікувалась від депресії, впадає у відчай. І лише переконання, вмовляння і підтримка чоловіка (Фабріціо Ронджоне) дають їй сили боротись за своє право працювати. Сандра із допомогою подруги домовляється про переголосування, яке відбудеться у понеділок. І вона має два дні й одну ніч, щоб переконати своїх співпрацівників підтримати її і відмовитись від премії.

Ніхто із співпрацівників Сандри не сказав "ні" (що він не голосуватиме за неї). Усі шукали виправдання своїм діям. Деякі говорили, що голосують не проти неї, а за тисячу євро, майже кожен питав: "а як голосуватимуть інші", та розповідав про своє скрутне становище і потребу у грошах. Ті, хто погоджувались підтримати Сандру, не шукали пояснень, а лише вибачались, що не проголосували одразу за неї у п'ятницю.

Стрічка нагадує "12 розгніваних чоловіків" Сідні Люмета з позицій вибору людини, сумніву у його правильності та роздумів про те, як вірно вчинити. У кожного співпрацівника Сандри своє життя і власна історія. І цих 17 осіб об'єднала одна подія – голосування за премію і звільнення. Таким чином, вони, як і присяжні, перебувають у одній кімнаті, от лише Сандра говорить не одразу зі всіма, а кожного намагається переконати окремо. Саме тому кожному колезі легше робити вибір, а головній героїні важче переконувати, адже усі вони на "своїй території", і "стадний інстинкт" не спрацьовує.

ЧИТАЙТЕ: "Такі красиві люди": світ, де не може бути війни

Маріон Котіяр впевнено і щиро передала переживання Сандри: яка не може стримувати емоції без пігулок і не контролює сліз. За ці два дні були моменти, коли вона не мала сил зробити наступний крок і сказати бодай слово: наче у горлі застрягав клубок. Глядач їй вірить, як і щиро увірував, що у стрічці "Життя в рожевому кольорі" грає та співає справжня Едіт Піаф: яка проживає життя від дитинства до глибокої старості. Цього разу Котіяр навіть сутулиться для того, щоб передати невпевненість і розпач Сандри.

Водночас, героїня дуже емоційно сприймає не лише поразки, а й перемоги. Так у стрічці є моменти екзальтованого сміху та щасливого рок-н-рольного співу. У цьому полягає амбівалентність Сандри, крайнощі її світосприйняття. Все це емоційно робить кінокартину градаційною – як катання на "американських гірках": зверху - донизу та знову вгору...

Варто зауважити, майстерну режисерську роботу братів Дарденнів, які абсолютно точно продумують кожен кадр. Коли Сандра в кімнаті дітей – то на ліжку дочки – іграшки: синій кальмар та кит. Дитячі малюнки цих іграшок висять вище на стіні. Якщо вона п'є пігулки у ванній кімнаті – то біля дзеркала стоять чотири зубні щітки. Фільму притаманна деталізація кадру.

Брати Дарденни вперше взяли до своєї кінокартини голлівудську зірку. У попередніх стрічках грали маловідомі актори, але брати Дарденни працювали з ними непоодиноко. Таким чином чоловік Сандри - Фабріціо Ронджоне працював в кіно "Мовчання Лорни", "Дитя" та "Хлопчик з велосипедом" режисерів. Також актор Жеремі Реньє зіграв у трьох фільмах братів Дарденнів: "Дитя", "Хлопчик з велосипедом", "Мовчання Лорни". Бельгійські режисери – ляльководи, які знімають одну кінострічку і змінюють лише образи акторів: вони легко перетворюють Роджоне із вбивці та кримінального авторитета у "Мовчанні Лорни" у люблячого чоловіка і батька двох дітей – "Два дні, одна ніч".

ЧИТАЙТЕ: Тіні несказаних слів

Проблему морального вибору людини, коли на терезах Феміди із одного боку – гроші, а з іншого - поняття гуманізму, вдало описав Фрідріх Дюрренматт у п'єсі "Візит старої дами". У цьому творі жінка пропонує селянам вбити одного чоловіка і навзаєм готова їм дати мільярд франків. Люди вагаються, вони не наважуються, проте проектують час, коли матимуть гроші і тому набирають кредитів. Зрештою, вони всі разом вбивають того чоловіка: так, щоб ніхто не був винен сам, щоб відповідальність за смерть була покладена на кожного. У стрічці підлеглим директор фірми пропонує обрати між премією у розмірі тисячі євро та звільненням Сандри. Для того, щоб ніхто персонально не був відповідальним за рішення, вони вирішили голосувати таємно. У двох творах мистецтва люди роблять однаковий вибір.

Актуальність фільму беззаперечна, адже кожен за своє життя може стикнутись із подібним вибором. І варто створити власну шкалу пріоритетів для того, щоб не мати сумніву у правильності прийнятого рішення. До того ж, проблематика того, що керівництво може на власний розсуд розпоряджатись долями людей і лише за єдиним бажанням звільняти чи призначати на роботу будь-кого – проблема не лише Бельгії, а й всього світу.

Для глядача, який звик до американського екшену, в якому ти не встигаєш оговтатись від попередньої дії, а тебе вже шокує інакша, ця стрічка може виявитись нудною. Адже акцент полягає у моральному виборі людини, її роздумах, а не стрімкому розвитку сюжету.

Це приклад якісного європейського кіно до якого, на жаль, українському кінематографу потрібно ще рости. Брати Дарденни тримають глядача біля екрану не за допомогою жорстоких чи вульгарних еротичних сцен і німоти, не за допомогою красивих краєвидів і золотих піщаних берегів. Вони показують життя таким, як воно є.

Стрічка із несподіваним завершенням, який вражає і змушує глядача задуматись. Адже перед кожним може постати подібний вибір: чи залишатись людиною і допомогти ближньому, чи дбати про власні інтереси. Своє ж ближче. А що оберете Ви?

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

08 10 2014 14:27
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
No articles
СТАТТІ