RSS
CУСПІЛЬСТВО СТАТТІ

У справі з Корбаном немає абсолютного зла і добра, - Шеренговський

Дмитро Шеренговський - кандидат політичних наук, керівник відділу міжнародних академічних зв'язків Українського Католицького Університету
Ми звикли думати, що failed states (держави, що не відбулися), це якісь відсталі країни Африки чи Азії, але Україна, де факто, сьогодні перебуває в стані failed state, коли держава і державні інститути не можуть виконати тих функцій для яких вони існують.
У справі з Корбаном немає абсолютного зла і добра, - Шеренговський Дмитро Шеренговський. Фото: iPress.ua

Суспільний резонанс із затриманням Корбана поки що залишає багато запитань без відповідей. Особливо для суспільства. Перш за все, чи можна констатувати, що на фоні відносного затишшя на Донбасі, фронт умовно кажучи перемістився на Банкову та Грушевського? 

Я впевнений, що цей фронт нікуди і не зникав, існуючи паралельно. Ми мусимо розділяти і зовнішній і внутрішній конфлікти, які є і на нашому кордонах, і всередині країни. Вони десь перетинались, взаємодоповнювались.

 

Чи зірвали ці останні показові вибори старі рани із старих конфліктів між політичними гравцями? 

Найперше потрібно визначити хто є цими політичними гравцями. З точки зору партійної приналежності, ми бачимо, що абсолютна більшість партій, які були репрезентовані на місцевому чи національному рівнях є новими партіями. В часовому зрізі, тривалістю вирізняється лише Батьківщина в сенсі традиційної партії, в класичному розумінні, незважаючи на те, що лідер сиділа у в’язниці. Всі інші партії сформувались нещодавно. Відповідно, політичні інтереси різних політичних гравців "переукладалися", виражалися в нових форматах. Тому не можна говорити про те, що ми спостерігаємо традиційне партійне українське протистояння. Сьогоднішні політичні конфлікти - це відображення тих настроїв суспільства, які існують. І в тому є найбільша сучасна суспільна криза – не завжди суспільні настрої поєднуються з тим, що реально потрібно досягнути державі, в сенсі державницького мислення, зважаючи на ті проблеми, які існують.

Ми звикли думати, що failed states (держави, що не відбулися), це якісь відсталі країни Африки чи Азії, але Україна, де факто, сьогодні перебуває в стані failed state, коли держава і державні інститути не можуть виконати тих функцій для яких вони існують. Державні інституції замінені суспільними, громадськими рухами: починаючи від добровольчих батальйонів, волонтерів, закінчуючи новими бізнес елітами, які лобіюють ті чи інші інтереси. Це впливає на загальну політичну кон’юктуру.

 

Ситуація розвивається дуже стрімко і бурхливо. Затримання Корбана, його арешт, суд, обстріли Генпрокурора, "викрадення" після 72 годин, мітинг біля Ради. Хто розхитує і так криху стабільність в нашій державі? В цьому сенсі, чи можна вже зараз говорити про серйозну традиційну для України осінню політичну кризу? 

Аналізуючи нашу державу в контексті failed state, можна зробити висновок, що, насправді, Україна ніколи з тої кризи і не виходила. Традиційно вважається, що держава існує для того, щоб людям було легше жити. Ми обираємо еліту, яка нам в цьому мала би допомогти. Якщо керуватися таким твердженням, то криза існує давно. В нас є певне нерозуміння як з боку еліти свого суспільного значення, так і з боку суспільства щодо його ролі. Велика проблема у відсутності в людей критичного мислення та громадської активності.

Суспільний резонанс щодо Корбана, що знову розділив українців на два чи більше фронтів лише відображає глибшу проблему - бажання народу знаходити прості рішення в складних ситуаціях. Нам легше думати в категоріях його "спеціально покарали, винний він чи ні?", аніж в категоріях правової культури. Нічого поганого нема в слідчому процесі, особливо якщо для цього є обвинувачувальний привід. Інше питання – той привід є реальним чи надуманим. Це вже справа суду вирішувати як є насправді. Але мусить бути готовність дотримуватись загальних для усіх правил і процедур. І не потрібно тут шукати глобальне добро і глобальне зло, тим більше шукати себе в цій суперечці. Але, на жаль, саме така практика "пропускання через себе" притаманна нашому суспільству більше, аніж практика - дочекатися вироку суду.

З точки зору політичного процесу, треба розділяти декілька ліній, які існують паралельно. З одного боку, провладні сили намагаються достатньо показово підтримати процеси деолігархізації. В першу чергу для того, щоб здобути собі політичні дивіденди. З іншого боку, це реакція на той тиск, який здійснюють західні країни. Тому, я б не хотів стверджувати, що це виключно внутрішні розбірки. 

На мою думку, це не спрямована політична чистка, її немає. В той же час, я не впевнений, чи потрібні батальйони бійців з БТРами для того, щоб затримати одного Корбана. Це дозволяє говорити як про показовість з боку влади, так і про відсутність комплексної стратегії щодо боротьби з олігархами. А загалом – це знову ж таки брак правової культури.

 

Банально кажучи, команда Президента б’ється головами із командою Коломойського? Можна допустити таке спрощування?

Мені не хотілося б говорити про "внутрішні розбірки". Скоріше, це недолугі спроби сформувати практику верховенства закону і порядку. Хоча тут можна прослідкувати і політичні забарвлення.

Якщо ми говоримо конкретно про Корбана, я б не сказав, що це аж настільки важлива людина для Коломойського. Це партнер, можливо навіть більш ніж ситуаційний, але точно не його основна фігура. Тому я не думаю, що "справа Корбана" є першим етапом планомірного процесу знищення команди Коломойського. 

 

Дуже багато людей очікували реакції Коломойського після затримання Корбана. Як мінімум великий скандал, піднімання народу проти "політичних репресій". Натомість, він відреагував досить спокійно, навіть заявив, що готовий співпрацювати із владою і БПП.

Скоріш за все, арешт Корбана не є тою категорією, яку можна було б розглядати як частину національно-політичного конфлікту між двома олігархами. "Він не того польоту птаха". І Коломойський це ясно показав.

 

Ті, хто були важливі для Коломойського вже десь закордоном?

Не лише закордоном, але до них серйозних звинувачень поки що не було. Залишу відкритим питанням чи мало б бути навпаки. Мене особисто найбільше цікавить правове поле і не сам факт арешту, а його наслідки. 

Тут можна згадати як древні римляни дуже любили займались остракізмом – збирались і тикали в когось пальцем, звинувачуючи в усіх смертних гріхах. І потім проганяли. Однак, я думаю це не ключ до того як потрібно розвиватися Україні. Ми мусимо опиратись на єдину категорію – є правопорушення, є докази, є процес, суд, логічні завершення суду. Людина винна, людина не винна. До цього слова є лише словами.

В цьому сенсі, оцей процес може стати показовим - чи готова влада та її політичні опоненти працювати за простими, але демократичними правилами? Якщо ти зробив правопорушення – відповідай в суді. Інше питання – якості та незалежності судів. Хотілось би вірити, що питання їхнього очищення не буде далеким. Однак, ця практика звернення до суду - це те, до чого нам треба прагнути. Тому, найважливіше, які будуть результати, і як буде дотриманий цей процес. Це буде або верховенство закону, або все знову опуститься до публічного піару та імітації боротьби із корупцією.

 

Сьогодні було порушено цю процедуру, наскільки я розумію, пройшло 72 години і Корбана мали би відпустити. Натомість, заштовхали в мікроавтобус і вивезли "проводити нові слідчі дії". І де тут правосуддя?

Ну от власне. Очевидно, що правосуддя тут немає як і політичної волі.

 

Заяви Порошенка, що будуть інші затримання свідчать про "ручний режим" силового блоку? Тут вже "попахує" авторитаризмом. Чи не нагадують Вам методи президентської вертикалі влади по відношенню до політичних конкурентів дії попереднього режиму?

Це більше намагання все звести до того, що влада активно працює. Є дуже велике переплетіння різних інтересів, і подекуди складно знайти одну просту чітку відповідь на події, що відбуваються. Я думаю, що грає різна кількість факторів. З одного боку, відбуваються процеси деолігархізації. Так вже вийшло, що після Революції, Коломойський дуже вдало розклав яйця в різні корзини. І в будь-якій структурі, партії, організації завжди можна бачити його представників, або тих, кого він підтримує. 

З іншого боку, це намагання (чи імітація намагання) запровадити правові практики та процеси. Не думаю, що варто говорити про авторитаризм, принаймні поки. Тим більше, до діяльності Корбана є дійсно дуже багато питань. 

 

Це нормальний природний політичний процес?

Це нормальний процес дорослішання нації. Я тут більше ставлю питання до суспільства, яке готове це споживати. Тому що на кожного споживача знаходиться свій продукт.

На мою думку, це дійсно намагання змінити політичний дискурс, з іншого боку це великий тиск західних країн, які вимагають проводити чіткі реформи стосовно боротьби з олігархами. Також, це ситуація, коли бізнесово-політичні інтереси можуть ставати на заваді державної політики. 

 

Але суспільство найбільше обурює те, чому такий вибірковий процес. Чому у Вілкула, Кернеса, Новинського, Єфремова все гаразд, а дехто взагалі стає мером Харкова?

Ну ми знову говоримо про те, що політичні обіцянки залишаються обіцянками, коли популізм є настільки демонічною силою, яка не пропонує нічого, а пропонує просто загальні фрази. Знову ж таки, будемо відверті, є споживач який це все сприймає. Вимоги думаючого населення, яке справді хоче якихось конкретних змін просто нівелюється. Це відверта боротьба старого з новим. 

Стосовно вибірковості. Знову повертаємось до відсутності конструктивної стратегії у влади. У випадку Корбана просто ситуація склалась таким чином, що на нього існує дуже чіткий і конкретний компромат і доказова база і відсутній достатній політичний спротив з боку його команди.

 

Але цей компромат є і на Новинського, Вілкула та інших колишніх регіоналів, які викликають незадоволення в суспільстві. Більше того, ГПУ відкликає подання про арешт Клюєва.

Це питання доказовості, наявності великого політичного спротиву у опонентів і брак політичної волі у влади.

 

Тобто це випадковість, що саме зараз доказовість на Корбана  з’явилась?

Ми не володіємо 100% інформації, яка дозволяє говорити чітко. З тих джерел, якими володіємо, виглядає, що зараз зручний момент для цього як в політичному, так і в судовому аспекті. Я не хотів би робити з Корбана якоїсь жертви. Він був замішаний в рейдерських схемах, і в тих процесах, які не сумісні із законністю. Більшість про це здогадується, тепер це має підтвердити або спростувати суд. Для мене головне, щоб це відбувалось в рамках правового поля. 

 

Тобто ви хочете сказати, що не важливо з якого боку починати "садити" корупціонерів? Будь це представник Опозиційного блоку чи Укропу. Головне це робити?

Так. Існує правопорушення. І за нього потрібно відповідати. Незалежно хто яку політичну орієнтацію має. Якщо є доказова база, для того щоб порушити кримінальну справу – треба це робити. Треба сприймати це як нормальний процес діяльності правоохоронних органів. Водночас, ми маємо говорити, що на цю ситуацію наклались політичні інтереси. Але я б не говорив про тотальну війну одного клану з іншим, про тотальну зраду. Просто, на жаль, у влади відсутня чітка, послідовна стратегія і комунікація із суспільством, тому залишається багато простору для надумування і маніпулювання.

 

Що влада має зробити, щоб довести, що це не політичні розправи? Хоча вони самі на цьому акцентують увагу часто – на злодії шапка горить?

Владі потрібно сформувати довгострокову стратегію і зрозумілі суспільству політики. Потрібно правильно комунікувати з цього приводу і продовжувати процеси, бути послідовними і чесними, здобувати довіру громадян. Це безальтернативна практика, яка повинна сформуватися. Не можна однією політичною силою перемогти всі інші, і сказати що ми праві. Потрібно знаходити компроміси заради суспільного блага. Лі Кван Ю сказав колись – для того, щоб в суспільстві перемогла законність, потрібно, щоб владна еліта поширювала цю практику, тоді й суспільство почне її поширювати. Ці і майбутні резонансні справи, про які ми говорили покажуть, чи є в нас шанс на такі перспективи.

 

Крісло під Генпрокурором дуже розхитане. Вже більше 120 депутатів підписались за відставку Шокіна. В тому числі такі лояльні до Президента депутати як Наєм і Лещенко. Чи зможе Порошенко віддати свій важливий інструмент боротьби із олігархами і чи буде триматись Шокіна до останнього? 

Тут постає питання мети, яку ставить безпосередньо Президент. Що він хоче досягнути і що готовий для цього зробити. Якщо він бажає розглядати ГПУ, як ручний механізм, то це говорить про «якість і цілі» президентської команди – досягення лише власних інтересів. Якщо ж мета в суспільному блазі – безумовно потрібно очищувати ГПУ від сторонніх впливів. Зосереджуючись на фігурі Шокіна – велике завдання Президента співставити свої наміри і професійні навички Генпрокурора та запропонувати чітку відповідь суспільств.

 

Тут не можна не згадати про зовнішній тиск. США неодноразово критикували ГПУ за відсутність боротьби із корупцією.

Я б хотів бачити Президента як самостійну фігуру, яка дистанціюється від зовнішнього тиску. З іншого боку, це абсолютно його вибір. Тут найбільше питання якісних системних змін, в тому числі і ГПУ. Проте іноді до критики варто дослухатися, особливо коли вона конструктивна.

 

Чи можна говорити про створення, де факто, серйозної опозиції до Президента сьогодні (не лише в парламенті) із Радикальної Партії, Батьківщини, можливо Самопомочі (яка виступила категорично проти затримання Корбана)? Окрім того, існує ще й Свобода і Правий Сектор, який заявляє, що "готує і чистить зброю"? І наскільки така опозиція небезпечна для Президента?

В політичному сенсі так. Проте лише на початковій стадії. З іншого боку, добре, коли немає всесильного домінування однієї із політичних сил. Ще краще, коли опозиція – це якісна демократична опозиція. Однак, рано говорити ще про єдність і якість цієї опозиції. Але те, що немає монополізації влади – це добра тенденція. 

 

Це тимчасова коаліція "ad-hoc"? 

Вона спеціально не формувалась, не виливалась у формах угод чи домовленостей, тому в певному сенсі вона є коаліцією ad-hoc. Але я не думаю, що вона стане реальною і тривалою. Дуже різні інтереси і різні люди мали б бути залучені в цю коаліцію, навіть в межах тих самих фракцій. Поки вона не життєздатна.

 

Ваш прогноз. Ця політична криза переросте в щось більш "драматичне" для нашої країни? 

Мені б не хотілось. Це буде одним із найбільших програшів дуже молодої української демократії, яка знову оговтується після стресу, оскільки будь-яка революція є стресом. Було б сумно, якби суспільство знову роз’єдналося і опинилось перед нездатністю еволюціонувати. Нам найбільше бракує єдності і діалогу, здорового обговорення гострих питань і спільної дії на різних рівнях. Я б хотів усім політичним гравцям, громадським активістам побажати достатнього критичного мислення і розуміння того, що нічого ціннішого немає, як вміння знаходити спільні точки дотику. Нічого ціннішого ніж будівництво спільного дому немає. Це те, що дозволить нам зберегтися, існувати і розвиватися. І це є реальною відповіддю тій агресії, якої зазнала наша країна. Нема нічого більш ціннішого ніж було запропоновано Революцією Гідності. На жаль, сьогодні ми трохи призабули це. Треба шукати того порозуміння заради спільної більшої мети, яке існувало на Майдані: незалежно від віросповідання, політичної, партійної приналежності, соціального статусу тощо.

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

05 11 2015 12:48
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ